Розділ 1355 — Невдача? Яка невдача?

Колонія має унікальну рису, яка приписується їй і їй одній серед передових, мислячих суспільств, які виникли на Пангері. І це те , що ви можете розглядати їх як єдину сутність, так би мовити, суперорганізм, завдяки тому, наскільки вони об’єднані єдиною метою.

Розбіжності чи різні підходи поглинаються як частин а процесу, поки мільйони осіб працюють над досягненням єдиного результату: покращення колективу . Це майже комічно, наскільки вони непідкупні. Навіть більше, ніж суспільство, вони являють собою єдину масу компонентів, що постійно змінюються, які створюють вигляд суспільства, приховуючи при цьому їх справжню природу. Колонія – це не народ, не країна, не королівство чи імперія. Вони єдиний звір. Одна Істота. Один розум. Одна мета.

- Уривок з «Справжньої загрози» пропагандиста Ердагона

Найкращий спосіб залишити свої проблеми позаду – продовжувати рухатис ь вперед, знайти щось інше, чим зайнятис ь . Тож це саме те, що я роблю . З Крихіткою , Крініс та Інвіді єю знову поруч зі мною, ми кидаємос ь до довгого списку завдань, які мені постави ла Віктор. Супроводжувати будівельні бригади в тунелі? Без проблем, ми доставимо їх туди за секунду . Відбиватис ь від нальоту якихось кристалічних штук , схожих на корову? З вичайно! Вони мнуться під кулаками Крихітки. Стояти на варті, поки команда розкопок бере зразки мінералів з потенційного місця видобутку?

Що ж ... це до біса нудно... і, звичайно, ви можете запросити когось іншого, щоб це зробив... але добре! Ми це зробимо !

Весь цей час процвітаюча та жива енергія Колонії огортає мене, наче тепла ковдра. З кожним днем сім’я стає міцнішою, надійнішою, а моя впевненість зростає. Складно не рости, коли стільки запалу та енергії закачується прямо в мої вени через Вестибюль . Ентузіазм і прагнення моїх родичів заразливі. Я теж заражаюсь та рішуче і енергійно вирішую кожне завдання.

Це п'янка річ.

Щоб пройти список Віктор, знадоби лось лише два дні, залишаючи генерала шукати, що нам робити. У цей момент я кажу їй, щоб вона не хвилювалас ь і повідомляла мені, якщо щось виникне, щось, про що їм потрібно, щоб я та команда подбали. Щось, що не є охороною в шахтарських експедиціях.

Саме в цю мить генерал здригається, наче щойно щось пригадала.

«О , до речі , Найстарший. Є одна річ, на яку ви повин ні звернути увагу».

Щось не так у тонах її аромату... Я не можу точно покласти вусик на те , в чому справа , але вона звучить… хитро.

«О? Це безглузд а охорон а ? Будь-хто може виконувати цю роботу, вам не потрібна зграя міфічних монстрів, щоб цим займатись ».

« Я дума ла , що лише двоє з вас міфічні? »

«В моїх очах ми всі міфічні!» кажу я у відповідь. Я не визнаю упередженого ставлення до Інвіді ї та Крініс ! Вони обов’язково стануть міфічними після наступних еволюцій, тож не є проблемою за рахувати їх до списку трохи раніше!

« Що ж , я розумію, що ви каже те . Проте ми тут розтягнуті , Найстарший».

«Нас сотні тисяч!»

«І ви, мабуть, помітили, що монстри тут не такі, як ті, з якими ми боремос ь в першому шарі», — трохи різко відповідає генерал. «Можливо, ви можете подрібнити велетенських ящ е рів з твердими кам’яними мушлями, або морських кракенів, чи водних елементалів, не посмикуючи щелепою, але це значно складніше для нас. Кожне завдання вимагає більшої кількості осіб , більшої кількості організації та матеріально-технічн ої підтримк и для того, щоб в се зробити!»

Що ж ... це хороша думка. Я еволюціонував і зберіг себе сильнішим за всіх, з ким вступаю в бій , але це, звичайно, не так для більшості мурах. Навряд чи хтось з них має повністю посилені ядра під час еволюції, і ще менше отримують особливі ядра, не кажучи вже про рідкісні ядра, щоб розширити свої можливості до еволюції. На цьому етапі нас мільйони, мільйони, і всі ядра та біомаса, які можна заощадити, направляються до наступного покоління. Це означає, що наш виводок виход и ть з навчальних закладів сильнішими, ніж будь-коли, і це чудово! Але після цього моменту їх зростання починає зупинятис ь . Проти могутніших монстрів четвертого шару мурахам потрібна більша кількість, щоб щось зробити. Це цілком зрозуміло, але мені все одно з цього приводу трохи сумно.

Сподіваюс ь , що ядра, отримані від торгівлі, якою ми будемо займатись , можуть бути спрямовані на зміцнення тих, хто бореться на передовій. Очевидно, важливо переконатис ь , що кожна личинка виросте якомога сильнішою, зрештою, я сам запровадив цю політику, але нам потрібно переконатис ь , що решта Колонії не відстає.

«Добре, що у тебе для мене за робота ?» Я зітхаю.

Подумки я готуюс ь до чогось нудного, але все одно здивований і трохи підозрілий, коли отримую відповідь.

«Нам потрібно, щоб ви зустріли та супроводили VIA».

Мої вусики смикаються.

«Що, в ім’я всього цього хорошого і шестиногого, таке VIA?»

«Це не важливо. Просто зосередьтес ь на тому, щоб добре виконувати свою роботу».

« До-о-обре ». Це не дивно. «Ти хочеш щоб я зустрі в і проводжати цей VIA. Де я їх зустріну? І куди я їх проведу ?»

« Очевидно, ви зустрінете їх біля воріт телепортації » .

«Почекай, я думав, що ми не підключили свої ворота до жодної зовнішньої мережі?»

« Не підключили ».

Д обре. Отже, вони надходять з нашої власної мережі.

«А хто це й VIA? Мені можна це знати?»

«Боюсь, що ні. Ця місія має найвищий рівень секретності. Ви все зрозумієте, коли зустрінете їх біля воріт».

«Добре. Скільки часу у мене є, поки вони прибудуть ?»

« Близько години » .

« Так скоро! »

« Що ж … так».

Попри відчуття, ніби відбувається щось дуже дивне, я прямую до центру воріт і відпочиваю, поки йдуть хвилини. VIA? Що таке VIA? І відколи ми взагалі використовуємо такі терміни?

Я сподівався почати планувати вторгнення п’ятого шару і взяти участь у своїй першій експедиції, але замість цього вони хочуть, щоб я сидів і зустрічався з кимось? Хто, в біса, може бути вартий цього?

Коли нарешті настає час, ворота блимають яскравим світлом, а я встаю і підходжу. Коли світло нарешті тьмяніє, відкривається велик е , схож е на комаху тіло , вусики якої ворушаться, поки вони сприймають нові види, звуки… і запахи. Очевидно.

« А-а-а-х . Дуже важлив а мураха. Має сенс». (Very Important Ant , як VIP , але мураха, замість людини )

ТВАК !

АЙ !

«Я не важливіша за будь-кого іншого в сім’ї», — каже моя мати, хрипло цокаючи щелепою.