Розділ 1241 — Тераформування

Виявилос ь , що монстри з п'ятого шару не дуже любили, коли ти при бира в їхній слиз. Через годину після першого використання « в уфферів», як почали їх називати мурахи, до великого роздратування формувачів ядер , вони вперше побачили, як слимаки реагують , коли бачать , що хтось возиться з їхнім дорогоцінним мулом .

Як Солант могла це описати? Вони абсолютно, на сто відсотків, без винятку, зійшли з розуму .

Товстий монстр-жаба вискочив за ріг і побачив, як вуфери радісно пихкають, вбираючи слиз і очищаючи його, і завмер. Природно, мурахи почали діяти, повертаючи повільних домашніх тварин і займаючи оборонний стрій.

Чого вони не очікували, так це того, що жаба випустить потужн ий звук , вибуховий видих, сповнений бездумної люті, перш ніж кинеться стрімголов до згромадженої позиції мурах. Такий був його гнів, що монстр боровся, абсолютно не звертаючи уваги на власне виживання, безоглядно кидаючись у пащі солдатів, намагаючись розчавити їх своєю масою , махаючи потужними ногами, хльостким язиком і токсичною маною .

Багато було поранено, незважаючи на те, що бій був тисяч а проти одного, і Солант бу ла незадоволен а .

Докоряючи своїм солдатам за повільну реакцію та звинувачуючи себе в тому, що вона не передбачила цієї ситуації, вона відчула, що щось може бути не так, і пильно втупилась у сповнену серпанком глибину перед ними.

«Давайте в ідійдемо та укріпимос ь» , — різко наказала вона. «Я хочу, щоб тунель ний форт 3-2 побудували за п’ять хвилин».

«На цю конструкцію відведено сім хвилин», — заяви ла її провідний різьбяр і товариш по виводку, Субутант.

«У нас немає семи», — коротко відповіла Солант, і різьбяр побіг геть, видаючи шквал інструкцій своїм колегам-будівельникам.

« Що ти бачиш? » — запита ла Сумант, зміцнюючись на передовій разом з іншими солдатами, після чого вони почали впорядкований відступ крок за кроком до гірських укріплень.

« Цю жабу по чули за кілометри в цих тунелях, — відпові ла Солант, пильно спостерігаючи за серпанком.

« Ти думає ш , що вона викликал а підкріплення? Вона не здавалос ь надто розумн ою ».

«Я не вважаю , що це був виклик для них, але очікую , що вони все одно прийдуть».

Вже за кілька хвилин базовий контур тунельної фортеці був готовий: міцні стіни, вузький отвір, лінії вогню для заклинань і кислоти, а також канали для витягування поранених — усе було сформовано.

Саме вчасно.

Мурахи ледве зайняли свої позиції, поки серпанок, здавалося, згущувався, спочатку непомітно, а потім стрімко та настільки, що Солант ледве бачила на десять метрів перед собою.

«Нам потрібен вуфферний туман», — наказала вона, і формувачі ядер неохоче відповіли, тварини підняли свої вусики та радісно запихкали , випускаючи блискучу блакитну пару.

Цього було достатньо, щоб міазм а не про тікал а крізь щілин и , але не достатньо, щоб проби тись крізь серпанок, що заповнював тунель перед ними. Як виявилос ь , їм це і не було потрібно .

Кожна мураха напружилас ь , почувши перший рев, потім другий, третій і ще, і ще. Хлюпаюч е волог е булькання люті відбивал о с ь від вкритих слизом стін тунелю, щоб досягти їх, коли Солант втрати ла рахунок різним крикам монстрів. Їх було десятки.

«Лід і вогонь у тунелі, одна хвилина. Швидко!» — наказала вона.

Маги кинулис ь вперед. Тунель попереду був охоплений потужною хуртовиною, коли п’ятдесят магів льоду почали скоординовано знижува ти температуру нижче нуля, закидаючи кожну поверхню шквалом замерзлої води. Через тридцять секунд вони відступили, і маги вогню ступили вперед, запалюючи саме повітря шаленим вибухом. Скеля стогнала та тріщала від швидкої зміни температури, а мул шипів.

Чудовиська закричали ще голосніше та набагато ближче.

« Готуйся !» Солант зареві ла , коли маги вогню в останню секунду припинили вогонь і відступили назад, а величезні солдати вийшли вперед, щоб зайняти їх місце.

