Розділ 1275 — Ентоні в турі, частина 16

[ Ти хоче ш сказати мені, що її справжнє ім’я не Пухнаста ?] Я вимагаю.

[Звичайно, що ні,] Сірий хмуриться. [Що це за ім'я таке, Пухнаста ?]

[Це ім'я , яке вона мені дала!]

[Здається, я вже казав тобі раніше, ми не видаємо свої імена настільки просто . Мене зв ати не Сірий, а мого учня не Біл а . Це псевдоніми, які ми використовуємо. Наші справжні імена повідомляються лише тим, з ким ми близькі.]

[Зачекай, цього хлопця звати не Гавкач ? Чомусь це наповнює мене полегшенням.]

[Що за ? Н і, його ім'я не Гавкач . Його ім’я Вуфінгтон Т ретій.]

[СПРАВДІ?!]

[Очевидно, що ні.]

[ Дідько . Це було б круто .]

[ Ти вже дозволи ш Філу встати?]

Я дивлюсь на черепашого народ ця , що намагається піднятис ь під вагою мого потужного поля тяжіння. Мені було добре. Після того, як я спіймав його в ньому , я переконався, що поступово збільшував тиск, поки ми не досягли цієї точки. Якби я вдарив його з повної потужності з самого початку, у нас були б тут черепахові млинці.

Я очікував, що натовп буде освисту вати або якось негативно відреагує. Вони приходять у ці місця, щоб побачити вмілий, почесний бій, я припускаю. Натомість вони змушують мене стояти і дивитис ь на хлопця-черепаху, який не може встати. Дивно, але вони не здаються а нітрохи незацікавленими. Навіть немає гніву чи несхвалення, вони просто спостерігають, пильно зосередивши очі на Філі, поки той бореться з гравітацією.

[ Що ж, він все ще намагається, правильно ? Чи не повинен я тримати його там, поки він не здасться?]

Я хочу уникати грубості. Крім того, я не надто хочу дозволяти йому більше замахуватис ь на мене. Філ носить клинок, набагато більший і важчий, ніж той, яким користувався Гавкач , і він може бити ним набагато сильніше. Він навіть зумів залишити слід на моєму панцир і , що є вражаючим досягненням.

З нудьгуючим виглядом , стоячи осторонь зі схрещеними руками, Сірий говорить до Філа, який щось каже у відповідь, змушуючи Сірого насупитис ь . Побачивши його вираз обличчя, Філ капітулює і здається, тож я підключаюс ь до нього мостом.

[Молодець, що тримався . Це не могло бути приємним. Я припускаю, що ти не майстер клинка , після цього бою.]

[Я належу до сьомого меча,] гарчить він, [я вірив, що зможу вистояти, доки твоя сила, якою б вона не була, не вичерпається, тоді бій був би моїм.]

Я перевіряю свої запаси мани.

[ Що ж, ні . Я міг би тримати тебе ще день і ніч. Крім того, тиск був не настільки потужним , як міг би бути .]

Він виглядає трохи здивованим, тому я поспішаю його заспокоїти.

[Втім, твій меч був надзвичайно міцний. Подив ись , тобі справді вдалос ь відколоти частину м ого панцир а ! Прямо тут, зачекай, мені здається , що воно вже зажило. Але я запевняю тебе , що ти зміг !]

З опущеними плеч а м и від поразки , Філ виходить з арени, звільняючи шлях для наступного суперника. Далі йде Піт, вклоняючись, щоб висловити свою повагу.

[Я належу до шостого меча, і тому слабший за свого майстра , але я сподіваю сь , що ми зможемо взяти участь у навчальному бою.]

[Звичайно. Давай добре поборемос ь .]

Я негайно захоплюю його в гравітаційну пастку. Гвехехехех. Піту вдається зробити один шалений удар, перш ніж його меч стає надто важким, щоб він міг його підняти, а світло меча іскриться об м ій панцир без шкоди. Намагаючись протистояти тиску протягом п’яти хвилин, він теж здається.

