Розділ 1220 — Ціна ведення бізнесу

«Не обговорюйте те, що ми побачили або почули, доки ми не повернемос ь додому», — попередила Еран своїх людей, поки вони виходили з великої мурашиної фортеці.

Тут, під час експедиції, її слово було законом, і навіть її донька знала, що не варто завдавати клопоту своїй матері в цей конкретний момент. Брат іани мовчали до кінця шляху. Вони мовчки марширували величезними тунелями фортеці, не вимовивши жодного слова, поки не вийшли через величезні ворота, і продовжували мовчати, поки мурахи проводжали їх крізь монстрів до берегової лінії.

Вони з гідністю вклонилис ь мурахам, розвернулис ь та пішли у воду, а їхній одяг коливався навколо них, поки вони спускались все глибше й глибше.

Коли вони повністю занурилис ь під воду, Еран Туріс кинула на своїх людей багатозначний погляд і попливла, с плітаючи свою магію, щоб перемістити себе та всю групу крізь воду на неймовірній швидкості. Величезні монстри рухались крізь воду ближче, ніж хотілося б, але пісня сирени наповнювала озеро навколо них, і монстри зовсім не звертали на них уваги.

Вони попливли крізь морок і вийшли на територію браті ан , пройшовши через бар’єр без труднощів.

«Можна тепер говорити?» — обережно запитав Тераз.

«Ви можете спілкуватис ь , — пролунала коротка відповідь, — але жодних подробиць про переговори чи те, що ми бачили. Сатрапу потрібні наші невідфільтровані думки».

«Це було так захоплююче!» — вигукну ла Піріс. «Ціла імперія мурах ! Це неймовірно! А та фортеця? Скільки часу вони її будували? Майж е жодного !»

Тераз підплив ближче та штовхнув двоюрідну сестру ліктем.

«Нам ще не можна говорити про це».

Вона повернулас ь і висолопила йому язика.

«Але це було так цікаво! Ти коли-небудь бачи в щось подібне?»

«Ні, не бачив , але знаю, що потрібно тримати язика за зубами, перш ніж ми зустрінемос ь з С атрапом. Ти з може ш говорити про це скільки завгодно, коли ми прибудемо».

Піріс закотила очі, але замовкла. Вона пурхала у воді, ледь стримуючи своє хвилювання, але їй вдалос ь затримати його в собі достатньо довго , щоб вони прибули до Сатрап а .

У той момент, коли двері до покоїв її чоловіка зачинилис ь , гладкий вираз обличчя Еран спотворився від гніву, після чого вона зірвала намисто зі своєї шиї та кинула ним у воду об стіну.

« КЛЯТА КОМАХА! » — заревіла вона. «Сорок відсотків! СОРОК ВІДСОТКІВ! Такого приниження я не відчува ла вже два десятиліття».

Сатрап підскочив на своєму місці, і на його обличчі з’явився ледь помітний жах, коли його дружина настільки публічно показала свій гнів. Він глянув на Тераза, який застережливо похитав головою.

«Тату! Це було так чудово! Ти не повіри ш , наскільки ці мурахи розумні. Вони вміють виготовляти всілякі речі, і вони пригощали нас неймовірними тістечками, і чаєм, і фортеця була неймовірно величезна, і там була настільки величезна мураха!»

«Це чудово, моя люба », — усміхнувся він своїй дочці, перш ніж повернути стурбований вираз обличчя до дружини.

« Люба , будь ласка. Делегація і придворні маги все ще присутні».

«Вони вже все бачили! Істота була несприйнятлива до всіх моїх навичок. Мутація? Якась еволюція? Нас повністю ошукали!»

Вона чіплялас ь кігтями у вод у навколо себе, пальцями роздираючи рани в озері.

Сатрап Умізан здригнувся на своєму троні та обернувся до Тераза.

«Невже все було настільки погано? Ми винні їм гроші?»

Він звучав так, наче думав, що вони вимагали його голову на тарілці.

