Розділ 1240 — Маленький генерал

«Ми будемо наступати через десять хвилин. Переконайтес ь , що ваші загони готові».

Вони цілий тиждень готувалис ь до цієї експедиції, навчалис ь , теоретизували, тестували. Белла та Еллі працювали понаднормово, розширюючи свої знання анатомії монстрів до самих меж, вивчаючи ядра монстрів п’ятого шару з напруженою зосередженістю.

Побратими Солант визнали її вказівки та кинулис ь виконувати її наказ , і лише Леонідант залиши лась позаду.

«Наскільки ти впевнен а ?» — запита ла розвідник.

«Це не звичайно пряме запитання».

«Це незвичайні часи».

«Дуже правдиві слова».

Солант на мить замисли лась .

«Ми дійсно пройшли довгий шлях, чи не так?» — сказала вона, ретельно очищаючи вусики. «Не так давно єдине, про що нам доводилос ь турбуватис ь , — це тунельний м’яч і виконання наших тренувальних вправ».

«Найстарший, звичайно, швидко це змінив».

Велетенська мураха якнайшвидше кинула Солант і її товаришів по виводку в гущу конфлікту. Для них усіх це було жорстоке тренування , але вони так швидко виросли в результаті змін, що було складно вважати це чимось поганим.

«Я вважаю, що Найстарший вчинив мудро, поставивши нас тут», — виріши ла Солант. «Це була чудова нагода для нас, щоб розвиватис ь та бути корисн ими родині».

«Це не відповідає на моє запитання. Наскільки ти впевнен а ?»

Солант на якусь мить задума лась над цим запитанням.

« Приблизно на половину » , — нарешті сказала вона. «Це нижче, ніж я хоті ла б, але краще почати тестувати наші ідеї швидше, а не пізніше. Б уде складно отримати більшу впевненість , не ризикнувши зараз».

« Ми тобі довіряємо, — заспокоїла свого генерала розвідниця. «Я впевнен а , що ми досягнемо успіху».

« Звичайно, — кивну ла Солант, — ми не можемо програти » .

Швидко віддавши честь , Леонідант побігла до інших, що організовували колону. Солант залиши ла їх на самоті. Їй потрібно було зосередитис ь на ширшій картині, а не витрачати час на метушню над другорядними деталями, перш ніж вони розпочнуть . Як би їй не хотіл ось . Чим більше вона намагалас ь дивитись їм під панцир та перевір я ти їхню роботу, тим більше її товариші по виводку пручались і казали їй знайти щось більш продуктивне.

Маленький генерал повністю віри ла у свої війська , але іноді їй було складно їх відпустити.

«Ти справді відправляєшся ?»

Солант повер ну лась і побачи ла Еллі та Беллу, двох членів р ади від формувачів ядер , що наближалис ь до гнізда. Кожна з них вигляда ла помітно стурбован ою , їхні вусики смикалис ь , а ноги тривожно згиналис ь .

«Нам потрібно скоріше дізнатис ь , чи ми на правильному шляху», — сказа ла Солант. «Я вірю в роботу, яку ви та члени вашої касти виконали до цього моменту. Без належної оцінки ми не зможемо просуватись згідно з розкладом, який я викла ла ».

«Розклад?» — запитала Еллі. «Я дума ла , що ми працюємо над вирішенням токсичної мани та міазм для захисту від хвилі ».

« Так і є », — запевни ла її Солант, розвернувшись до тунел ю , але дивлячись далеко за його межі. «Поки що».

Леонідант подала знак зі свого місця в колоні, і Солант поверну лась до двох формувачів ядер .

«Мені доведеться вибачитис ь , мені пора вирушати . Я дам вам повний звіт, коли ми повернемос ь ».

« Н аполегливо працюй !» - сказала Белла. «Я сподіваюс ь, що домашні тварини принесуть нам усім гордість».

« Я впевнен а , що так і буде » .

Сказавши це, маленький генерал залиши ла їх двох і зайня ла своє місце серед колони, що почала повільно рухатис ь , прискорюючи темп, коли тисячі мурах вишикувались у ряд. Постійний потік розвідників бігав вперед і назад, сповіщаючи Солант та інших генералів про ситуацію далі в тунелі.

Все було похмуро, як і очікувалос ь .

Солант планува ла відійти на десять кілометрів за лінію оборони, яку утримувала К олонія, рухаючись вперед і вниз, ближче до п’ято го шару , але коли надійшли повідомлення, стало зрозуміло , що їм навряд чи доведеться далеко подорожувати, щоб знайти те, що вони шукали.

