Розділ 1284 — Ентоні в турі, частина 25

З будь-якої причини , Легіон не виглядає щасливим бачити мене, але ей , тут Моррелія! Я не ставив на неї свої тисячі лінз вже цілий вік! Мені хочеться простягнути міст розуму та сказати «привіт», але я відчуваю, що такий вчинок не буде бажаним. Відповідати на запитання про велетенських монстрів, які намагаються зв’язатис ь з тобою , щойно бачать тебе , може бути для неї трохи незручно.

Минулого разу, коли я з нею добре побалакав, вона не була повноправним легіонером, принаймні я не пам’ятаю, щоб вона ним була, тож, очевидно, тепер усе буде дещо інакше. Вступати в сімейний бізнес — це, мабуть, досить нормальна річ, хоча що ж , сам я не знаю, чим моя сім’я заробляла на життя, коли я був людиною. Моя мурашина родина? Ми просто мурахи , це чудово. Кожного з нас втягує в сімейний бізнес лише те, що ми народи лись мурахою.

Коли Легіон нарешті причалює і починає висаджуватис ь зі своїх кораблів, досить велика група Н ароду збирається , щоб привітати їх, і вони, здається, не всі в хороших стосунках . Принаймні, мені здається, що я відчуваю серйозну напругу в повітрі між кількома групами. Я намагаюс ь запитати Сірого про це, але він дещо неохоч ий розпуска ти будь-які плітки про своїх співвітчизників, навіть якщо один з кланів у неслухняному кутку через ці махінації.

Одна річ, яку я помічаю , оскільки це неймовірно очевидно, це скільки легіонерів пильно дивляться на мене. Наче від мене смердить і мені потрібен душ.

Ряд за рядом солдатів, одягнених у свої товсті пластини та блискучі легіонерські обладунки, з якими я бачу офіцерів , разом з Моррелією, марширують туди-сюди, підтримуючи порядок. Незважаючи на те, що я поводився настільки безтурботно, я достатньо усвідомлюю себе, щоб знати, що насправді мені тут загрожує небезпека. Я залежу від гостинності Народу, щоб проти мене не кинули кілька тисяч суперсолдат ів , які ненавидять чудовиськ. Не те щоб Протектант поділя ла мій оптимізм.

«Найстарший, ви вже збирає тесь йти? Ви ж сказа ли , що прийде те лише подивитис ь на пристань».

«Я і дивлюсь» .

«Ви подивилис ь . Нам треба йти».

«Мій погляд триває. Він буде закінчений , коли я кліпну ».

« Найстарший, ви прекрасно знає те , що ми не можемо кліпати» .

«Здається, це твоя проблема».

Мій в ідданий захисник важко зітхає. Вона д осить не часто самостійно виходить зі скритності або взагалі поговори ть зі мною, незалежно від того, яку безглузду річ я роблю. Зрозуміло, що вона та інші дуже напружені.

«Слухай, я розумію, що це ризикована ситуація. Якщо трапиться щось небезпечне, я маю намір розвернутис ь та помчати назад до гнізда, як героїчний лідер, яким я і є, гаразд?»

«Добре. Нам було б набагато комфортніше, якби ваші охоронці були поруч у такі моменти. У майбутньому намагай тесь не залишати гніздо без них».

С правді? Вони думають, що мати поруч Крихітку в такий момент буде корисно? Що ж, було б чудово мати ще одного потужного союзника, якби почалас ь бійка, але його присутність робить таку бійку приблизно в двадцять разів більш імовірною.

Ой, схоже, представники Народу збираються зустрітис ь з офіцерами. Схоже, атмосфера достатньо густ а , щоб розрізати її вусиком . Господи, вони, схоже , не люблять один одного.

Поруч зі мною дуже нервовий, хоча він дуже добре це приховує, Марзбан , і стоїчний Сірий зі своїм учнем Білою .

[ Ти часом не можеш сказати мені, про що там йдеться?]

[З такої відстані?]

[У тебе немає вовчих вух , чи що?]

Він хмуриться.

[Припускати такі речі вважається грубим.]

[У такому разі я прошу вибачення, а також наполягаю, щоб ти відпові в на запитання.]

[Я приймаю твоє вибачення, і так, я маю «вовчі вуха», як ти так делікатно вислови в ся. Я справді чую, що вони говорять.]

Я чекаю, але він не продовжує. Цей хлопець .

[Не міг би ти поділитис ь коротким викладом того, що обговорюється з цією негідною істотою , о великий Сірий, якого я точно не бачив голим.]

Народець-вовк здригає брови, хоча його обличчя залишається стоїчно спокійним. Біла , з іншого боку, ховає обличчя в долоні, намагаючись приховати свій сміх. Однак беззвучне похитування її плечей все одно видає її .

[Добре. Представники ради вітають Легіон у Фрі х іллі, водночас тонко попереджаючи їх дотримуватис ь умов, викладених у підписаному між нами договорі.]

[У вас, хлопці, є договір?]

[Ми більше не воюємо, тому так, у нас є договір?]

[Які умови?]

[ Ти хоче ш , щоб я тобі розпові в , про що йдеться, чи відпові дав на твої безглузді запитання?]

[Обидва.]

Сірий сильно щипає лоб.

[Вони повинні дотримуватись наших законів, перебуваючи на нашій території. Отже, як випадковий приклад, вони не можуть вбивати жодного монстра, якого хочуть, якщо цей монстр тут як гість.]

[Це хороший приклад. Дуже актуальн ий .]

[Команд и р Легіону непомітно попереджає раду про ризики, пов’язані з наданням допомоги ворогу. Це ти.]

[Я зрозумів.]

[ Далі більше в цьому руслі . Монстрам не варто довіряти. Допомагати зміцнювати їх — це безвідповідально, ускладнюючи завдання для всіх, коли вони неминуче обернуться проти нас , тощо.]

[ Ого , вони справді ненавидять монстрів.]

[Не без вагомої причини], — криво каже Сірий. [ Глибинний Л егіон був створений під час Розриву , коли весь світ охопила нескінченна хвиля, яка майже знищила все життя, народжене поза П ідземеллям Пангер и . Вони мають довгу пам’ять.]

[Вони, ймовірно, також не раді, що я отримав поклик .]

[Ти що?]

Ой!

[Здається, я чую, як кличе моя К олонія. Одна секунда]

Поруч зі мною Сірий виглядає досить роздратованим.

[Не намагай ся притворятись . Котячий народ виліз з мішка, як сказали б грубі серед нас. Це пояснює, чому Легіон був готовий прийняти настільки прямий курс дій. Вони полюватимуть на тебе до кінця Підземелля, і не залишать тебе жити.]

[Чи ризикнуть вони почати ще одну війну тут, на вашій землі?]

[Якби вони думали, що їм вдасться вбити тебе , вони б напали вже прямо зараз.]

[ Дідько .]

Це викликає ще одне запитання.

[ Як ви ставитес ь до монстрів з покликом ? Ви настільки ж їх не любите ?]

Він трохи пережовує запитання, перш ніж відповісти.

[ Ставлення різниться. Древні є джерелом незгоди серед мого народу. Деякі погоджуються з Легіоном, що двадцятий древній ніколи не повинен виникнути.]

[Дозволь мені вгадати , К лан Вітру?]

[ Без коментарів . Інші серед нас відчувають симпатію до таких розумних монстрів, як ви. Зрештою, Пангера мало не зарахува ла нас до вас. Можливо, якби нам менше пощастило, ми б справді стали монстрами, а не тими, ким ми є.]

[Хммм. Що ж, ця подорож, звичайно, стала набагато цікавішою.]