Стіна з хітину була завтовшки в чотирьох солдатів, коли прибув перший слизень , верещачи, а його кругла паща була широко розкритою з «язиком» гострих, наче бритва, зубців, що дико виступали вперед. Готові до поранень, солдати кидались і жували, а їхні щелепи шипіли, коли вони вгризались в отруйну плоть. Не звертаючи уваги на рани, слизняк штовх ався вперед, випустивши з пор на спині сплеск слизу.

Потік води від магів знищив більшу частину мулу , але він був упертим, і більше ніж один солдат боровся з шиплячим, липким шматком мулу на спині.

Формувачі ядер підійшли, і їхні вихованці прибули разом з ними. Широко відкриваючи роти, вуфери викидали струмені чистого гелю, що прилипав до мулу щоразу, коли вони вступали в контакт, працюючи , щоб протидіяти та нейтралізувати мул.

Слимак помер, усе ще бурчачи від люті, і солдати поспішно витяг ну ли б іомасу до тимчасового форту. Вуфери з явною радістю схопились за неї , влаштувавшись на останк ах істоти та поглинувши її.

« Вуф, вуф, вуф! » — реготали вони.

Потім з’явився ще один слимак, і ще один, потім токсичний елемента л , потім жаба, потім ще, і ще , і ще.

Коли вони нарешті закінчи лись , війська Солант бул и десяток разів побит і , у синцях , і майже розби ті . Список поранених мурах був надто довгим, і більше сотні загинуло в лютій битві. Ціна, яку вони заплатили за жалюгідний прогрес, якого було досягнуто, змусила її записати битву як невдачу , але в глибині душі вона знала, що воно того варте.

Купи біомаси п’ятого шару, десятки ядер і отримані уроки були справді великою нагородою, не кажучи вже про те, що вони дізналис ь про свою нову зброю проти мулу.

Без очищувального туману та гелю їм було б удесятеро складніше в триматис ь під час нападу. Мулові монстри добровільно відкинули свої життя, щоб спробувати покрити мурах слизом і кислотою та заповнити позицію зараженою міазм ою . Без вуферів, щоб протидіяти отруйній мані, мурахи боролись б и по жив іт в мулі, у битві, яку вони точно б програли.

Ще більш перспективним бу ло те, що прозорі желейні гусениці зараз лише третього рангу . Наступного разу, коли Солант повер неться , вона вирішила, що вони будуть шост ого рангу .

« Готуйте відступ » , — наказала вона. «Я хочу, щоб найбільш поранені повернулис ь під конвоєм у найближчі дві хвилини. Всі здоров і залиш а ться тут і сформу ють лінію оборони, поки ми будемо відступати».

Вона звернулас ь до формувачів ядер .

«Ви впоралис ь надзвичайно добре, і ваші улюбленці виявилис ь неоціненними. Ця експедиція мала приголомшливий успіх. Відступайте негайно зі своїми підопічними, я не хочу анітрохи ними ризикувати».

Поки формувачі ядер віддалялис ь зі своїми дивними вихованцями, що ворушилис ь та горба тились поруч, Леонідант, Субутант і Сумант зібралис ь навколо свого генерала.

« Як ти думає ш , що щойно сталос ь , генерале? » — дивувалась різьбяр. «Ми ніколи не бачили такої поведінки від монстрів п’ятого шару ».

«Я ніколи не бра ла участі в настільки інтенсивному бою», - зізна лась Сумант. «Ми були на відстані вусика від того, щоб нас захопили на фронті».

Солант деякий час міркува ла .

«Ми не перші, хто придумав очищати токсичну ману п’ятого шару , — сказала вона, — але, здається, що ніхто більше цього не робить, принаймні наскільки ми знаємо. Чому, на вашу думку, це так?»

«Тому що слимаки зовсім божеволіють, якщо намагатись це зробити ?» — буркну ла Леонідант.

Солант кивну ла .

«Я вважаю , що так. Те, що ми щойно пережили, — це лише перший смак того, що чекає на нас у п’ятому шарі . Щойно ми спробуємо очистити хоч один сантиметр від зараження , кожен монстр у широкому радіусі кинеться на нас у такій самій вбивчій люті».

Сумант здригну лась .

« Це жахливо » .

«Це передбачувано, — виправила її Солант, задумливо цокаючи щелепами , — а передбачуваність завжди грає на нашу користь».