Розділ 13 — Комахи > Павукоподібні

Незважаючи на м ої впевнені слова , я тремтів у своєму панцирі, чекаючи, чи переслідуватиме мене павук у тунель.

Я відступив аж до перехрестя, очікуючи , що якщо станеться найгірше, я зможу сховатися ближче до ящірок-вовків або нацькувати їх на павука та спробувати прослизнути через їхнє лігво.

На щастя, цей павук, схоже , настільки ж обережний, як і я!

А чому б йому не бути ? Усе, що йому потрібно робити, це сидіти у своїй павутині та чекати, поки здобич буде доставлена сама собою , застрягши та нездатн а боротися! П рактично безкоштовн а біомаса ! Справді, бути павуком у цьому підземеллі — це наче найнижча складність !

Моя образа наростає до цього нуба, що крутить павутиння . Я почав думати про всі труднощі, через які я пройшов, поки цей ідіот сид ів тут і збира в безкоштовні бали досвіду . Моя лють сягає до неба, до самих небес!

Щоб угамувати мою лють, цей павук повинен померти!

Звичайно, я розглядаю такий спосіб дій лише тому , оскільки я зважив шанси і вважаю , що зможу виграти. На це є кілька причин: по-перше, тунель надзвичайно яскравий, тому помітити павука та його павутину не так складно , як це було б одразу після того, як я прибув у підземелля, по-друге, павук виглядає маленьким, тому можливо яким би слабким (з точки зору статистики) я не був, якщо я зможу позбутися природної переваги, яку він отримує від своєї павутини , я зможу виграти.

Єдине питання полягає в тому, як я можу гарантувати, що ніколи не буду боротися з ним у його павутинні ? Перша фаза вже завершена. З моїми вчорашніми двома кислотними атаками я можу припустити, що павук втратив принаймні п’ять ОЗ. Якщо він не зможе отримати їжу, щоб відновити свої сили, я продовжуватиму намагатися заманити його туди, де я зможу атакувати його з відстані.

Просто.

Слабкість мого плану полягає в тому, що мені потрібно кілька разів влаштувати засідку на павука, щоб перемогти, однак, якщо павук зможе хоч раз підстерегти мене своїми отруйними іклами... Мені кінець .

Вусики , вперед! Очі, відкриті ! Мозок, зосереджений до леза бритви! Помилок бути не повинно! Рухаючись з таким налаштуванням , я знову просуваюся до павутини, оглядаючи кожен камінь і складку в скелі на предмет прихованих павукоподібних.

Проте жодних ознак цього немає , жахлива істота, ймовірно, зализує свої рани за безпечними стінами своєї павутини, якщо у неї взагалі є язик.

Оскільки я його не бачу, я діятиму так само, як і раніше, намагаючись заманити злодія сюди, порушивши павутину . Як і раніше, я готую кілька добірних камінців і викладаю їх перед тим, як один за одним кинути їх у павутиння . Цього разу я використовую чотири камені, намагаючись створити більше коливання , щоб переконати істоту, що заплуталася соковита здобич.

Я швидко ховаюся в тіні та готуюся чекати.

І чекаю.

І чека ю .

Минає півгодини, але я не бачу жодної волохатої ноги. Не виходи ш , а? Страшно, га ?! Занадто боягуз , щоб битися віч-на-віч, як чоловік?!

Це теж добре.

Однак спочатку мені потрібно переконатися.

Я знову готую кілька каменів, викладаю їх у ряд і кидаю в павутину за допомогою нижньої щелепи. Цього разу я набираю до семи каменів, павутина тремтить і хитається під мо єю атакою .

Я знову відступаю і спостерігаю. Давай, павук , підходь !

Все одно нічого. Тунель абсолютно тихий і спокійний , навіть шепіт не відбивається від каменю.

Під час свого першого полювання я зрозумів, що для монстра терпіння — це головне . Смерть підстерігає за кожним поворотом , тому не можна нехтувати жодними методами для безпеки . Якщо цей павук хоче пограти зі мною в очікування, я готовий . Я чекаю годину, перш ніж зробити свій крок.

Павук або поранений сильніше, ніж я спочатку думав, або занадто обережний, щоб наблизитися до цього боку свого гнізда після того, як минулого разу прийняв кислотну ванну.

