Розділ 1286 — Ентоні в турі, частина 27

[Гей, що відбувається? Як пройшов день?]

Відповіді немає.

[Послухай, я не хочу нікого звинувачувати в грубості, манери важливі для обох сторін розмови , але ти хоч уявляє ш , наскільки складно проштовхнути розумовий міст через цей шолом? Найменше, що ти може ш зробити, це привітатис ь .]

Мій супротивник, Ц ентуріон, судячи з вигляду його обладунків, не відповідає, лише піднімає щит і клинок, готуючись до атаки. Після того, як я мав справу з восьм ими та дев’ят ими меч ами шкіл Народу , я не хочу сказати, що перемогти окремих солдатів з Легіону легко, але це точно не наскільки складно , як раніше.

Центуріон вибухає енергією і кидається вперед. Швидкість, чесно кажучи, вражає, але вона дуже лінійна, і я складний суперник, щоб здивувати.

Розвернувшись на місці, я обертаю тіло і б’ю щелепою атакуючого солдата, як бит ою . Лунає хрускіт, а потім потужний глухий удар, коли мій супротивник врізається в бар’єр з зовнішнього боку арени.

Хоум ран !

[Гарна спроба! Хороша швидкість, але ти може ш попрацювати над мікроривками . Створює велике навантаження на тіло, але зміна кута підходу кілька разів замість простого ривка допоможе тобі у довгостроковій перспективі.]

Я не отримую відповіді, не те щоб я її очікував. Наразі я вже боровся з п’ятьма членами Глибинного Легіону, і хоча мені вдалос ь з’єднати міст до кожного з них, жоден не сказав жодного слова, скільки б я до них не базікав.

Перші чотири були рядовими, а останній був першим офіцером, з яким я боровся . Чесно кажучи, я можу віддати їм належне за те, що вони були жорсткішими, ніж я очікував. Їхні обладунки міцні, як цвяхи, і кожен з них — дисциплінований боєць з відточеними навичками. У мене таке відчуття, що на відміну від Н ароду, який інтенсивно тренується, щоб боротись один на один в аренах і бойових ямах, Легіон тренується боротись з монстрами групами. Якби той Ц ентуріон виконав таку саму атаку разом з загоном, з ним було б набагато складніше впоратис ь ; Відбивши одного з них, я залишився б відкритим для решти, що призвело б до багатьох пропущених атак .

Атмосфера на стадіоні трохи … напружена, так, мабуть, це підходяще слово. Народ чудово проводить час, і багато фехтувальників вишикувалис ь в чергу, щоб кинути мені виклик. Однак один кінець арени заповнює контингент легіонерів у повному озброєнні, які дивляться на мене дещо непривітно.

Гаразд, дуже непривітно .

Я не зовсім не знаю, що вони задумали. Очевидно, вони хочуть визначити мої сильні та слабкі сторони тут, у цьому безпечному середовищі, можливо, навіть змусити мене недооцінити їх, поставивши проти мене рядових. Здається . Я не думаю, що Легіон настільки багатий ресурсами, що він марнуватиме час на таку подорож. Якщо це та група, яку вони послали, то вони впевнені, що зможуть виконати роботу.

Моррелія , напевно, зрозуміє натяк і в якийсь момент прийде сюди. Не може бути, щоб вона не зрозуміла, що я хочу.

На жаль, вона не з’являється, і я продовжую перемагати як Народ , так і Легіон, а Еран Туріс продовжує ходити та торгувати на трибунах. Мен і це стає нудно , і я відверто розчарований тим, що вона настільки мене уника є .

Серед натовпу Легіону виникає шум , коли офіцер виходить у яму. Шолом, подвійні мечі в піхвах на стегнах і яскраво червоний відтінок важкої броні, яку вони носять.

Це, очевидно, хтось з вищим рангом, судячи з витончених знаків розрізнення, вигравіруваних на нагрудній пластині, разом з більшою бронею з більшою кількістю мани. Можливо, це вона, але я краще перевірю, перш ніж робити якісь припущення.

