Розділ 1341 — Ентоні в турі - Дракон з золотих хмар

Слухайте , якщо чесно , не так просто «керувати» під час польоту використовуючи гравітацію. Це м аніпулювання вимагає багато енергії та зосередженості; По суті, я роблю щось на кшталт контрольованого падіння . Це складно .

У своїй голові я уявляю, як роблю гарний вжух і спритно вислизаю від велетенської напівхмари-напівкігтя, що наближається до мене, але на практиці це виходить не так.

Замість цього я просто врізаюс ь в нього.

Кігті починають змикатис ь навколо мене, але я цього не терплю . З потужним КЛАЦ я глибоко кусаю, сподіваючись, що дракон буде не надто злий через те, що його вкусили . Виявилос ь , що мені не потрібно хвилюватис ь , тому що мої щелепи проходять прямо наскрізь, оскільки те, що здавалос ь твердим, повертається до пухкої хмари, коли мої щелепи торкаються його.

Потім я проходжу повз , падаю у гравітаційний колодязь і опускаюсь на місто, наче метеор. Я збираю сь зробити настільки велику діру в цьому блискучому золотому даху, що вони навіть не підозрюють, що їх чекає . Я розжарююс ь від люті до такої міри, що відчуваю, наче мій панцир горить.

Моя голова все ще наповнена тим, що я збираюс ь робити, коли потраплю всередину собору, тому я не відразу розумію, що ситуацію з драконом вирішити не так просто . Хмара, що витає навколо міста, кружляє та танцює, а величезний монстр постійно формується та змінюється. Настільки швидко я б не рухався , дракон швидший, набагато швидший, і незабаром я повністю оточений хмарою.

Сподіваючись, що мені вдасться переконати цю істоту залишити мене в спокої, я вирішив передати повідомлення. Якщо мені трохи пощастить, може мій надійний шарм Ентоні дозволить мені його переконати ?

[Член моєї родини був схоплений і доставлений у З олоте М істо! Я просто йду туди, щоб врятувати її!]

Немає миттєвої реакції, тому я просто зосереджуюсь на тому, щоб якомога швидше «падати» до своєї цілі.

[ТАК. Я ВІДЧУВАЮ ІСТОТУ, ПРО ЯКУ ТИ ГОВОР ИШ .]

Ох ! Отже він знає, що я не брешу і не намагаю сь атакувати місто? Я відчуваю сплеск оптимізму. Може, мені все-таки не доведеться боротис ь з ним ?

[Гей, тоді все нормально , прав ильно ? Ти може ш просто дозволити мені спуститис ь і взяти її, а тоді я піду. Це займе не більше хвилини. Може дві хвилини. Т ри. Скажімо, п’ять, щоб бути безпечними. Тоді я заберусь з твого зору …. добре?]

Кільця хмар звиваються навколо мене, і спалахи луски та пазурів з’являються та зникають настільки ж швидко, як я їх бачу.

[ТАКОГО НЕ БУДЕ, МАЛИЙ. МІЙ ГОСПОДАР НАКАЗУЄ МЕНІ ЗУПИНИТИ ТЕБЕ , І ТОМУ Я ПОВИНЕН.]

Зачекай. Наказ ?

[Ти домашня тварина?!] недовірливо вигукую я.

Дракон не відповідає, можливо, не надто задоволений тим, що його описують як домашн ю тварину , як і очікувано , враховуючи те , що він восьмий або, можливо, навіть дев’ятий ранг . Я відчуваю неймовірну силу, що випромінює монстр, тож точно знаю, що він щонайменше вищий за мене.

Це не означає, що я програю, але це означає, що я не можу швидко перемогти . У цьому випадку швидка перемога є єдиним, що має значення. Принаймні тепер я знаю, що не можу порозумітис ь з цим звіром. Якщо це домашня тварина, вона не може відмовитис ь від прямого наказу , незважаючи ні на що. Навіть якщо ми з драконом станемо найкращими друзями, будемо пити чай і грати… в які б ігри не грали разом друзі, я не знаю, це не буде мати значення. Якщо м айстер скаже зупинити мене, він зупин ить мене.

Або, принаймні, спробує.

Хмари навколо мене зсуваються і змінюються. Раптом навколо мене з’явилис ь кігті, що швидко змикаються. Як, у біса, він це робить ? Це так божевільно! Як це справедливо, якщо його тіло іноді може бути там, а решту – ні? Куди воно , в біса, поділос ь ?!

УКУС ПУСТОТИ !

Я не балуюс ь . Я використовую свій найсильніший укус, активуючи навик, але не посилюючи його за допомогою Вівтаря. Можливо наразі він наповнений волею , але регенерації не так багато, оскільки в зоні дії лише десять тисяч мурах. Я не можу дозволити собі витрачати цю дорогоцінну енергію.

Формуються чорні щелепи чистої енергії, потім зачиняються з лютим виттям, а порожнеча втягує кігті у формі хмари всередину, перш ніж розрізати їх усіх.

І, звичайно, вони розчиняються назад у ніщо, лише для того, щоб через секунду утвори лась нова пара .

УКУС ПУСТОТИ !

Якщо мені доведеться кусати весь шлях до землі, то ді я це зроблю! Я не зупин юсь !

Я не очікую атаку хвост ом . Звичайно, що ні. Як, чорт візьми, я можу щось побачити з усією цією клятою хмарою на шляху?!

КРАК!

Це точно , не відчувається , ніби мене вдарили по обличчю гарною пухкою хмарою, це таке відчуття , наче мене вдарили по обличчю цегляною стіною! Сила удару пробиває мій панцир і відкидає мене назад, але я весь час тримаю колодязь. Коли мій імпульс вичерп у ється, у мене є лише один спосіб впасти, і вірте чи ні, але це не прямо вниз.

Це в бік того зруйнованого собору.

[НЕ БУДЬ ВПЕРТИМ. ЦЕ ПРИВЕДЕ ЛИШЕ ДО ТВОЄЇ СМЕРТІ.]

[Слухай, я не намагаюс ь турбувати тебе чи щось подібне , або твого господаря, якщо на те пішло, але член моєї сім’ї там, тому я туди піду . Якщо ти хочеш мене зупинити, тобі доведеться зробити набагато більше, ніж дати мені ляпаса.]

Це добре звучить у моїй голові, дракон здається доволі розумним , він принаймні розуміє, що я маю на увазі , але щойно слова з’являються, я розумію, що істота, з якою я розмовляю, насправді не має виб ору у цій справі.

[ЯКЩО ЦЕ ПОТРІБНО, ТО ДІ ЦЕ САМЕ ТЕ, ЩО Я ЗРОБЛЮ .]

Чудово , Ентоні. Справді чудово .