Розділ 1273 — Ентоні в турі, частина 14

[ Ти справді дума в , що достатньо сильн ий , щоб самотужки перемогти міфічного монстра?]

[Я думав, що ти просто мураха! Звідки я міг знати?]

[Я сьомий ранг , міфічна мураха! Мабуть, перший в історії клятого Підземелля . Прояв и трохи поваги, чоловіче.]

На щастя, мій суперник у нашому протистоянні не поранив нічого, крім гордості. Мені здається , на мить натовп думав кинутис ь вниз і спробувати приборкати «дикого монстра», що було б досить складн ою ситуацією для вирішення , але, на щастя, вони розслабилис ь , коли я сів і не продовжував далі атакувати . Я маю на увазі, чий перший інстинкт — кинутис ь на величезного монстра? Кажу вам, Н арод божевільний.

Він незадоволено потирає рукою свою пухнасту голову.

[Якби ми знали, що ти настільки сильний, ми б привели до тебе фехтувальника вищого рангу.]

[Немає жодного шансу , щоб братіани збрехали вам про мій ранг , правильно ?]

Він безсило знизує плеч а м и .

[Ймовірно, вони припускали те саме, що й я. С ьомий ранг , але мураха, тому це не проблема . У результаті ти отримав охоронцями лише мене та мого учня, і мені неприємно це говорити, але ми не достатні для цієї роботи.]

[О, дівчи на -кролик — твоя учениця?]

[Що ти маєш на увазі, кролик?]

[Я не знаю, я просто отримував від неї емоції кролика.]

[А що ти від мене отримуєш?]

[Собака чи вовк, залежно від настрою.]

Я вважаю, що чесність — найкраща політика. Якщо я неймовірно грубий, сподіваюс ь , хтось мені скаже.

[Це невимовно грубо,] каже він, прикладаючи руку до перенісся морди.

Дідько.

[Гей, я не знав! Перепрошую, якщо образив. Вам, хлопці, не подобається, коли вас порівнюють з твариною , на яку ви схожі?]

[Ні . Ми вважаємо за краще зосереджуватис ь на тому, що нас об’єднує, а не на тому, що нас роз’єднує.]

Він підводиться на ноги та озирається. Велика частина натовпу розійшлас ь , але народці все ще сидять на своїх місцях і дивляться вниз на нас двох.

[Нам потрібно прибратис ь , незабаром буде ще один бій, тому нам потрібно звільнити місце.]

[ Ах . Отже, ці бойові ями часто використовуються?]

Знову той вовчий усмішок.

[Цілодобово.]

Немає жодного вигадливого виходу чи чогось іншого, я просто знаходжу відносно порожню частину трибун і піднімаюс ь прямо на неї, а мій суперник стрибає поруч зі мною.

[То ти не майстер клинка?] Я запитую.

[Що? Звичайно ні! Я п’ятий меч , а не десят ий .]

Отже .

[Ти вже на півдорозі до майстра клинка?]

[З точки зору рангу, так. Мій учень четверт ого .]

[ Ого . Тобі пощастило, що я тоді з тобою був по-легше . Я не був впевнений, скільки ти може ш витримати.]

Я бачу , що він хоче спростувати моє твердження, але після настільки повної поразки він мало що може сказати.

[До речі, можна дізнатис ь твоє ім’я? Стає незручно просто думати про тебе як про «того хлопця».]

[ Ти дума в про « та собак а », га ?]

[Я б ніколи! Так . Так, я думав .]

Він наче тремтить, і я розумію, що це був собачий інстинкт. Хоча я обов'язково думаю про цю думку дуже тихо.

[ Все добре,] бурмоче він. [Мене звати Гавкач .]

Я обережно нічого не кажу.

Коли ми вийшли з бойової ями та повернулис ь на дорогу, прямуючи до поля, де розташувалась Колонія, до нас знову приєднується НЕ кроляч а жінка , широко посміхаючись своєму вчителю.

Вони розмовляють між собою, вона висміює його, принаймні, мені так здається, а потім ми повертаємос ь до прогулянок стежкою.

[Чи означає це, що я отримаю нових охоронців? Сильніш их ?]

Гавкач кривиться.

[Так. Я не можу допомогти іншим почуватис ь в безпеці, якщо ти можеш перемогти мене , коли захочеш.]

[О, я точно можу. Я ще навіть не використовував свої прийоми середнього класу, не кажучи вже про найкращі речі.]

[Добре, добре! Ми віримо в те, що називається благородною перемогою.]

[ А я ні.]

[Добре, що ж , справедливо. Щойно ми повернемос ь до - що заради всевишнього джерела?!]

[Що?!] Я озираюс ь , гадаючи, що викликало його раптовий вигук.

Гавкач показує пальцем.

[Що це?]

Я дивлюс ь туди , куди він показує.

[Це гніздо.]

[ Воно масштабн е !]

Що ж , насправді це ще дрібниці . Нас не було щонайбільше годину, а ле різьбярі можуть зробити дуже багато за цей час. Це гніздо заввишки ледь п’ятдесят метрів.

[Ви сказали, що ми можемо побудувати гніздо, правильно ? Вони ще не закінч или , але це гніздо. Ми спимо в них , і таке інше.]

[ Воно схоже на замок!]

[ Не починай, це ще досить маленьке, якщо говорити про гнізда, але воно має вмістити тисячу мурах усередині.]

Гавкач знову щипає лоб і важко зітхає.

[Мабуть, я мав перевірити, що ви збираєтес ь будувати. Ми досить розслаблені, коли справа доходить до будівельних норм.]

Я помітив.

[Але ми не настільки розслаблені. Ви не можете створити щось настільки велике, не узгодивши це з радою.]

[ Що ж , ви сказали нам, що ми не можемо спускатись під землю, що було розумно, тому їм довелос ь будувати вверх . Чи було б краще, якби воно бу ло ширшим, а не вищим?]

[Можливо? Це не має значення, мені все одно доведеться з кимось це уточнити.]

Він повертається і говорить до своєї учениці, яка коротко вклоняється, перш ніж побігти на вражаюч ій швидк о ст і .

[Вона повідомить про те, що тут сталос ь , і сюди пришлють когось більш підходящого, щоб охороняти тебе . Коли вони прийдуть сюди, вони зможуть винести своє судження щодо цього .]

Він жестом показує на гніздо, яке все ще росте.

[І тобі , ймовірно, слід очікувати багато проблем у майбутньому. Кожен, хто вивчає меч, любить випробувати свою силу проти потужних монстрів, і звістка про твою перемогу швидко пошириться Фріхілл ом .]

[Ми просто прийшли сюди торгувати,] я зітхаю.

Гавкач знизує плеч а м и .

[Перемога в дуелях — непоганий спосіб реклами. Ми , Н арод, захоплюємось сильними.]