Коли мій наступний супротивник виходить на арену, я готую ману розуму, яка мені знадобиться, розкручуючи свій розум і сплітаючи магію. Пробивати захист, який Легіон вбудовує у своє спорядження, — це все одно, що мозком проби ва ти стіну. Не весело. Я його пройду, але цей процес не є тим, що я б назвав приємним.

Мені потрібно зайняти власну позицію для цих поєдинків, тому я біжу, стежачи, щоб моя нога не висунулас ь надто далеко вперед, поки легіонер навпроти витягує свої подвійні клинки, кожен з яких світиться зловісно червоним.

Як скажеш.

«Починайте!»

Щойно Сірий дає сигнал , він йде спереча ти с ь з братом , чи щось подібне , а я просуваю магію розуму вперед, врізаючись лобом у бар’єр. Що б не було вплетено в шолом, це жорстка штука, і мені не вдається пробитис ь з першої спроби. Я начебто очікував цього, те, що підходило для звичайних солдатів, не спрацює на вищих посадах, і я готовий намагатись стільки разів, скільки буде потрібно.

Однак мій суперник, здається, не бажає дати мені таку можливість. Щойно починається матч, мечі разом з обладунками починають диміти, випускаючи червоний серпанок, який звиває та викривляє повітря. Перш ніж я встиг задуматис ь , що , в біса , відбувається, обидва леза врізаються, і мої вусики починають кричати на мене.

Ухиляйся !

Я відстрибую вбік, ледве уникаючи подвійних дуг світла меча. О й! Що це , в біса, було?! Було щось дивне в тих ударах , я досі не бачив нічого подібного від Н ароду. Відчуття, яке я отримую від цього бійця, ні про що не нагадує настільки ж сильно, як про Сару, коли вона втрачена у своїй люті. Моррелія - берсерк, не може бути , щоб це була не вона.

Я знову мчу вперед магією розуму, клацаючи щелепою. Вона намагається зробити це схожим на справжню бійку, що розумно, мені потрібно буде зробити те саме.

Більше розумових конструкцій починають діяти, поки я збираю стихійну ману, готов ий випустити шквал вогняних і водяних стріл. Це буде виглядати чудово.

УХИЛЯЙСЯ!

Рухаючись у повітрі, наче шиплячий демон люті, мій супротивник пересувається зигзагами, чергуючи ривки ліворуч і праворуч, перш ніж націлитис ь на мене, наче комета. Леза спалахують, червоне світло кричить, і я забираюсь геть звідти.

Не в змозі вчасно перекотитис ь , я стрибаю!

Багатотонна чудова мураха стрибає прямо вгору, велично злітаючи в повітря. Мій супротивник не вагається, низько присідає та стрибає за мною, з сяючими клинками, готовий до наступного удару!

Божечки !

Загнаний у кут , я реагую нестандартно, скручуючи своє тіло в повітрі за допомогою магії сили та махаючи ногами . Я ловлю солдата на підйомі, б’ю його в поперек і в ідсилаю в бар’єр, але не дуже сильно. Це дає мені достатньо часу, щоб приземлитис ь та переорієнтуватис ь , що приємно.

Йо й! Якщо це Моррелія, вона дійсно сприймає це надто серйозно!

Тоді я відчуваю пекучий біль, що йде від моєї ноги, і дивлюс ь вниз, після чого розумію , що вона зняла приблизно тридцять сантиметрів з її кінця! Коли їй це вдалос ь ?!

Тепер трохи роздратований, я зосереджую свій розум і виштовхую приголомшливу кількість розумової магії, долаючи захист, вбудований у броню, і нарешті з’єдну ю міст розуму.

[ Ей ! Що це в біса було?! Я знаю, що це ти там, Моррелія!]

Все, що я отримую у відповідь , це розпечен ий до білого кольору гнів і єдина думка.

[ВБИТИ!]