Пройшовши лише десять відсотків шляху, колона зупинилас ь .

« Виконати стоячу формацію номер 5 , але скажіть земним магам, щоб вони не розтягувалис ь . Якщо все піде за планом, ми тут не на довго», — наказала Солант, і бігуни кинули сь виконувати її накази.

Вона рушила до передньої частини довгої лінії мурах , пробігаючи пильним оком по солдатах . Чи це був трюк світла, чи вони випрямилис ь , коли потрапили під її погляд?

« Все навіть гірше, ніж ми передбачали», — сказа ла Сумант, вказуючи вперед одним вусиком .

Вона не помил я лас ь . Колонія регулярно випалювала все назовні від лінії оборони, але відстань ставала все коротшою та коротшою , чим далі продовжувалась хвиля. Тепер, лише за один кілометр від того місця, звідки вони почали, Солант зіткну лась з повним масштабом того, з чим вони мали справу .

Слиз був усюди. Товсті калюжі слизу вкривали дно тунелю, а волокнисті нитки тягнулис ь в усі сторони, утворюючи павутину слизу. Все к апало зі стелі та сповзало по стінах. Навіть повітря було забруднене, насичене отруйними кислотними газами, через які було складно бачити.

При такій щільності токсична мана п’ятого шару була фактично в змозі самостійно підтримувати себе ; з кожною годиною слиз виробляв все більше себе , поширюючись, накопичуючись, ставав густішим і шкідливішим. Якщо нічого не з робити, він до повзе аж до гнізда, а потім підніметься через фортецю, поки не потрапить у води, що оточують гору. У цей момент це стане проблемою когось іншого, швидше за все, братіан , які буд уть змушен і прибирати та викорінювати цей безлад, щоб ще один шар не був знищений , як був знищений п’ятий.

До цього, звичайно, не дійшло б.

«Будь-які спостереження монстрів ?»

«Жодного, на щастя».

«Тоді ми можемо розгортатис ь ».

«Вже?»

Солант показа ла вперед.

«Ти пропонує ш пройти глибше, Сумант?

«Я… не пропоную цього ».

«Розгорніть першу хвилю», — відда ла команду Солант, і через кілька хвилин перша хвиля формувачів ядер , доданих до цього експедиційного загону, була поруч з нею, прагнучи довести свою цінність.

Домашні тварини, багатообіцяюче, виглядали голодними.

Белла та Еллі разом з наявними членами касти шалено працювали, покращуючи свою роботу десятки разів, щоб створити поточний робочий дизайн. Помісь між типом медузи, яку Колонія знайшла в озері, і гусеницеподібної личинки, яка ласувала великою рослинністю, що вкривала схили гір четвертого шару , вони були дивним монстром.

Здебільшого прозорі, ці монстри були досить великими, більшими за всіх солдатів, крім найбільших. Вони незграбно горбилис ь та ворушилис ь по землі за наполяганням своїх майстрів- формувачів . Солант уважно спостеріга ла , як дюжина цих істот вперше зіткнули сь з токсичним мулом, з яким намагалас ь боротися Колонія.

Вони вирушили до нього, кидаючись у найтовстіші калюжі слизу та мулу, радісно хитаючись і в лаштовуючись у ньому. Майже миттєво , їхні ніжно-блакитні желеподібні тіла були заплямовані зараженою маною. Монстри вітали це, вбираючи слиз, доки він не став каламутно-зеленим від верху до низу. Солант не була впевнена, чи монстри були успішними, чи вони були на межі смерті , але формувачі ядер незворушно спостерігали, тому вона теж.

Потрібен був час, майже п’ять хвилин, перш ніж з’явилис ь перші ознаки прогресу. Слабкий блакитний відтінок повернувся прямо в центрі маси істот. Колір поширився на верхню половину монстрів, доки вони не розділилис ь на шкідливу , зелену , нижню половину та здорову, сяючу , синю , верхню.

Тоді істоти відкрили свої обличчя, свої широкі веселі очі, що випливали з їхніх желеподібних тіл , а також кілька пухких вусиків, які слугували їм ротами. Відростки були розширені, і з кінчиків вони почали випускати постійний потік яскраво-блакитного газу.

« Вуф, вуф, вуф, вуф! »

Нові вихованці, здавалос ь , радісно реготали, починаючи повільно рухатис ь тунелем, вбираючи зараження та випускаючи свою солодку, очищену ману в повітря постійним потоком.

« Схоже , це успіх», — прокоментувала Солант, а у її голові вже крутилис ь можливості.

Зрештою, вторгнення п’ятого шару може бути можливим.