LNCrawler

Розділ 1288 — Ентоні в турі, частина 29 - Прихильність Ісаака

Крисаліс — baka.in.ua · All chapters

Розділ 1288 — Ентоні в турі, частина 29 - Прихильність Ісаака

Не бути в змозі побачити жінку, яка вкрала твоє серце , це, відверто кажучи, лайно . Проте репутація Ісаака не отримала б жодної користі, якби його бачили сумуючим, зрештою, чоловік повинен підтримувати певний рівень поваги серед своїх товаришів по службі.

Але в глибині душі, за хвастощами, радістю, жартами та маленькими насмішками , Ісаак міг зізнатис ь собі в цьому . Він закохався по самі вуха .

Що в Моррелії захопило його розум, тіло і душу? Чи був це жвавий, майже розлючений блиск її очей? Чи був це м’який загин у її коротко підстриженому волоссі? Чи це було потужне відчуття, коли її кулак врізався йому в кишк и ? Хто б міг сказати? Точно не Ісаак. Але коли вона, вкрита товстими пластинами броні, вийшла на бій з Ентоні, він миттєво зрозумів, що це вона, і його серце піднеслось в грудях.

Тепер він опустився на одне коліно, дивлячись на неї, як він сподівався, не надто підлабузницьким поглядом.

Зрештою, йому потрібно було грати круто. Настільки холоднокровн о , наскільки це дозвол я ло йому палке полум’я його пристрасті. Р уки в рукавичках повільно піднялис ь та зняли шолом, дозволивши йому звис ну ти з її стегна.

І ось вона була.

Темне волосся. Пронизливі очі. Неспокійний вираз з деякою огидою .

«Ісаак. Що, в ім'я всього хорошого , ти тут робиш?»

З трибун ліворуч від нього почулис ь якісь балачки, але Ісаак не звернув на це уваги. Там сидів Легіон , і вони, безперечно, мали бути кращі справи , ніж заважати цій зустрічі.

Докладаючи всіх зусиль, щоб залишатис ь невимушеним, Ісаак знизав плеч а м и , а потім зрозумів, що знизувати плеч а м и , стоячи на колінах, виглядало безглуздо, тож він підвівся, врівноважився, а потім недбало знизав плеч а м и ще раз.

«О, знаєш , я подумав, що якщо продовжуватиму слідкувати за великим хлопцем, то, можливо, одного дня знову наздожену тебе. Як справи? Приємно знову тебе бачити».

Моррелія затулила обличчя долонею та повільно похитала головою. Ймовірно, шокован а глибиною його відданості.

«Ти справді пройшов аж сюди на випадок, якщо знову побачиш мене? Ти навіть не знаєш мене!»

«Я знаю, що я відчуваю до тебе», — заявив Ісаак, нахиляючись ближче. «Я знаю, наскільки ти неймовірн а . Якщо ти даси мені трохи часу, я буду радий шансу детально дізнатись про всі твої найпривабливіші якості».

Він підморгнув , гладко .

«У тебе є якісь плани на обід? Я знаю місце, де ми можемо поїсти та познайомитись ближче».

Саме в цей момент її кулак торкнувся його обличчя. Ісаак злетів у повітрі гарною дугою, але не встиг він впасти на землю, як мураха злетіла з трибун, мов спалах. Коли він приземлився, Ісаак зайняв ідеальну позицію верхи на своєму напарнику та чудовому скакуні, широко посміхаючись.

~~~

[О ні! Я вби ла його!] Моррелія видихнула, дивлячись на свій броньований кулак.

[Що? Ні, він у порядку.]

[Я вдари ла його прямо в підборіддя! Я здивован а , що його голова не вибухнула.]

Боже. Ти сильн а , але не настільки .

[Ось, подив ись , він чудово приземлився.]

[Як!? І він навіть сидить у сідлі?!]

Наче мурахи колись дозволили б поставити на себе сідло . Воно їм не було потрібно !

[Ісаак теж багато тренувався. Тепер він гордий член мурашиної кавалерії. Ти справді думаєш, що одного удару буде достатньо, щоб вбити його?]

Моррелія виглядає трохи полегшеною, хоча вона продовжує скоса дивитис ь на Ісаака.

[Чому він не рухається? І на його обличчі все ще та моторошна посмішка.]

[О, він точно без свідомості. Кавалант просто тримає його у вертикальному положенні.]

« Хороша робота, Кавалант. Чудово спіймала його ».

«Іноді це більше клопоту, ніж воно того варте, Найстарший».

«Гей, Ісаак непоганий . Він просто трохи відволікається. Краще віднеси його назад і попрос и когось перевірити, чи не зламана у нього щелепа».

«Добре».

Все ще тримаючи свого вершника на спині, вона розвертається та йде з арени. Моррелія опускається, проводячи рукою по темному волоссю.

[ Що ж , це пройшло погано. Я не можу повірити, що він не змінився з того часу, як я бачи ла його востаннє.]

[Деякі люди на диво вперті], мудро кажу я . [Гей, швидке запитання, чому так багато легіонерів сміються?]

[Краще б їм цього не робити .]

І, з вичайно, відбувається чимало вказівок пальцями і сміху, незважаючи на те, як вони намагаються приховати це за звичайним стоїцизмом Легіону. Розлючена Моррелія крокує геть, кричачи на солдатів, які раптом випрямляються на своїх місцях, виглядаючи винуватими.

[Побачимос ь пізніше, Моррелія, було приємно побалакати.]

Вона не повертається і не киває через плече, це було б надто очевидно, але вона легко помаха ла зап’ястком, щоб підтвердити свої слова, поки відходила . Ц ікаво, що їй сказав Ісаак, щоб викликати таку реакцію? Він висмі яв її маму , чи що?

Ну що ж, мою місію виконано, зв’язок з Моррелією встановлено і розмова проведена. Сподіваюс ь , наступного разу ми зможемо обговорити все за чаєм і печивом, а не за мечами та щелепами . Це не дружньо, ось і все, що я кажу.

Я б’юс ь ще кілька раундів на арені, щоб розвіяти підозри, перш ніж піти та поговорити з Еран Туріс. На відміну від усіх інших, вона, здається, відверто задоволена тим, як все склалос ь .

[Боротьба з Легіоном викликала велику симпатію Н ароду до Колонії ,] повідомляє вона мені. [Нам вдалос ь укласти набагато більше угод, ніж я очікува ла , враховуючи те , наскільки небагатослівним може бути Народ. Все пройшло неймовірно добре!]

Марзбан не поділяє її позитивного погляду. З рукою на руків’ї свого клинка та виглядом пораненої дикої кішки, чоловік виглядає трохи на межі. Тепер, коли я думаю про це, Протектант , мабуть, почувається так само.

[То ми закінчили тут, у Фрі х іллі? Чи є потреба в подальшому культурному обміні?]

[Я вважаю , що атмофера трохи напружен а . Якщо ми залишимос ь на довше, небезпека виникнення конфлікту лише зросте. У нас ще є інші місця, які потрібно відвідати, і ще багато торгів , які потрібно зробити . Ми вирушимо завтра.]

[Чесно, я радий піти . Хороший нічний відпочинок теж не завадить.]

Але залишається одне питання.

[Що буде робити Легіон, коли ми підемо?]

Марзбан хмуриться, але Еран лише знизує плеч а м и .

[ Ось це ми і з’ясуємо .]