Розділ 1351 — Прибуття

Вийти з корабля на берег — це таке полегшення, що я ледве можу передати його словами. Воля К олонії знову звучить у мені, і я мушу сказати, що це приємно . Сім'я вирує працелюбною енергією. Тисячі осіб сповнені бажання працювати та покращувати перспективи для наступного покоління.

Дуже мотивує отримати таке ставлення « давай зробимо це » безпосередньо у свій Неф . Весь мій негатив і невпевненість у собі здува ю ться в одну мить. Колонія не знає сумнівів! Колонія не потопає в жалі до самих себе ! Ми – колектив, ми йдемо вперед разом!

Передня нога вперед! Потім інша передня нога. Далі за цим одною з середніх ніг, а потім іншою. Зазвичай, але не обов’язково, після цього йде задня нога. Будь-як а , якщо пристосуватись .

Після того, як усі мурахи та решта їхніх речей висадилис ь , ми прощаємо сь з флотом і спостерігаємо, як братіани знову занурюють свої кораблі під хвилі. Я впевнений, що колись ми знову з ними поговоримо , але наразі вони пішли рахувати свої монети та займатис ь … водними речами, я припускаю. Я не знаю, що вони там роблять. Коли вони не плавають.

Ах, знову бути серед мурах. Недобре бути в місті, яке не створене для осіб , які можуть ходити по стінах. Мені байдуже, наскільки блищить їхнє срібло. Щойно я заходжу всередину воріт, ігноруючи різьблене зображення себе, що прикрашає поверхню, мене відразу обіймає натовп. Тисячі мурах бігають туди-сюди, виконуючи мільйони завдань, які забезпечують процвітання фортеці та родини в цілому.

І як же вони раді мене бачити! Послухайте їхні вітальні вигуки !

«Більше ніякого відпочинку, Найстарший! Ви тижнями байдикує те !»

«Геть, Найстарший! Ви займає те половину дороги!»

« Ви повернулись вже як кілька хвилин, і все ще не знайш ли якусь роботу? Ледар !»

« Ви не може бути серйозним и ! Я там багато працював, чорт забирай!»

«Ви зараз працюєте?»

«Що ж, ні, але я щойно повернувся!

«Ледарювання ! »

Боже ! Деякі речі ніколи не змінюються. Варто сказати, тут відбулис ь деякі справджі зміни. Те, що до мого від’їзду було великою фортецею, справді згладило гострі краї. Речі тут просто комфортні. Мені здається , вони навіть встановили якусь форму підігріву підлоги. Мої м кігт ям дуже комфортно ! Або, можливо, це заводи на один рівень нижче. Незважаючи на це, все вигляда є дуже вражаюче!

Незважаючи на слова моїх родичів , мені потрібно зробити кілька речей, перш ніж приступити до наступного завдання, а саме: поговорити з дороги ми друз ями , яких я залишив позаду.

Мої три вихованці живуть і борються під головною фортецею, допомагаючи мурахам завойовувати тунелі під нею. Якщо все пройшло добре, проходи, що ведуть униз до п’ятого шару , уже мали бути за ч ищені. Підготовка до грандіозного вторгнення може вступити в завершальну стадію!

Попрощавшись з ремісниками, які розділили зі мною подорож, я прощаю сь та починаю спускатис ь через фортецю. У великій кімнаті, з якої ми планували та координували наш захист від хвилі, я нарешті возз’єднався зі своїми дорогими друзями.

[ Майстре !] Крініс вигукує .

[Гей, Крініс!] Я кажу. [Ти де, в біса?!]

Я чую її, відчуваю, але точно не бачу.

[Подивіться вниз!]

Мені трохи незручно дивитис ь вниз, але я справляюс ь з цим, трохи покрутившись. У той момент, коли я дивлюсь на власну тінь, з’являється цілий ліс щупалець, що обвиваються навколо мене, поки я не огорнутий щільніше, ніж мумія.

Під цим я маю на увазі те … що я буквально не можу рухатис ь .

[Привіт, Крініс… Я хотів би мати можливість ходити….]

[Я так хвилюва лась за вас, майстре ! З вами все добре ?]

Що ж, ти зараз покриваєш весь мій панцир. Звичайно, ти може ш і сама зрозуміти , що я в порядку.

[Я в порядку , як скрипка, що займається йогою. Серйозно! Заспокойся на секунду.]

[ Ви впевнен і , що не хоче те відвідати моє таємне лігво?]

[Я цілком впевнений. А тепер відпуст и мене, щоб я міг привітатис ь з іншими. Давай.]

Її доводиться ще трохи пов мовляти, але зрештою вона відпускає мене. Що дозволяє мені пройти достатньо, щоб я міг потрапити туди, де лежать Крихітка та Інвідія .

[ Божечки , Крихітка. Ти величезний!]

Він тепер справді великий хлопець . Задоволен ий моєю реакцією, велика мавпа вигинається та позує, щоб я міг повністю побачити його вражаючі руки та плечі. У ході цієї еволюції він досяг нув серйозних успіхів. З заміненими кістками та м’язами цей хлопець буде бити, як атомна бомба! Я не можу дочекати сь , щоб побачити його в дії!

[Лас -с-с каво про с-с- симо додому ] Інвідія муркоче, а його очі яскраво сяють.

Яскрав о , але не зелени м .

[Ти змінив собі око , Інвідя ! Більше не зелений? Отже, ти не демон заздрості?]

[Не зовсім. ]

Ого. Тут великі зміни! Візуально різниця не така разюча, як з Крихіткою , але очевидно, що маленький хлопець також зазнав значних змін.

Ах, як приємно знову бути з бандою!

[Я скучи в за вами всіма], кажу я їм, відчуваючи радість, яка наповнює мене. [Розкажіть мені, що ви всі робили та як пройшла еволюція ! Я весь вуха !]

Метафорично кажучи. Мурахи не мають вух.

[О, і мені також потрібно перевірити Сару! Вона все ще біля фортеці?]

Крихітка ствердно киває, показуючи великим пальцем у бік одного з бічних тунелів. Я звертаю увагу в цьому напрямку саме вчасно, щоб побачити тінь слизького маленького демона-вбивц ю , що ковзає туди. Якого біса він такий швидкий? І хто випустив його з шафи, куди я його запхав?!