Розділ 1372 — Трибуна в Колонії

«Будьте обережні, т рибун о . Монстр може спробувати маніпулювати вашими думками».

Моррелія спохмурніла.

«Я пройшла тренування розумової стійкості та підвищила свої навички до рівня командира», — сказала вона спокійно. «Звичайно, що я залишатимусь пильн ою . Дякую тобі за старанність, легіонер е ».

[Що він сказав?] Голос Ентоні пролунав у її пам’яті.

[Вони все ще хвилюються, що ти будеш маніпулювати мною,] зітхнула вона.

[ Що ж … чи можливо будь-яким чином спілкуватис ь , не допускаючи можливості маніпуляцій? Я бачив, що братіани роблять з людьми одними лише словами. Це неприємно .]

[ Ти знає ш настільки ж добре, як і я, що розумовий міст дозволяє не лише спілкуватис ь . Як ти там перем іг Гарралош?]

[Тьфу… Я б краще не згадував , чесно кажучи; це було неприємно. Добре, заходьте до нас .]

Передова операційна база мурах не була чимось особливим. Над нею все ще працювали сотні різьбярів, і вона добре знала, які чудеса вони можуть с творити.

[Там справді є кімнати для нас?] запитала вона, трохи скептично.

[Звичайно! Ми — гостинна група комах. На відміну від вашого Легіону.]

Моррелія відчула біль у грудях.

[ Ти думає ш про снаряди , як ими ми вистрілили в тебе ?]

[Звичайно! Ще й тоді, коли я падав з неба . Це настільки дешевий удар.]

Вона глибоко вдихнула.

[Я не буду вибачатис ь за це. Заявлена мета Легіону — захистити людей від Підземелля, і з цією метою вони вирішили, що тобі не можна дозволяти спускатис ь глибше.]

Велетенська мураха обернулас ь , щоб поглянути на неї прямо, а численні лінзи в його очах за сяяли на неї.

[Я не очікую від тебе вибачень чи чогось подібного , ти не керує ш Легіоном. Я розумію, що ти роби ш те, що вважає ш найкращим, щоб захистити людей. Це правильна думка , просто неправильна для неї ціль . Але ей , я не думаю, що коли-небудь переконаю в цьому людей, які керують твоєю командою, тому маємо, що маємо .]

Вона зітхнула з полегшенням. Принаймні він не збирався звинувачувати її особисто, але він ще не закінчив.

[Що я хотів би знати,] продовжив Ентоні, [це те, що думає ш ти . Чи становлю я загрозу миру на Пангері?]

Йому не знадобилос ь багато часу, щоб поставити її на місце, влучивши прямо в серце її тривог.

[Я… я не впевнена,] сказала вона. [Мудрість Легіону допомогла нам стійко протистояти Підземеллю з часів Катаклізму. У цьому є величезна цінність, але... я все ще не можу уявити, що Колонія обернеться проти нас.]

[Гей, допомагай Колонії , і Колонія допоможе тобі .]

[Тоді що сталос ь в Срібному м істі?]

В одну мить уся енергія була висмоктана з величезного монстра, і він упав на землю.

[ Пфу . Не говор и про це... Весь цей безлад так тривожив і пригнічу вав .]

[ У минулому часі ? Отже, все вирішено?]

[ Ох , ще чого , ні,] похмуро пробурмотів Ентоні, [ далеко ні . Але ви тут не для цього!]

Він тривожно швидко відновив свій підскок , знову піднявшись на кінчики ніг. Те, що настільки велике чудовисько так швидко рухається поруч з нею, щонайменше, нервувало. Б уло складно повірити, що це та сама істота, з якою вона боролас ь разом у минулому .

[Якщо ти станеш трохи більшим, то матимеш проблеми з розміщенням у гніздах], — зауважила вона, поки вони йшли біля входу в п’ят ий шар .

[Вони просто зроблять тунелі ширшими,] він відкинув її занепокоєння, і, мабуть, мав рацію. [Це те, за чим ви прийшли, правильно ? Ви хоче те знати, як у нас справи у п’ятому шарі ?]

[ Так ,] сказала вона, з цікавістю озираючись.

Навколо неї були тисячі мурах, які наполегливо працювали над безліччю завдань. Було зрозуміло, що Колонія лише починає збирати потужність своєї промисловості, щоб підійти до цього виклику.

[Скільки осіб працюють над цим вище?] запитала вона. [Я припускаю, що не всі.]

[Звичайно, що ні!] він розсміявся. [ лише п очаткові сили вторгнення готуються вище. Це буде близько мільйона осіб .]

[Мільйон?!]

[Це п'ятий шар , Моррелія,] сказав він їй зневажливо . [Ми не досягнемо жодного прогресу, будучи невпевними щодо цього. Ось , подивись на цих хлопців.]

Він підійшов до окремої зони, де група мурах доглядала за сотнями… дивних… хитких істот.

[Це вуфери,] Ентоні сказав їй, [Я люблю цих хлопців. Я не знаю, чому вони виявилис ь настільки щасливими, але так сталось .]

Дійсно, хиткі, желеподібні монстри весело пихкали та вуфкали , а їхні аморфні обличчя були веселими, поки вони задоволено хиталис ь туди-сюди. Моррелія пильно витріщилас ь на цих … монстрів.

Вони були милі.

Як вони створили настільки чарівних монстрів?!

[Який сенс у цих… створіннях?] — різко спитала вона.

[Ого, не будь настільки груб ою з ними, ці хлопці неймовірні. Це початковий етап нашого процесу детоксикації. Вуфери можуть випити ману п’ятого шару та випустити очищену версію. Наша початкова місія полягала в тому, щоб побачити, наскільки добре вони працюють, перевіряючи їх у реальних умовах.]

Ву-у-у-у-ф , створіння радісно пихкали, поки мурахи рухалис ь між ними, перевіряючи їх своїми вусиками.

[І наскільки добре вони впоралис ь ?] за питала Моррелія напружено, все ще не в змозі відвести від них очей.

Краще б ніхто з них не постраждав!

[Вони були непоганими ! Вони чудово справились . Ми тримали їх у центрі нашого строю, і вони підтримували чисте, очищене поле мани, у якому ми могли діяти. Наступного разу, коли ми підемо вниз, у нас буде більше вуферів вищого рангу , які допоможуть нам. Формувачі яд ер все ще намагаються вдосконалити дизайн, але поки що він виглядає непогано .]

Моррелія насилу відірвала очі від веселих створінь і поглянула на велику мураху .

[Коли наступна місія?]

Ентоні почухав голову вусиком .

[Ем... один тиждень. А що ?]

Вона зиркнула на нього.

[Тому що я хочу піти з тобою. Чому ще?]