Розділ 1231 — Стара добра отрута

Два тижні хвилі, і все, що я робив, це піднімав рівні . Що ж, я настільки ж фанат покращення навичок, як і будь- хто інший . Фактично, моя відданість безглуздим повторюваним завданням стала легендарною по всіх країнах! Мені називають наполегливий Ентоні !

Пха . Навіть підбадьорливі розмови до самого себе тепер нічого не роблять. Мої троє вірних однодумців роблять усе можливе, щоб отримати всі рівні, які вони можуть, і я не хочу втручатис ь , тож що я можу робити, крім як сидіти тут і боротись , відточуючи власні навички, роблячи прогрес до нових поєднань ? Можливо, це недолік характеру, але мені справді складно займатись цієї роботою ! Мій мозок не хоче сидіти на місці! Наявність кількох м о зків, кожен з яких контролює кілька розумових конструкцій, не допомагає проблемі, а лише погіршує її!

Ви хоч уявляєте, як це — нудьгувати в тридцяти шести різних мізках?!

Я буквально звисаю з даху, жонглюю вогняними кулями використовуючи щит и і перекочую кам’яні кулі через смугу перешкод, використовуючи магію сили, і мені ну-у-у-у-у-у-удно !

Звичайно, це не все, що я роблю. Щоразу, коли новий монстр біжить тунелем або вискакує зі стіни, я змушений вступати в бій і позбавлятис ь від нього, що відбувається кожні кілька хвилин. Крім того, є неймовірно складна практика зовнішньої маніпуляції маною, яку я проходжу , спалюючи собі мізки, щоб спробувати перемістити ману всередину моїх супротивників або переміщати енергію на самих меж ах мого діапазону. Це виснажлива робота, проте вона не виснажує, оскільки я не можу втомитись. ЗОВСІМ .

Коли я нарешті помічаю токсичн у міазм у , що повзе тунелем, я майже радий її бачити. М айже.

«Можливо, вам усім варто відійти », — попереджаю я мурах позаду.

Воно зараз на межі моєї свідомості, повільне відчуття отруйності . Коли я простягаю кінцівку , щоб взяти ману, я майже відчуваю, як вона намагається прилипнути до мене, заразити мене навіть дотиком мого розуму.

Фу .

«Насправді вам, ймовірно, доведеться поширити інформацію серед інших, якщо вони ще цього не зрозуміли. Прибувають монстри п’ятого шару та їхня мана».

«Так, Найстарший!» лунає різка відповідь, і я чую, як вони біжать позаду мене.

Не те щоб ми цього не очікували. Раніше я вже боровся з монстром з п’ятого шару , але цього разу ми знаходимось прямо над ним. Оскільки ця мана любить поширюватис ь , я зовсім не шокований побачи ти , що вона ковзає тунелями до дна гнізда.

Я НЕ очікую з нетерпінням вивчення п’ятого шару. Навіть ні краплі .

Я чекаю, поки з’являться нові монстри, але, можливо, не дивно, що жоден не з’являється. З міазмо ю приреченості, що пробирається тунелями, я можу лише припустити, що звичайні істоти тануть, перш ніж вони отримують можливість винюхати Колонію. Це означає більше часу для тренування навичок! Юху-у-у.

Через годину я вперше бачу мул . Повітря в тунелі переді мною починає темніти і майже… густішати. Навколо витає зелений серпанок, і не схожий на здоровий, сповнений життя серпанок, а скоріше «розтопити тобі обличчя» серпанок.

Природно, мені залишається лише одне! Дихання Дракона!

М ушу визнати, м оє зосереджене заклинання вогняного дихання має неабияк у силу . Полум’я розгортається вперед, випалюючи буквально все на понад сто метрів у тунелі. Коли полум’я зникає, згасає і серпанок, але незабаром він починає далі повзти вперед . Наче це було б настільки просто .

Частоково тому, що це необхідно, а частково тому, що я відчайдушно хочу щось зробити, я просуваюс ь тунелем і рухають геть від гнізда, випалюючи токсин там, де його знаходжу. Він вже справляє свій ефект на нижні тунел і ; велика кількість життєвої мани, а також велика кількість трави, квітів, рослин та інших цікавих речей, які приходять з нею, були знищені . Усе, що я знаходжу, висохло та зіпсувалось , починаючи виділяти отруйну ману замість власно ї природно ї .

Божечки . Ця штука справді брутальна.

Здатність цієї мани заражати все, що їй трапляється, занадто потужна . Як, чорт візьми, четвертому шару вдалос ь так довго залишатис ь вільним від неї ? Вона піднімається сюди лише під час хвилі, а потім опускається, коли вона закінчується? Чи місцеві мусять постійно активно з нею боротис ь ?

У всякому разі, це те, що Колонія зараз робить по всьому підніжжю гнізда. Ми використовуємо будь-які необхідні засоби, щоб запобігти проникненню цієї агресивної мани у фортецю, незалежно від ціни.

У процесі знищення кожного натяку на отруту за допомогою Дихання Дракона я натрапив на свого першого монстра за деякий час. На жаль, це не щось з четвертого шару .

Чим далі я відходжу від гнізда, тим гірша інфекція, поки я не повертаю за поворот і не бачу, що він відкривається в печеру, у центрі якої нещодавно була вода. Я кажу «була» , тому що ця вода перетворилас ь на калюжу шкідлив ого мулу . Принаймні, так це виглядає. Насправді зі стін та стелі печери починає капати… сумнівна на вигляд речовина , нитки якої прилипають і тягнуться від скелі до скелі. Мені вже здається, що я в зовсім іншому прошарку!

Тоді я це бачу.

З басейну піднімається очне стебло, а за ним швидко наступне. На кінчику кожного вільно обертається палаюча червона куля, доки вони не помічають мене, після чого обидва фіксуються на моєму місці, а решта істоти починає виходити.

Уявіть слимака розміром з вантажівку. Тепер зробіть його дуже широким. Тепер покрийте його спину хвилястими вусиками, з яких сочиться постійний потік яскраво-зеленої слизу. Це майже те, що стоїть зараз переді мною . Мул настільки яскравий, що я хвилююс ь , що він більше схожий на ядерні відходи, ніж на якийсь слиз. Я ніяк не можу наблизитис ь до нього . Він має горіти очисним полум'ям.

Дихання Дракона!

Вогонь вирує так , як і можна очікувати від імені заклинання , коли я кидаю його в цю слимакову … штуку . Я тримаю його там цілу хвилину, перш ніж відпустити заклинання, щоб побачити, що залишилос ь від огидного монстра.

На мій шок, він виглядає майже неушкодженим. Ще більш шокуюч е , він тепер набагато ближче! Я не вірю в стереотипи, але чи не повинен він бути набагато повільнішим?!