Розділ 1331 — Ентоні в турі - час пити чай

Як представник К олонії, Найстарший з часом став безцінним надбанням. Завдяки своїй унікальній здатності розмовляти з ким завгодно залишаючи інтереси сім’ї на першому плані, Найстарший був грізним учасником переговорів.

У багатьох відношеннях вони стали зброєю для Колонії в наших дипломатичних зусиллях. Стабільна присутність, яка ніколи не втрачала головної мети, і яка могла приголомшити інших простою силою своєї жахливої присутності.

Звичайно, з плином часу їм стало майже неможливо піднятис ь достатньо високо в Підземеллі, щоб поговорити з іншими представниками, але Найстарший завжди був готовий служити родині, незважаючи на біль.

Тому ми відплачуємо їм тим же ж . Не зважаючи на біль.

-З приватних записок Дипломан т а.

[Ентоні?]

[Привіт, Енід. Я думав, що ти збираєшся подрімати?]

Стара жінка пихкає, тримаючи руки на стегнах, і пильно дивиться на мене.

[Те, що ти кажеш мені піти спати, не означає, що я це зроблю. Ти серйозно думаєш, що ти мені начальник?]

[Я б не наважився. Однак схоже, що тобі може знадобитис ь повне медичне обстеження.]

Вона з жахом відступає, поглядом кидаючись у темні куточки мого складу.

[Ти б не став!]

[Невже це настільки погано?] — питаю я, весело. Її кілька разів викрадали цілителі. Важливо, щоб ми переконалис ь , що вона отримує найкращий догляд; після всього, що вона для нас зробила, це найменше, що ми можемо зробити для неї .

[Мені не подобається, коли до мене ставляться як до інваліда,] вона здригається. [Ті цілителі не дозволяли мені навіть ходити без сторонньої допомоги, поки я не поча ла бити їх палицею. Вони не заперечували, що я їх била , але вони вважали, що це продемонструвало, що я достатньо стійк а , щоб пересуватис ь сам а .]

Картина розлюченої Енід, що махає палицею на цілителів, настільки нехарактерна, що я не можу стримати сміх.

[Це справді сталос ь ? Я не впевнений, що вірю в це .]

[О, це сталос ь . Я стар а , Ентоні, а не мертва .]

[У цьому й суть, стара жінко . Ми хочемо, щоб ти бу ла стар ою і не пом ирала .]

[У мене було хороше життя. Я досяг нула більшого, ніж очікува ла . Я з задоволенням піду, коли мій час закінчиться.]

[ Пха . Я відмовляюс ь вірити, що тобі не подобається ця торгова місія. Всі ці подорожі? Зізнайся, ти чудово проводи ш час.]

[ Так ,] вона посміхнулас ь , [це було дуже приємно.]

[Тоді варто залишитис ь . Більше приємних речей обов’язково ще стан у ться в майбутньому .]

[Припини дошкуляти мені,] вона хмуриться, але я бачу , що вона не каже це серйозно . [Я прийш ла сюди, щоб обговорити серйозну справу, а не щоб мене пестили ви, мурахи.]

[О? Серйозні справи, г а? Ти знаєш, що я люблю тримати їх якнайдалі від себе. Я алергік.]

[Дуже смішно. Мене присла ла Еран. Схоже , є деякі чиновники з міста, які хотіли прибути і зустрітис ь з тобою перед завтрашнім відкриттям ринку. Зважаючи на те, де ми знаходимос ь , вона не може їм відмовити. Тебе це не турбує ?]

[Звучить так, наче не повинно , правильно ?] Я зітхаю, підводячись. [Наскільки важливі ці люди? Це начальник пожежної частини? Лідер місцевого винного товариства «Друзі винограду»? Чи начальник війська, або що сь подібне ? Мені потрібно оцінити свій рівень легковажності.]

[Я не зовсім впевнена,] відповідає вона, виглядаючи трохи стурбовано, [і я не вважаю , що Еран знає також . Я б все одно сприй мала б їх серйозно.]

[Добре. Тоді краще простелити червону доріжку.]

Перш ніж прибу ли наші гості, я зверну вся за допомогою до Кобальт , щоб усе виглядало презентабельно. Поставлено гарний стіл, стільці, все таке. Пекарі беруться за роботу, і ми маємо чудовий вибір тістечок і, звісно, найкращий чай Колонії, що димить у самонагріваючому чайнику .

Природно, я отримую власну чашку та печиво , більшого розмір у, зважаючи на моє тіло сьомого рангу . Чай дуже смачний, варто сказати. Я не був дуже пристрасним до чаю як людина, хіба що кип’ятіння листя та бур’янів теж вважається чаєм? Я думаю, що це мають бути саме листи .

З будь-якої причини , я вирішив змусити Джерна та Аліс залишитис ь по обидва боки від мене, одягнувши щось напівофіційне. Вони «охоронці святині» чи як там , тому вони також можуть бути поруч. Я також вдаюс ь до незвичайного кроку, вимагаючи, щоб Протектант та її двадцять були присутні на зустрічі. Якщо хтось, хто з’явиться, зможе їх виявити, тоді це буде погано для нас, якщо вони будуть підозріло скрізь лазити .

Через дві години, коли вже починає спускатис ь вечір, прибувають наші гості.

Природно, вони не без супроводу, і прибуває досить вражаюче зібрання солдатів, кожен з яких носить вишукані обладунки, які, здається, сяють внутрішнім світлом. У поєднанні з охоронцями, яких вони вже розташували навколо мене, це починає здаватис ь надмірним.

Веред цього знаходиться офіційна група, оточена всім цим галасом, але від них виходить один-єдиний маг, чоловік у мантії офіційного вигляду, що тягнеться до мене за допомогою добре створеного розумового мосту.

Серйозно, після всього цього часу я знаю експерта за роботою , коли його бачу. Цей міст бездоганний і ще й створений з такою швидкістю. Очевидно, що це не звичайний маг.

[Вітаю. Я буду офіційним посередником на цій зустрічі. Я вірю, що це задовільно?]

[Звичайно, звичайно ] Я махаю йому вусиком . [Приємно познайомитис ь . Я Ентоні. Можна зацікавити вас чаєм? Або торт ом ? Вони хороші .]

[Ентоні, так? Цікав е ім’я для монстра.]

[Справді?] запитую я, розгублено. [У нас, у К олонії, є всілякі імена. Є одна , що назва ла себе Блискуч ою , якщо ви можете в це повірити.]

[Це звучить досить сміливо,] погоджується маг. [Я хотів би прийняти вашу пропозицію прохолодних напоїв, але спочатку їх потрібно перевірити на безпеку. Я впевнений, що ви розумієте.]

Серйозно? Ці люди надто обережні . Хто б серйозно намагався отруїти якихось випадкових чиновників посеред їхнього ж міста в оточенні солдатів?! Тим не менш, я погоджуюс ь , тому що у мене немає вибору, і тому що мені все одно.

Хто ці люди, і чому вони хочуть зі мною поговорити?