Розділ 1330 — Ентоні в турі - Срібні подряпини

Енід подобалос ь проводити час з Еран Туріс, хоча брат іан ський переговорник часто бу ла зайнят а , як зараз. Але купець у відставці бу ла задоволен а одною лише присутністю та вбира ла енергію шаленої торгівлі. Це дуже нагадало їй колишні часи, і молоду Енід, яка боролас ь за кожен шматок золота, до якого могла дістатис ь .

Здається, секрет успіху брат іан ського конгломерату в тому, що вони завжди мали такий рівень енергії. Незалежно від того, скільки багатства вони накопичили, вони так само прагнули наступного продажу, як і першого.

«Чи прийшли сервізи? Я хоті ла побачити зразки ще дві години тому!» — запита ла Еран.

«Ще ні. Виникли проблеми з постачальником».

«Повідомте їм, що ми скоротимо їхні платежі на двадцять відсотків відповідно до нашого контракту. Терміни доставки були обумовлені дуже чітко».

«Їм це може не сподобатис ь . А якщо вони затягнуть доставку ще більше ?»

«Ось для чого призначений другий, тридцятивідсотковий штраф за затримку. Чи схвалили мурахи запропонований план для ринку?»

« Так ».

Еран схвально гукну ла .

«Чудово працювати з тими , хто розуміють важливість швидкої реакції».

Енід усміхнулас ь . Колонія обожнювала бути організованою . Ймовірно, вони настільки ж цінували брат іан ську одержимість логістикою.

«Здається, що ти приділяєш більше уваги цій зупинці, ніж іншим», — зауважила Енід.

Еран оберну лась до неї.

«Інші міста були важливими, і ми уклали кілька хороших угод, але це були лише репетиції до Срібного М іста. Як би мені не було боляче це визнавати, це найбагатше місто в світі. Навіть невелика частка ринку тут буде настільки ж вигідно ю , як і решта подорожі».

Дійсно, серце імперії Атреум було неймовірним видовищем. Енід сиділа та спостерігала за роботою воріт та величезною кількістю людей, які постійно приходили і виходили, навіть уночі. У портах було настільки ж жваво, там був нескінченний потік кораблів, що розвантажували груз та людей, туристів, торговців, мисливців на чудовиськ, усі приходили, щоб побачити визначні пам’ятки та шукати щастя.

«Це справді чудове місце», — зітхнула Енід. «Я справді сподіваюс ь , що ви досягнете тут успіху».

Брат іанка усміхну лась .

« Я теж » , — сказала вона. «На кону настільки багато грошей, що я практично відчуваю їхній запах. Якщо все піде добре, Колонія побачить більший приплив ядер, ніж вони коли-небудь очікували».

Усе це потече до личинок, даючи сили наступним поколінням мурах. Було б цікаво подивитис ь , яку різницю ця торгівельна місія зробила б для К олонії. Поки що вони спирались виключно на те, що могли отримати для себе самі , полюючи в Підземелл і . Енід вірила, що вони будуть шоковані, побачивши, що вони отримають, зайнявшись комерцією.

«Еран, прибули зразки ».

«Нарешті! Дай мені побачити».

Спітнілий торговець стояв біля кількох макетів неподалік з вибачливим виразом на обличчі. Еран не бу ла у настрої для прощення, обходячи кіоски критичним поглядом. Мереживо не висіло належним чином. Оздоблення не відповідало стандартам. Скульптура на ногах була не повністю симетричною.

На досвідчене око Енід скарги були законними, але лише ледве ... Для очей Еран навіть найменша проблема була настільки ж яскравою, наче чорнильна пляма на бавовняній ковдрі.

Зрештою її схвалення було дано, але лише неохоче. Якби контракти ще не були підписані, грізн а брат іанка напевно вимага ла б ще більших знижок.

«Ви визначилис ь з місцем проведення?» — запитала Енід, коли перевірка закінчилас ь .

«Звичайно. Купол Тесцилан був заброньований ще до того, як ми покинули Конгломерат», — із задоволенням відпові ла Еран.

«Я припускаю, що це добре?» Енід засміялас ь .

«Це чудова річ. Це коштувало ціле багатство, але воно того варте. Купол — це престижне та улюблене місце тут, у Срібному М істі. Саме перебування там приверне багато поглядів і збільшить нашу видимість ».

«Здається, що все йде добре».

«Давайте не будемо рахувати наше золото, поки воно не буде в сховищі», — застер егла Еран. «Попереду ще багато чого. До речі, як Ентоні? Я чу ла , що ти піш ла відвідати його раніше сьогодні ».

«Мені здається, йому дещо складно через ізоляцію», — відповіла Енід після миті роздумів. «З мого досвіду , він погано справляється, коли не може рухатис ь ».

Еран кивну ла .

«Я теж помітила подібне . Сподіваюс ь , що він ще трохи протримається. Ще один день, і наші лавки відкриються, і, звісно, я хочу, щоб він був присутнім. Я к я скравий знак сили та величі Колонії».

«Не описуй його так, коли він тебе чує», — попередила її Енід. «Він вже і без того досить пихатий своєю зовнішністю».

Братіанка засмія лась .

«Так, але що ж ти зробиш . Він дуже вражаючий монстр, як на нього не дивись . Тутешніх людей нелегко вразити, але навіть вони зберуться , щоб поглянути на найсильнішого монстра-мураху в історі ї Пангери».

«І, сподіваюс ь , куплять чаю та меблів, поки вони там».

« Звичайно » , — Еран блисну ла усмішкою.

«Чи є якісь побоювання щодо безпеки?» — тихо запитала Енід. «Я ма ла дискусію з деякими з моїх людей раніше, і вони попередили, що дехто в місті буде вороже ставитис ь до К олонії».

«Завжди є ті, хто вороже ставиться до монстрів», — відпові ла Еран. «Не те щоб ми не усвідомлювали небезпеки. Якщо Ентоні буде лежати непомітно, ризики інциденту значно зменшаться , але ми робимо все можливе, щоб забезпечити супровід усіх членів К олонії, коли вони залишають територію складу . Ж одних проблем досі не було, але ми й надалі будемо обережними».

«Добре. Я піду і повідомлю Ентоні. Це заспокоїть його».

«Будь ласка, зро би це. Нагадай йому, щоб завтра він поводився якнайкраще. Один день торгівлі закріпить або розірве це партнерство. Я хочу, щоб усе було ідеально».

«Я дам йому знати. Я впевнен а , що він пройшов цей шлях не для того, щоб зіпсувати все в останній момент».

У той момент, коли вона вимовила ці слова, Енід відчула, як мороз пробіг по її спині. Вона повинна знати краще , ніж робити такі проголошен ня , коли йдеться про цю конкретну мураху.