Розділ 1265 — Ентоні в турі, частина 6

У мене є фактично особистий корабель. Широка баржа з плоским верхом, у якій достатньо місця, щоб я міг лягти та витягнути ноги, дозволяючи свіжому водянистому вітерцю, що здіймається з поверхні озера, проходити крізь мої вусики та панцир. Це не погане життя.

Улесливо, вони поставили мене в середину флоту, оточивши з усіх боків величними кораблями Конгломерату О стровів. Є гірші способи подорожувати, ось, що я маю на увазі .

Я пропонував полетіти туди за допомогою гравітаційної магії, але мої колеги-мурахи вирішили, що ми повинні прийняти гостинність наших торгових партнерів і робити все по- їхньому . Гадаю, мене це влаштовує . Лише ш кода, що вони пропускають таке дивовижне видовище, як великий літаючий Ентоні!

« Як справи, Найстарший? »

Час від часу інші мурахи піднімаються на борт, щоб поговорити зі мною . На щастя, брат іани не дозволи ли людям з більшим ентузіазмом, що подорожували з нами, сісти на мій корабель. Я все ще чую, як вони вигукують і вихваляють мене на іншому човні, що знаходиться далі, поки я сиджу в своєму.

Сьогодні заскочила Кобальт, і я радий компанії маленької мурахи . Відсутність моїх трьох найближчих друзів і товаришів змусил а мене почуватис ь більш самотнім , ніж я очікував.

«Я в порядку, Кобальт. Просто спостерігаю, як світ проходить повз».

Це дійсно щось. Я не був у четверт ому шарі достатньо довго, щоб добре все роздивитис ь , але це місце було наче створено для краси . Куди не глянь, скрізь відкриваються приголомшливі види. Навіть маючи зір майже в три ста шістдесят градусів і тисячі лінз, я все одно не можу охопити все це.

Води Озера яскраві, майже кристалічні, до країв наповнені життям і водною маною. Там живе ціла екосистема монстрів: риби, акули, кальмари, велетенські риби, велетенські акули, велетенські кальмари. Час від часу щось виривається на поверхню, обливаючи все навколо краплями води, що сяють, наче коштовності.

Далі знаходяться гори. Піднімаючись значно вище рівня води, вони височіють у неб і настільки, наскільки я бачу , стикаючись з дном третього шару десь за кілометри над головою, покриті туманом і хмарами. Кож на з гір — абсолютний титан, і щоразу, коли ми проходимо повз них достатньо близько, вони буквально вирують життям. Монстри, рослини, рослинні монстри, величезні та наповнені силою, трясуть землю своїми кроками, поки ми пропливаємо повз, спостерігаючи за боротьб ою .

«Я ніколи не очікував побачити стільки поселень. Якось дивно бачити людей, які просто зависають », — кажу я.

«Вони насправді не «висять», правильно ж , Найстарший?» — розгублено питає Кобальт. «Вони ж просто гуляють , правильно?»

«Так», — зітхаю я, бажаючи закотити очі. Яка педантична . «Я просто зазначав, що ми не бачили нічого подібного навколо нашої гори».

Чим далі ми подорожуємо, тим частіше ми бачимо «цивілізацію», як дехто сказав би. Огороджені стінами поселення, великі міста, населені гори. Здається, ми також бачили населений літаючий острів. Він пролетів у нас над головою, що було цікаво. Однак браті ани були дуже розлючені через це. З цього конкретного острова падав один з тих постійних водоспадів, що ллються з нескінченної криниці водної мани. Флот доводилось захи ща ти від потоку тисяч і тисяч літрів води.

«Ах, я також це помітив. Схоже , це все через Мати-Дерево. Вона може бути ненадійним і дещо небезпечним сусідом. Гори поблизу, де вона встановила свій дім, були в основному покинуті протягом багатьох років, і тепер викорінити її вважається надто складн им або надто дорог им ».

«Га».

«Це одна з причин, чому Сатрап Умізан настільки багатий. Коли всі інші виїхали, він забрав свій Конгломерат і переїхав туди, вирішивши, що Дерево не заважатиме їм, якщо вони залишаться у водах і залишать її коріння в спокої. Він був правий , і отримав великий прибуток, як мені сказали».

Дурне дерево. Чому вона має бути настільки асоціальною ? Боже . Ти не можеш навіть терпіти людей, що живуть у горі поруч з тобою ? Я с кажу їй прямо: якщо вона спробує вигнати Колонію, я буду гризти її коріння, доки вона не впаде.

Деякі з місць, які ми пройшли, були досить великими, напрочуд великими, враховуючи те , що вони побудовані на схилах гір, а не всередині них, але схоже , що жодне з них не є достатньо великим, щоб виправдати зупинку. М ене починає хвилювати , н аскільки великі місця ми збираємос ь відвідати.

«У будь-якому разі , я подума ла повідомити вам, що флот скоро зупиниться. Ми майже прибули до пункту призначення».

«Лейк шир ? Ого ».

Щоб дістатис ь туди , знадобило сь кілька днів, що не звучить як багато часу , але завдяки маніпуляціям вітру та води, як ими пересувають ці човни, ми швидко рухаєм ось. Я б не був шокований, якби ми проїхали більше тисячі кілометрів. Може навіть дв і .

« В они сказали тобі , як ми туди потрапимо?»

Як і всі найбільші брат іан ські поселення, воно підводне. Я сумніваюс ь , що вони збираютьс я помістити весь флот у бульбашку , тому має бути якийсь спосіб спустити нас усіх туди.

«Я запитува ла кілька разів, Найстарший, але вони не сказали мені. Вони, здається, хочуть, щоб це було сюрпризом. Мій корабель підійшов ближче, я вважаю , що мені час повертатис ь . Побачимос ь , коли ми спустимось вниз , Найстарший».

«Тоді добре. Дякую, що завітал а ».

З розбігу та потужного стрибка Кобальт перелітає через поручні мого власного корабля, і її миттєво підхоплює з повітря маг вітру, який тягне її назад на її власний корабель. Саме тоді, коли я задумуюсь , чи варто мені подрімати, чи продовжувати милуватис ь краєвидом, Марзбан виходить з нижньої палуби зі своїм сином Теразом поруч. Через мить я відчуваю, як розум тягнеться до мене.

[Вітаю.]

[Знову привіт, Олівіс.]

Я намагаюс ь не здаватис ь надзвичайно втомленим через весь цей цирк . Я зазнаю невдачі.

[Це просто протокол,] каже провидець Підземелля . [Навіть якби ви були Г олгарі, або людським чиновником , на вас діяли б ті самі обмеження.]

[Я розумію, розумію.]

Наче я намагався б знищити їхні розуми, перебуваючи на борту їхнього корабля. Де довіра? Зрештою я підключився до Марзбан а через мага.

[Привіт, Марзбан. Прийшов розслабитись та попрацювати над засмагою?]

Тераз притискає долоню рота та намагається стримати сміх. Схоже , що я був пов’язаний і з ним теж ?

[Ні], без гумору відповідає брат іан . [Я прийшов повідомити про наш неминучий спуск.]

[Так, Кобальт сказала мені , що ми наближаємос ь . Мені стало цікаво, як ми всі туди спустимось .]

[Генератори бульбашок], — каже він мені.

[Генератори бульбашок?] запитую я.

[Генератори бульбашок], киває він.