Розділ 1343 — Ентоні в турі - прийняти виклик

Гаразд . Це не в иглядає добре . Я це бачу, Великий Птах це бачить , сліпий кріт у другому шарі це бачить . Регенераційна рідина проходить крізь моє тіло, наче крижаний холод, і я відчуваю, як мої нутрощі починають охолоджуватись . Господи Боже, та атака світлом була не жартом. Вона бул а не лише пекуч ою , за нею була ще й велика сила , достатня, щоб відкинути мене назад у воду.

Я пле ту гравітаційну ману якомога щільніше, створюючи потужний гравітаційний колодязь. Він мені знадобиться, оскільки мене відправили настільки далеко назад . Я буквально за десятки кілометрів від того місця, де мене атакували . Промінь світла зміг виштовхнути мене за межі мого гравітаційного колодязя , і, оскільки ніщо не прив’язувало мене до цієї точки, моїм єдиним виходом було впасти. Не те щоб я довго падав, я вважаю , що промінь відкинув мене майже весь шлях до води.

Коли він готовий, я використовую колодязь і піднімаюс ь з води, якнайшвидше прискорюючись. Велетенський птах все ще там, створіння світла та повітря, а його чудові крила повільно махають . Я тьмяно усвідомлюю гомін у місті, люди зупиняються та показують пальцями, дивлячись на цього величезного звіра-охоронця, який, мабуть, не так часто проявляє себе .

Як м ені пощастило.

Піднімаючись, я продовжую всмоктувати всю ману, яку можу, перетворюючи її на гравітаційну, а потім запихаючи її у знайому темну сферу. Я не хотів, щоб до цього дійшло, але у мене немає вибору. Цього було достатньо, щоб розгойдати Грейстоун, і я сподіваюс ь , що вибуху повної потужності буде достатньо, щоб забрати цього птаха з моєї спини на достатньо довго, щоб потрапити в місто. Сам монстр сказав мені , що в місті йому заборонено будь-що робити . Поки я з можу його подолати, він не може завадити мені врятувати родича .

Після цього , я просто опущу голов у в землю і прийму на себе наслідки. Неважливо, які вони, вони не настільки страшні, як втрата члена сім’ї.

Піднімаючись все швидше й швидше, я стежу за тим, щоб не наближатись надто близько до птаха, доки не буду готовий. Цей світловий промінь не лише потужний, але й швидкий. Підготовка гравітаційної бомби потребує трохи часу, тому я не підійду, доки не буду мати щось, чим з можу вистрілити у відповідь.

Що ж , принаймні такий план. Пташка не зовсім згодна з моїми умовами.

Мої вусики дають мені перше попередження, і, діючи чисто рефлекторно, мені вдається скорегувати свою траєкторію, коли спис, утворений чистим світлом, падає згори, ледве промахнувшись. Що в біса?! Вдалині величезне чудовисько продовжує махати величезними крилами, майже уповільнено. Я не бачив, щоб воно щось робило, звідки взявся той промінь?!

Мій розум розсіюється , шукаючи будь-які ознаки в мані навколо мене, і зрештою я щось знаходжу, прямо перед тим, як мої вусики знову кричать на мене.

БОЖЕЧКИ !

Я нахиляюс ь праворуч, майже вчасно, щоб уникнути атаки . Моя передня ліва нога підсмажується, коли промінь шипить повз мене. Цей проклятий птах! Він маніпулює маною настільки далеко від себе, що це вражає розум! Далеко навіть від мене , тож я майже не міг виявити ману, що збиралас ь на межі мого радіусу дії. Але я можу її виявити. Завдяки частині моєї свідомості, призначеній для виявлення, я можу вловлювати світлові промені, що збираються. Безпосередньо перед тим, як вони розрядяться, я збираю трохи силової мани, щоб змінити своє положення в повітрі, коли вони стріляють .

Це ризиковано. Якщо пташка передбачить мій рух і правильно вгадає , я просто підсмажус ь . Світло падає настільки швидко, що практично неможливо визначити, чи воно рухається, чи просто з’являється. Я маю на увазі, це світло. Звичайно, що воно швидк е ! Чого я не очікував, так це його руйнівної сили!

Використовуючи цей метод, мені вдається підійти достатньо близько, не отримавши ще одного удару, незважаючи на те, що мені доводиться ухилятис ь більше десятка разів.

[Ще раз привіт, Велика Пташк а .]

ТУП .

ТУП .

Велетенський птах продовжує парити в повітрі , а кожен помах його крил наче змінює небо.

[МЕНЕ ЗВАТИ СВІТЛИ Й ФЕНІКС, РАМОН.]

[Що не так з Великою Пташкою ?]

… Відповіді немає.

[ Справедливо , Рамон. Слухай, мій родич ще жив ий , тому я збираюс ь продовжувати, але я повинен запитати, чи збирається твій господар щось з цим робити? Якщо Дитина-Імператор готовий в рятувати мою сестру, тоді все гаразд, я можу почекати… трохи.]

ТУП .

ТУП .

[МІЙ ГОСПОДАР НЕ БУДЕ ВТРУЧАТИС Ь . ЦІНА НАДАДТО ВИСОКА ЗАРАДИ ОДНОЇ МУРАХИ .]

[Це твої слова?]

[ Н І.]

Г а .

[ Що ж , тоді я почуваюс ь трохи менш погано від цього . Без образ, Рамон.]

Не збирає шся допомагати рятувати невинних? Тоді н атомість може ш мати справу з цією гравітаційною бомбою. Я скидаю останні запаси енергії зі своєї гравітаційної залози мани в бомбу, надаю їй сили Вівтарем і дозволяю їй розірвати сь .

Від такого виливу енергії я відчуваю фізичну слабкість, але бомба оживає зі своїм фірмовим криком.

Г ГГГГГГГГГГГГ ООО ООООООООО ООООО!

У той момент, коли вона з’являється, повітря збивається в ураган, засмоктується та стрімко рухається в кулю приреченості. Світло тьмяніє там, де вона проходить, згинаючи та скручуючи кра ї . На відстані Рамон продовжує махати крилами, поки заклинання летить прямо на нього.

Я добре регулюю силу тяжіння, яку все ще контролюю, і орієнтуюс ь на собор. Моя єдина надія полягає в тому, що Фенікс буде надто зайнятий бомбою, щоб перешкодити мені дістатис ь до будівлі. З цією метою я починаю якомога швидше падати .

Тримайся, сестро! Я досягну сь де тебе , клянусь!