Розділ 1350 — Ентоні в турі – прибуття додому

Коли перед очима з’являється наша рідна гора, я відчуваю сплеск емоцій, сильніший, ніж очікував. Нас не було трохи більше місяця, і чудово нарешті бачити кінець подорожі.

Незабаром я відчуваю те саме від усіх інших мурах, замкнених у трюмах кораблів. Вони не надто зважають на те , що вони затиснуті в тісноті, але вони готові знову повернутись до сім’ї, виконуючи якусь роботу.

Коли ми наближаємос ь , енергія, що тече в мій Вестибюль, змінюється від відносної цівки до повені, коли десятки тисяч, а потім сотні тисяч мурах потрапляють у зону дії. Дідько, я майже забув, як це . Раптом мене переповнює енергія, і я відчуваю, що можу перемогти світ.

Поки флот продовжує свій останній відрізок подорожі, стає зрозуміло, що сім’я важко працювала в гор і . Різьба, підсилення , будівництво, ліплення. У фортеці більше форми та чіткості. Стіни виглядають вищими, міцнішими, і навіть звідси я бачу, що їх значно модернізували. Бул а навіть забудова на береговій лінії. Будується великий причал, є початок поселення. Можливо, саме там вони мають намір проводити наш і операці ї з дослідниками Підземелля ?

Поки винищуються багатоні жки , я щасливий.

Невдовзі на палубу виходить Еран Туріс з усмішкою на обличчі та світлом, що сяє від її фіолетової луски.

[З нетерпінням чекаєш повернутись додому ?] запитую я її.

[Звичайно. Я з нетерпінням чекаю побачити, скільки мій чоловік заробив, поки мене не було.]

Я не знаю, чому я міг подумати, що вона очікувала на щось інше, крім грошей.

[Чи справді він був би настільки зайнятий отриманням прибутку? Нас не було лише місяць.]

[Не недооцінюй С атрапа Умізана], — твердо сказала вона з блиском в очах. [Я можу бути головним переговірником Конгломерату, але він недарма є С атрапом.]

[ До речі про солодке, солодке багатство. Коли ми можемо очікувати нашу першу доставку ядер?]

Думка про те, щоб передавати комусь багатство , здається, не надто добре з нею сидить , стираючи посмішку з її обличчя.

[Потріб но трохи час у , щоб побачити, який вплив матиме твоє протистояння з Феніксом на наш у угоду . Але я сподіваюс ь , що ефект не буде надто шкідливим. Я хоті ла б зробити наш перший платіж через місяць.]

Ми кілька разів обговорювали те, що трапилос ь , але лише в загальних термінах. Вона не задоволена тим, що я зробив те, що зробив, піддаючи все ризику, але зрештою вона змогла зрозуміти те , що я ніколи не зможу зробити нічого іншого. Зрештою, продуктивніше було просто не говорити про це.

Невдовзі ми достатньо наблизились , і я думаю, що зможу зв’язатис ь з бандою.

[Гей, Крихітка. Ти чуєш мене, друже?]

На мить мертва тиша, але це може означати, що він спить.

[Крихіт ка ? Крихітка!]

[Га? Гучно .]

[Гей! Приємно чути твій голос, друже! Ти сумував за мною?]

[... Можливо.]

[Ого, я теж сумував за тобою! Як усі?]

[Добре.]

[А у тебе як справи?]

[Добре.]

Витягти слова з цієї мавпи іноді може викликати лють. Він ніколи не був надто балакучим, але я сподівався, що його нові розумові здібності хоча б трохи підвищать його словесність .

[А як відбу лась твоя еволюція? Все пройшло добре ?]

[Дуже добре] Я практично чую його широку посмішку на кажанячому обличчі . [ Крихітка сильний! Набагато сильніш ий , ніж раніше!]

Отже тепер він хоче поговорити. Га . Мені потрібно запитати ще про дещо, що у мене на думці.

[А як Крініс? З нею … все добре?]

Секунда мовчання.

[ Мм . Вона в порядку.]

Щ о? Тон його голосу трохи дивний. Він звучить дещо збентеженим.

[ У тебе там все добре, друже?]

[Так. Добре.]

[А Крініс?]

Знову пауза.

[Вона в порядку… і не зла.]

Зачекай секундочку.

[ Крихітка , Крініс каже тобі, що говорити?]

Ще одна пауза.

[Ні.]

Вона точно йому каже ! Вона змушує Крихітку брехати за неї? Наскільки вона розлючена?! Невпевнено, я звертаюс ь безпосередньо до Крініс.

[Привіт, Крініс. Як... як справи? Добре п рокину лась від своєї еволюці ї ?]

[Зі мною все добре, майстре . Я прокину лась без проблем. Я з нетерпінням чекаю знову вас зустріти ! Наскільки ви далеко?]

Її слова звучать цілком нормально . Доброзичлив о , спокійн о , контрольован о . Усе те, чого можна було очікувати, побачивши близького друга після періоду відсутності. Однак є прихована течія, кипляча, тліюча інтенсивність, яка… лякає.

[Не… не так далеко.]

Можливо, мені варто розвернути корабель.

[Слухай, я не думав, що мене не буде так довго, розумієш? Я думав, що це буде просто швидка прогулянка, щоб допомогти родині, поки ви всі спите.]

[Звичайно, майстре . Очевидно, це було правильне рішення.]

Гах! Чим більше вона зі мною погоджується, тим жахливіше це звучить!

[І я не знав, що станеться щось насильницьке. Я навіть не починав! Але завдяки Феніксу я був лише майже мертвий, але не повністю!]

Зачекай, я повинен був промовчати про це. Дідько ! На кілька секунд панує помітна тиша.

[Наскільки далеко ви знаходи тесь , майстре ?]

[ Я наказую тобі не нападати на мене!] — я кричу , тулячись на палубі корабля. Вона звучить так морошоно !

[... Я не збира лась нападати на вас, майстре . Чому б вам таке казати ?]

Чим більше вона говорить, тим гірше стає.

[Я наказую тобі не зв’язувати мене темними нитками у своєму таємному лігві та тримати мене там назавжди!]

…

…

[ Дідько .]

Ти справді збира лась це зробити?!