Розділ 1338 — Ентоні в турі - Від'їзд з Великого Міста

Продажі пішли добре, принаймні мені так кажуть, і до того моменту, коли ринок закінчується і все зібрано, вже починається «ніч» четвертого шару. Що ж, у шарі, наповненому водою та легкою маною, веселки та сонячне світло практично безперервно, але воно то росте, то слабшає. Результатом є те, що половину часу вони яскравіш і , а половину часу трохи тьмяніш і .

Звідти і « ніч ».

Стоячи… або лежачи … на своїй платформі, я спостерігаю, як усі мурахи навколо мене з гордістю розбирають свої кіоски . І відчуваю трохи полегшення. Це було весело, ця торгова пригода, побачити всі ці різні місця та по спілкуватис ь з людьми, з якими такий монстр, як я, зазвичай не мав би можливості поговорити. Подорож мені сподобалас ь , але нам пора додому. Я хочу відчувати стіни гнізда навколо мене. Нехай члени моєї родини повзуть по моєму панциру і дадуть мені відчу ти волю Колонії, що гримить у Вестибюлі.

Не забуваймо також про лоскотання личинок. Я провів занадто довго без лоскоту жодної личинки.

Незважаючи на те, що весь цей комерційний бізнес принесе користь родині, є й інші важливі справи. Очищення п’ятого шару є моїм головним пріоритетом на даний момент, а потім спроби знайти спосіб вирвати нескінченно болісний гак поклику з моїх нутрощів. Чесно кажучи, вирвати його було б менш боляче, ніж те, що я відчуваю зараз. Я припускаю. Я не знаю, що сталось би , якби я зня в цю кляту штуку .

«Все готово?» — питаю я Тунгстант .

«Приблизно так», — відповідає вона. «Ми змогли позбутис ь майже всіх наших запасів, тому у нас не так багато речей для упаковки. Навіть сировину, як-от злитки та деревину, продали будівельникам і майстрам. Ми привеземо назад лише десят у частин у того, з чим ми вирушили ».

«Приголомшливий успіх!» Я її вітаю. «Молодець, Тунгстант . Ти зроби ла неймовірну роботу, щоб уся ця справа пройшла гладко. Різьбярі зробили К олонію гордою».

«Дякую вам , Найстарший», — вона чепуриться, радісно цокаючи щелепою. «Вони старанно працювали, щоб оволодіти всіма ремеслами в цьому світі, і я впевнен а , що наші навички будуть лише вдосконалюватис ь ».

« У мене немає жодних сумнівів щодо цього » .

Що ж , саме така природа Системи. Чим більше ти щось роби ш , тим краще у тебе це виходить, але я вважаю , вона має на увазі більше, ніж це. Щоб по-справжньому досягти успіху, потрібні експерименти, нестандартне мислення та творче застосування, а також невпинна праця. У моїх родичів аспект нескінченно ї праці піднесений аж до витонченого мистецтва, але їм ще потрібна практика у нестандартно му мисленн і . Лише деякі особи, такі як Ковалянт або Солант, продемонстрували повне ігнорування звичайних способів мислення мурах . Чесно кажучи, я сподіваюс ь , що їхній спосіб дій пошириться на решту сім’ї.

Я знаходжу Еран Туріс і простягаю до неї міст розуму.

[Привіт - привіт. Ми прямуємо звідси прямо до кораблів?]

[Так. Не має сенсу залишатис ь довше, ніж це необхідно. Незважаючи на деякі... несподівані катастрофи на шляху, наша місія була успішною.]

Судячи з виразу її обличчя, все пройшло дуже добре.

[Я так розумію, що в скарбницю Конгломерату по тече багато золота?]

[Більше, ніж очікувало сь ,] вона посміхається, а потім з приголомшливою швидкістю хмуриться. [Не забувай, що ви отримуєте значний відсоток від цих прибутків. Що добре для нас, добре і для вас.]

[ Значний відсоток ? Я вважаю його ледве достатнім. Ми можемо переглянути це питання , якщо ти бажає ш .]

[Я б краще відмовилась .]

[Я так і думав.]

Коли все готово, я знову стаю на чолі колони, поки ми виходимо з міста. Навіть зараз люди бачать, як ми проходимо повз , і дивна колекція браті ан та мурах марширує широкими сріблястими вулицями до пристані.

Мені спадає думка.

«Ми коли-небудь знову знайшли Бейна?» я запитую.

Я не пам’ятаю, щоб бачив священика чи питав за нього , відколи він пішов до бібліотеки. У той час це здавалос ь зручним способом позбутис ь його, але я вважаю, що було б погано, якби ми залишили його позаду.

«Він приєднався до нас під час ринку, Найстарший. Ви хот ече , щоб я пішла і привела його сюди ?» — каже мені Тунгстант.

«Що? Дідько , ні! Я маю на увазі, ні, дякую. Я просто хотів переконатис ь , що ми нікого не залишили позаду ».

«Не хвилюй те с ь , Найстарший, ми повністю перерахували персонал, перш ніж залишити ринок».

« Хороше рішення ».

Ми йдемо вниз широкими вулицями, оточені сріблом, що блищить під світлом четвертого шару . Зрештою ми знаходимо дорогу до причалу , пройшовши контрольно-пропускні пункти у масивній, масивній стіні, що оточує місто.

На цей раз я цілком задоволений тим, що мій корабель чекає на мене. Широка ванна. Стар а і надійн а . Мине трохи час у сиді ння в човні, перш ніж ми повернемос ь додому, але я з нетерпінням чекаю початку подорожі .

На причалі присутнє його звичайне нагромадження, поки ми шикуємос ь в чергу і намагаємос ь організовано сісти на човни. Це займає трохи часу , але ми починаємо за вантажуватис ь , і я опиняюс ь в своїй звичній позі, випроставшись на животі, витягнувши ноги через поручні, спостерігаючи, як стіна починає віддалятис ь .

Сподіваюс ь , що Крихітка , Крініс , Інвідія та Сара успішно закінчили свою еволюцію. Я страшенно сумував за бандою. Було дивно бути в Підземеллі без них. Я з нетерпінням чекаю відновлення команди.

Тепер у нас немає про що хвилюватис ь , крім дороги додому.

Я сідаю, дозволяючи моїм вусикам на хилитис ь вперед, готуючись увійти в заціпеніння. Я не сумніваюс ь , що брат іан ські маги прагнуть повернутис ь додому, і цей корабель аж летітиме крізь воду. Час відпочити .

Проте … що це?

…

Що це в біса таке ?!

Я сплітаю міст розуму та витягую його до Еран.

[Ми повинні повернутис ь .]

[Що? Чому ? Щось не так?]

[Щось дуже не так. Розверні ть цей корабель. Нам потрібно повернутис ь .]

[Але… але… ми не маємо дозволів на док-станцію. Вони не пустять нас назад у місто!]

[Тоді я піду сам.]

Я збираю гравітаційну ману в себе та плету колодязь, за допомогою якого можу піднятися з корабля.

Весь цей час я чую, як один з моїх родичів кричить до мене через Вестибюль.

не хвилюйся , я йду .