Розділ 1279 — Ентоні в турі, частина 20

Я дечому навчився. Можна сформувати світло меча у роги. Також те, що це боляче . Я ухиляюс ь вбік, швидко, наче спалах, і клянус ь , що світло вигинається, слідуючи за мною, перш ніж воно врізається в мій бік з силою кулака Крихітки. На щастя, я зміг нахилити своє тіло, щоб відхилити більшу частину сили, інакше вона могла б утворити тріщину в мо єму панцирі.

Не бажаючи отримувати нескінченну серію подібних ударів , я вирішив, що краще почати трохи атакувати і самому , щоб вивести суперника з рівноваги. Враховуючи те , що бар’єр на місці, я відчуваю себе трохи впевненіше, розкриваючи деякі з моїх потужніших здібностей, тож вирішив зробити ривок і додати після нього Укус Пустоти .

Без посилення , очевидно. Я не намагаю сь перетворити свого суперника на пасту.

Проміжок між моїми щелепами заповнюється виючою порожнечею, яка втягує все всередину, коли утворюються темні щелепи чистої енергії, що простягаються назовні від мо їх власн их . Зі свого боку, Фул не збирається стояти і просто приймати цю атаку . На мить я бачу, як він вагається, наче зважує, чи зустріти мій випад своїм , але в останню секунду він вирішує відмовитис ь .

Перенаправляючи свій удар у землю, він використовує величезну силу, що генерується, щоб кинутис ь вбік, пролітаючи над моєю щелепою, щоб приземлитис ь на моєму лівому фланзі. Я вважаю , Фул думає, що в нього є час, щоб оговтатис ь , коли я закінчу кусати , але він ось-ось дізнається, що я можу повернути сь в мить ока . Я обертаюс ь навколо, а шість ніг блимають, щоб вирівнятис ь перед тим, як виконати атаку, не бажаючи дати фехтувальнику час оговтати сь .

Застрягши на місці, Фул опускає свій ріг і готується до атаки , повертаючись назад і збираючи сліпучу кількість світла меча на кінчику свого леза. Коли я натискаю на нього, нахиляючись, щоб в дарити прямо, він хитається справа наліво.

Немов стадо носорогів, що тупотить, світло формується у хвилю рогів, які б’ють мен е в бік. Сила абсолютно величезна, і, незважаючи на мої всі зусилля, йому справді вдається зрушити моє величезне тіло з курсу. Коли я прориваюс ь повз, мені вдається підрізати свого супротивника ногами, трохи вибиваючи його з рівноваги, і я використовую цей час, щоб вгризтись в землю пазур ами , посилаючи піс ок зліта ти угору, бризкаючи на бар’єр.

Божечки . Це бу в дуже важк ий удар , достатньо сильн ий , щоб збити мене в бік, а я важу приблизно десять тонн чи щось подібне . Що ж, я не важив себе , але слон був би для мене закускою на цьому етапі еволюції . Я великий.

Мої нутрощі потужно затрусились , коли я отримав удар, але завдяки моїй внутрішній обшивці я зміг поглинути удар без тріщин на панцирі.

Після того, як я знову зіткнувся з Фулом, я вирішив, що настав час зайняти сь справами по-серйозному та використати магію гравітації. Мій мозок напружується , сила тече, і я починаю збирати потрібну мені енергію.

Половина моїх розум ів займається формуванням гравітації, тоді як іншим доручено за сипати фехтувальника незначними заклинаннями, щоб виграти мені потрібний час.

Суміш вогняних стріл, гравітаційних стріл, осколків льоду та всього іншого, про що мож уть по думати м ої підмоз ки , запускається постійним потоком . Щоб впоратис ь з цим шквалом незначних атак , Фул просто ігнорує їх. Вогонь не обпікає його, лід не коле, але, на жаль для нього, гравітаційні стріли все ж діють.

Він спочатку не помічає. Відкидаючи мій напад , він піднімає свій меч, щоб зробити потужний вертикальний замах, але в міру того, як все більше й більше заклинань гравітації вражає його, а точніше, вражає його меч, усе починає йти наперекосяк.

Я можу лише уявити, що Фул та інші особи його рангу неймовірно чутливі до змін у стані їхніх мечів. У той момент, коли він починає замах вниз , він розуміє, що щось не так, але він уже почав .

Відчувши його вагання, я вирішив йти прямо до фінішу, наближаючись до нього з усіх сил , сплітаючи багатошаровий щит, поки гравітаційний колодязь наближається до завершення.

Світло меча, яке розквітає, не схоже ні на що, що я бачив коли-небудь раніше. Воно не лише має форму рогу, але й майже схож е на носорога, що мчить вперед над землею. Яким би шалено вражаючим це не було, він промахнувся . Цей удар не настільки яскравий, як попередні, світло не настільки щільне, і коли я зустрічаю його плечем, я розбиваю його на шматки.

Коли я б’ю його своїм тілом , Фул летить у повітря . Гравітаційний колодязь завершується, і я використовую його , притискаючи Фула до землі.

Божечки . Скільки ще разів мені доведеться це робити сьогодні?!

Незважаючи на те, що його тримає на місці сила колодязя, Фул веде потужну боротьбу, але врешті-решт змушений поступитис ь , не в змозі піднятис ь з місця.

На щастя, він неушкоджений і не надто незадоволений поразкою, навіть якщо останній удар був трохи нижче пояс у .

[Що ти зробив з моїм мечем?] запитує він після того, як я підключаюс ь , занепокоєно дивлячись на нього. [Це ж не постійн ий ефект , правильно ?]

[Ні . Якщо просто , я зробив його важчим. Однак це лише тимчасово, тобі не варто хвилюватис ь .]

[ Ти зроби в його більшим? Якась металева магія?]

[ Ем… звичайно . Давай скажемо, що так . Як я вже сказав, абсолютно тимчасово, це не впливає на саму зброю.]

Можливо, не переконаний , Фул кілька разів змахує зброєю , здавалос ь , що б до кінця переконатись , що я йому не брешу.

[Наша зброя дуже важлива для нас,] сказав він мені, [я працював з цим лезом понад двадцять років.]

[ Що ж , він стріляє в свої цілі носорогами зі світла, я розумію, чому ти не хочеш його втрачати.]

Він дивиться на мене трохи розгублено.

[Це не меч,] каже він мені, [це я!]

[Що?! Я припускав, що це магія, чи щось таке!]

[О , ні. Формування світла – це вершина нашої майстерності. Коли я досягну майстерності, я досягну десятого меча і стану майстром клинка.]

[ Круто . Як далеко ти від цього ?]

[Я сподіваюс ь досягти своєї мети десь через десять років.]

Ще настільки довго ? Йой.