[Боюсь, тобі треба бути трохи швидш им ,] кажу я йому. [ Щойно я ловлю тебе в це поле, тобі буде складно вибратис ь .]

[Я ніколи не відчував нічого подібного,] хмуриться він , клацаючи своїм гачкуватим черепаховим дзьобом. [Що це за магія?]

[О, просто дещо, на що я випадково натрапив.]

Я не рекламую свою гравітаційну ману більше, ніж потрібно. Якщо інші хочуть дізнатис ь про секрети, над якими я так старанно працював, вони можуть зробити це без моєї допомоги! Гадаю, поки вони не заслужать трохи більше довіри.

Біла виступає наступною і пропонує боротись , а її холодна гідність і спокійна поведінка незворушні, поки вона протистоїть монстру сьомого рангу . Перш ніж прийняти виклик, я переконався, що Сірий не проти , і він киває мені.

Бій з Білою – це не те, чого я очікував. У той момент, коли починається бійка, вона рухається. Вона швидка, неймовірно швидка, це виглядає так, наче вона майже не прикладає зусиль, ніби вона літає над землею. В одній руці вона тримає довге тонке лезо, м’який вигин якого проходить по всій довжині, і коли вона б’є, у мене майже очі вириваються з голови.

Так. Багато. Атак !

Її рука рухається так швидко, що я навіть не бачу її , і утворюється справжній ліс світла меча, що мчить до мене, вигинаючись у повітрі та відрізаючи мені шляхи втечі.

Незважаючи на це, попереджений моїми вусиками , я швидко падаю , зупиняю сь і ко чу с ь , уникаючи основної частини пошкоджень і дозволяючи моєму панциру поглин у ти удари з одного боку. Як і очікувалос ь , атаки набагато легші ніж те, що могли зробити Філ і Піт, але якось набагато гостріші. На екзоскелеті залишається канавка глибиною в сантиметр, що змушує мене зупинити сь .

Зі свого боку, Біла все ще в русі, пурхаючи по арені, наче фея, безперервно виконуючи інтенсивні шквали атак . Зрозуміло, що вона трохи краща Філа, можливо, восьм ий чи дев’ят ий меч ? Я починаю серйозно цікавитис ь тим, на що насправді здатний справжній майстер клинка.

По мірі того, як боротьба затягується, стає зрозуміло, що Біла насправді не здатна прорізати мене. Якби вона змогла нанести більшу кількість атак , можливо, вона змогла б отримати більше проникнення, але доки я уникаю більшості з них, вона не зможе пробитись .

Я міг би просто охопити всю арену силою тяжіння, зваживши її достатньо , щоб вона сповільнилас ь . Щойно це станеться, я зможу зосередити на ній всю силу своєї гравітації, але я хочу випробувати кілька речей проти суперника вищого рівня, поки у мене є така можливість.

Напружуючи свої розуми, я починаю атакувати її гравітаційними стрілами , але вона запросто прорізає їх усі, розсіюючи магію своїм лезом. Однак це змушує її захищатис ь та різко зменшує кількість ударів, які летять в мою сторону . Я починаю розуміти, чому зазвичай потрібна команда, щоб знищити такого монстра, як я. Одній особі складно захистити себе від сили монстра, одночасно атакуючи.

Врешті-решт я вдаюс ь до атаки ривком , але тоді Біла показує , що не лише я піддавався . Прямо перед моїм обличчям вона мерехтить і зникає, знову з’являючись піді мною, поза моїм полем зору.

Без мого гострого чуття я б навіть не зрозумів, куди вона поділас ь , прямо в мою сліпу зону. Граціозна, як завжди, вона намагається вдарити вгору, прямо в мій панцир, але я вже рухаюс ь , перекочуючись набік, поки мій розум зосереджується на гравітаційному колодязі.

Якщо вона припиняє рухатис ь , тоді я не пропущу нагоди!

У ту мить, коли вона відчуває, що на неї лягає нищівна вага, Біла лише на мить виглядає трохи роздратованою, перш ніж вклонитис ь та здатис ь .