« Ні, нічого подібного » , — сказав Тераз, піднявши долоні вгору. «Були переговори про права торгувати товарами Колонії на інших ринках, і вони вимагали високий відсоток від кінцевої ціни. Моя шановна тітонька надзвичайно добре впоралас ь з початковим переговорником, старенькою жінкою, яку мурахи привели, щоб поговорити про їхні від імені, але коли монстр вступив у переговори… я так розумію, що вони не просувалис ь настільки ж добре».

Її луска все ще була рум’яна, але Еран зуміла взяти себе в контроль і придушено засміялас ь .

« Це один з способів це описати» , — гірко сказала вона.

У цей момент до кімнати увійшов батько Тераза, кивнувши своєму братові. Марзбан Корозан був потужної статури для бра тіана , які ма ли тенденцію бути струнким и і швидким и . Крізь луску на його руках і грудях виднілис ь шрами.

«Тераз», — сказав він, і його глибокий голос про лунав у воді. «Я хотів би почути про загрозу, що виникла на нашому кордоні».

«Ще ні», — перервав Умізан, нахмурившись, «мені потрібно спочатку почути про ці торгові переговори. Маги, Еран, зберіться і поговоріть зі мною», — зажадав він, плескаючи в долоні.

Через кілька хвилин він сидів, замислений, розмірковуючи над почутим.

«Високоякісний товар, який можна виробляти дешево і в масових кількостях. У такому розмаїтті? Це справді цікаво, цікаво».

«Мені дуже шкода, мій С атрап е », — Еран низько вклонилас ь , а на її обличчі був помітний сором. « Фінальні умови жахливі для нашого народу. Я прийму будь-яке покарання».

«Що? Ні, це нісенітниц і , моя дружино», — розсіяно заявив С атрап, а потім підскочив, коли вона підняла голову, щоб зиркнути на нього. «Проти монстра, що був несприйнятливий до твоїх навичок, ти досягл а найкращої угоди, яку могл а отримати . Насправді я б навіть сказав , що ти , можливо, зробил а щось неймовірне для майбутнього цього конгломерату».

Вона насупилас ь , спантеличена, коли С атрап піднявся з трону, заклавши руки за спину.

«Це також може вплинути на твої занепокоєння, брате», — оголосив він, починаючи плавати туди-сюди в кімнаті . Він підняв руку, щоб зупинити Марзбана, перш ніж той встиг заговорити.

«Спочатку мені потрібно почути від інших. Олівіс? Підпливи вперед, мені потрібно почути доповідь від мого провидця Підземелля ».

«Я тут, С атрапе», — вклонилас ь провидець , ви рушаючи до передньої частини делегації.

« Скільки мурах у фортеці? »

«Сотні тисяч».

«І вони мають технологію воріт?»

«Вони стверджують, що винайшли її , поки ми були присутні. Я вважаю, що ці заяви правдиві».

«Їх, мабуть, уже мільйони… У них була людина-переговорник? Вона була полоненою?»

«Я так не вважаю , мілорде. Про неї добре піклувалис ь , і вона стверджувала, що вона союзник Колонії.

Сатрап задумався над цими словами.

«Можливо, ти щойно забезпечила нам усім майбутнє, моя дружино», — сказав він і продовжив пояснення. «Вони вже можуть виробляти товари високої якості, у великих обсягах і за надзвичайно низькими цінами. Як ти думає ш , що станеться з нами, якщо їм коли-небудь вдасться вивести їх на ринок? Вони всіх підірвуть. Ціни впали б, а ринки розвалилис ь би в хаос, торгові королівства впа ли б зі скель! Це займе роки, можливо, десятиліття, але це станеться, якщо вони продовжуватимуть рости, розширювати свою територію та збільшувати свій досвід, вони зрештою домінуватимуть у торгівлі на Пангері!»

Всі ахнули. Бра тіан ські торгові конгломерати розваляться ? Як жахливо!

«Але нас врятували. Ми будемо контролювати ціни, коли продукція Колонії надходитиме на ринок. Звичайно, ми отримаємо повну вартість їхньої роботи та візьмемо здоровий відсоток для себе, і, таким чином, зробимо себе безцінними для мурах як їхні торгові партнери . Так ми забезпечимо нашу безпеку та запобіжимо лиху, моя дружино!