Я мушу перейти до другого етапу свого плану - руйнування павутиння . Використовуючи свої вусики, я знаходжу ділянку м’якшого, пухкого бруду та починаю зміщувати його ближче до павутини, використовуючи свої надійні руки на обличчі , інакше відомі як нижні щелепи .

Коли я маю достатньо дрібнішого матеріалу, я починаю викладати його на павутиння , від чого воно знову рухається і тремтить. На відміну від важкого каміння , яким я користувався раніше, бруд не змушу є мережу по-справжньому тремтіти, але він роб ить те, чого не могли важчі камені.

Він прилипа є .

Знову і знову я насипаю бруд на павутину, і частина відскакує та падає, а частина, якщо вдариться по нитках, залишається висіти в повітрі.

Мені не потрібно охоплювати всю мережу, достатньо, щоб я міг пройти, не застрягши. Тоді я зможу проникнути у святиню свого ворога.

Коли я прочистив половину шляху, я використ ав цю нагоду, щоб відступити та сховатися, на випадок, якщо павука нарешті витягне моє постійне втручання в його павутину.

Через тридцять хвилин я знову продовжив працювати .

Оскільки павук відмовляється виходити, я намагаюся покрити якомога більшу частину павутини якомога товстішим шаром бруду . Якщо я застряг ну ногою в цій клятій павутині, я не зможу звільнитися.

Зрештою я достатньо задоволений, що б спробувати протиснутися. Будучи максимально обережн им , я проводжу вусик ами по кожн ому пасм у , повз яке планую пройти, перевіряючи, чи не залишилася липкість. Не знайшовши нічого , я проходжу далі до лігв а звіра.

Це найнебезпечніша фаза конфлікту. Хоча я забезпечив шлях відступу, тут, у лігві істот и , може бути будь-яка кількість прихованих ниток. Я повинен бути обережним.

Крок за кроком я повзу вперед, поки мої очі сканують кожен сантиметр стіни та стелі. Навіть одна єдина втрата концентрації буде смертельно небезпечн ою . Я намагаюся бути максимально непомітним, але темні, затінені ділянки стає все важче й важче обдивитися . Б лакитне світло, що проходить крізь стіни тунелів, однозначно стало сильнішим за останні кілька днів.

Принаймні ця проблема працює в обидві сторони . Х оча я не можу добре ховатися, мій суперник теж не може .

Тут, в середині гнізда павука, я бачу нитки, що тягнуться по стінах і підлозі тут і там, деякі з них настільки тонкі, що ледве вловлюють світло. Я вагаюся майже на кожному кроці, намагаючись бути впевненим, що не поставлю ногу неправильно.

Що це?

Я бачу фігуру там, біля стіни! Але я не можу бути впевненим, чи це складка в скелі, чи це ... нога!?

Спробуй це , сволота!

Наче блискавка, я вибухаю кислотою.

[ Постріл Кислотою досяг нув рівня 3]

Ха! Схоже я попав !

Тепер потрібно зробити лише одне. Правильно, тікати !

Бвахахахаха! Мене не спіймаєш! Я наче вітер у ф й ордах, наче газель, що стрибає по рівнинах, наче сокіл, що летить в ясному небі.

Ай , нитка! Я застряг! Воно спіймало мене, ВОНО ПРИЙДЕ ДО МЕНЕ!

Я тут помру? Ще до зустрічі з моєю колонією? Я шкодую про стільки всього ! Я занадто молодий, щоб померти! Якщо подумати ... Мені ще й місяця немає!

[Ви перемогли Puer Aranea рівня 1]

[Ви отримали досвід ]

Будь ласка, не вбивай мене, павук! Мені потрібно ще стільки всього пере жити . Я все ще не знаю, чи зможу я розвиватися, наче кишеньковий монстр, наскільки б це було круто?! Ти ж не хочеш, щоб я помер, перш ніж дізнаюся?

І ..... І ....

...

Що?

Обертаючись, я бачу, що одна з моїх ніг торкнулася павутин и з землею . Сильно потягнувши, я можу вирватися.

Звільнившись, я повертаюся туди, де помітив павук а , і бачу маленьку істоту, сильно обпечену кислотою, що лежить на спині, виставивши свої згорнуті ноги до стел і .

...

Павук, пробач мене . Я неправильно тебе оцінив.