Розділ 1370 — Вони справді?

Моррелія була дуже вдячна, що більше не була на човні. Вона служитиме незалежно від того, куди Легіон вирішить послати її, але вона краще б сиді ла на суші. Проте вона не обов’язково вважала, що її поточне становище безпечніше.

« Розслабся, трибун о , — захихоті ла Кайрон. «Якщо ці чудовиська не набагато кровожерливіші, ніж ти сказал а , нам нічого не загрожує».

Молодша жінка стримала погляд, бо це був її командир.

«Я все ще вважаю, що нам слід проявляти обережність. Ми все ж напали на їхнього лідера прямо на очах. Вони могли запросто використати це як привід, щоб знищити весь наш Легіон».

Вона намагалас ь сказати це так , щоб її слова не звучали надто різко, але їй це не вдалос ь , змусивши командира-ветерана коротко розсміятис ь .

«Якщо вони вб’ють нас, вони знищать репутацію, яку вони так важко будували. Ти не може ш бути освіченим, мирним видом монстрів і вбивати цілі легіони одночасно».

«З повагою, командире, якби ми померли тут, хто б дізнався ? Ми буквально під Колонією».

Це був складний марш, зануритись у тунелі під м урашиною горою, але командир Кайрон дов ела свою силу та силу свого легіону. Солдати під командуванням Моррелії показали себе чудово, навіть краще, ніж вона очікувала, і їхні сил и пробил и собі шлях крізь монстрів.

Різниця між цим і Лірійським легіоном під командуванням Т і т уса була разючою. Справа не в тому, що її батько був поганим керівником, далеко не так, а в тому, що прірва в досвіді між рядовими була настільки великою.

Отже, тепер вони були тут, глибоко в межах території, на яку нещодавно почала претендува ти Колонія, неподалік від входу в п’ятий шар.

«Ми б змогли відправити звістку назовні , я можу тебе у цьому запевнити», — з абсолютною впевненістю заяви ла К айрон. «Ти занадто хвилюєшся, трибун о . Ми тут, щоб виконати місію. Зосередьс я на своїх обов’язках, а не на цих сторонніх турботах».

Моррелія проковтнула свій гнів. Не їй належало сперечатис ь з командиром, навіть якщо вона відчувала, що жінка поводилас ь дещо безцеремонно з життям своїх солдатів.

«Як ми маємо завершити нашу місію тут, командире?» — напружено за питала вона. «Мішень у п’ятому шарі, а ми тут у четвертому».

«Вони швидко повернуться. Ніхто не може залишатис ь там надовго».

Сама Моррелія залишала сь там протягом кількох місяців, але К айрон іноді могла бути винною у пролегіонських упередженнях, до яких були схильні деякі з вищих посад. Це було те, від чого Легіон активно захищався, недооцінка своїх ворогів була чимось, що вони ненавиділи, але навіть незважаючи на це, ця проблема підкрадалась час від часу.

«Колонія показала себе надзвичайно здатною пристосовуватис ь . Я нагадую вам , командире, заявлений намір Колонії — очистити п’ятий шар. Я майже не сумніваюс ь , що вони намагаються це зробити, поки ми говоримо».

«Я цілком з тобою згод на , — кивну ла командир, — і ми тут, щоб підтвердити, чи наша ціль пережила спробу. Як би це не було прикро, ми не в змозі виконати нашу мету. Це набагато більш й мовірно, що п’ятий шар виконає нашу роботу, ніж наш легіон, якщо ситуація не зміниться».

Малоймовірно, що Легіон спробує вступити в бій з Ентоні в п’ятому шарі . Незважаючи на наявність об’єктів Легіону в цьому прошарку, вони не проводили там кампані й . П’ятий шар був просто… надто негостинним.

У цей момент до командного пункту підійшов розвідник, виснажений після важкого бігу.

« Доповідаю, командир е ! »

«Говори».

«Ми підтвердили, що мурахи пішли з п’ятого шару . Здається, вони не постраждали».

Кайрон кивну ла , наче саме цього вона й очікувала весь цей час.

«Чи маємо ми хоч якесь уявлення, наскільки вони досягли там успіху?» — запитала Моррелія у розвідника.

«Успі ху ?» розвідник подивився на неї так, ніби вона говорила повну тарабарщину. « Що ти має ш на увазі? »

«Чи вдалос ь їм досягти прогресу в очищенні п’ятого шару ?»

«Ми… е-е… не можемо сказати, трибун о », — доповів розвідник.

Було зрозуміло, що ніхто не сподівався, що Колонія хоч щось досягне в цій спробі, і, чесно кажучи, це була розумна позиція. Проте Моррелія краще за інших знала, на що здатна Колонія.

Як що й існувала якась група, яка зробила б щось настільки божевільне, як це, то це були б вони. Команд и р Кайрон поверну лась до неї, піднявши брову.

« Як ти думаєш, чи варто було б дослідити, щоб побачити, якого прогресу вони досягли на п’ят ому шарі, трибун о ?

Моррелія на мить за вагалас ь , а потім кивнула.

« Так », — підтвердила вона. «Очищення п’ятого шару було мрією всієї Пангери протягом тисячоліть. Будь-яку спробу слід вивчати в надії, що ми наблизимос ь до успіху».

Кайрон стисну ла губи, міркуючи над цим.

«Теоретично, як би ти намагал а с ь отримати цю інформацію? Ми не можемо зайти в п’ятий шар і стежити за ними, не з нашим поточн им обладнання м ».

Моррелія вказала в напрямку передової бази мурах.

«Я б піш ла і запита ла їх».

Розвідник і Кайрон відповіли порожніми виразами, наче їхній розум не був готовий їх до такого підходу. Моррелія знизала плеч а м и .

«Я знаю, що це звучить смішно, але Колонія намагається відкрити лінії діалогу з усіма, з ким зможе. У них немає причин тримати свій прогрес в таємниці».

«Ми їхні вороги, правильно ?» — сухо відпові ла Кай рон. «Як правило, ніхто не ділиться інформацією зі своїми ворогами».

«Якщо вони будь-яким чином досягнуть успіху в своєму нападі на п’ятий шар , то ді Колонія, ймовірно, захоче поділитис ь цим з нами, щоб спробувати зменшити нашу ворожість до них. У малоймовірному випадку, якщо їм вдасться виконати свою місію, тоді вони виграють схвалення всієї планети».

Командир подивилась на неї примруженими очима.

«Що їм заважає нам просто з брехати?» — запитала вона.

За звичайних обставин це не безпідставне запитання. Проте тут і зараз? Була чітка відповідь.

« Тому що Колонія не бреше » , — твердо відповіла Моррелія.

Принаймні наскільки вона знала .

Кай рон розгля нула її задумливим поглядом.

« Дуже добре » , — відповіла вона. «Ти, трибун о , будеш нашим зв’язковим у цій справі, якщо вони захочуть прийняти тебе. Й ди з мінімальною охороною та дізнайся , чи монстри почуваються балакучими».