Розділ 1375 — Ще раз у пролом

Дивовижно, як швидко може пройти тиждень, коли ти намагаєшся переконатис ь , що не прокляв всю свою родину. За одну мить ми знову опинились біля входу, чекаючи, щоб спуститис ь назад у п’ятий шар. Цього разу ми подвоїли розмір нашої дослідницької команди, у порівнянні з минулим разом . Тисяча вуферів, десять тисяч мурах, я та команда, а також наші глядачі з Легіону.

[Ти дійсно впевнен а , що хочеш піти туди?] Я запитую Моррелію. [ Там огидно. І не випадково. П'ятий шар майже професійно огидний.]

Вона пильно дивиться на мене, а її очі темні та бурхливі, як і завжди.

[Я вже була там раніше. Ти хвилюєшся, що я не зможу впоратис ь з оточенням ?]

[Впоратис ь з ним ? З чим ? Тобі буде добре та безпечно, будучи захован ою в кишені очищеної мани. Це я мушу бігати в кислоті та мулі.]

Вона виглядає трохи здивованою, почувши це.

[Ти можеш там вижити?]

[Звичайно! Що ж ... на деякий час, у всякому разі.]

[Я вражен а . Я не з чуток знаю, наскільки п’ятий шар ворожий до життя.]

[ Пха , ні, не знаєш . Немає жодних шансів, щоб людина могла потрапити туди безпосередньо. У кращому випадку ти була у захисному костюмі, товщому за мій панцир.]

Моррелія вагається.

[Насправді… є одна людина, яка пережила прям ий контакт ….]

[Дай мені вгадати. Твій батько ?]

Цей хлопець жахливий. Я ніколи не хочу бачити ні його, ні його сокиру до кінця своїх днів.

[Звичайно , що ні. Це була моя мати.]

Звичайно, що бул а .

[Що не так з твоєю родиною?!]

[Не серд ись на мене! Це в они дивні, а не я!]

[Твоїх батьків тут немає, за що я щиро вдячний, тому я можу кричати про це лише до тебе ! Зроб и мені послугу і переконай їх піти на пенсію чи щось подібне !]

[ Пха !] вона пирхає. [Ці двоє? Звільнення з Легіону? Цього ніколи не станеться.]

Гах. Що ж , я пере й ду той міст, коли дістанусь до нього.

[Тоді добре. Давай п ереведемо тему на щось веселіше. До зустрічі в кислотному, токсичному, наповненому отрутою п’ятому шарі. Я заглиблюсь першим.]

[До зустрічі там,] киває вона .

Наш план управління спуском майже такий же, як і раніше. Основні зміни зосереджені на управлінні подвійн ою кількістю вуфер ів , оскільки тисяча вуферів, зібраних разом в одну купу , фактично повністю блокує тунель. Ті, хто піддався впливу мани п’ятого шару , виконували свою роботу та очищали її, лише щоб викинути очищену ману прямо в обличчя другого шару вуферів.

Тепер вони могли просто дозволити їй протікати крізь себе, але тоді немає користі мати більше желейних монстрів для цієї частини операції. Тож замість одного товстого шару ми маємо розташовані в шаховому порядку згустки весело пихкаючих домашніх тварин, які простягаються вниз від основного згустк у , щоб утворити «заглушку», яка закриває тунель, як і раніше.

З більшою площею поверхні, відкритою п’ятому шару , пихкаючі вуфери можуть виконувати свою роботу набагато швидше, швидко заповнюючи тунель над собою очищеною маною, дозволяючи мурахам накопичуватис ь позаду них і почати свій власний спуск.

Коли я досягаю дна, я даю знак формувачам ядер вище відтягнути своїх витягнутих домашніх тварин, гарантуючи, що жоден вуфер не наражається на небезпеку передчасно, поки я оглядаю зону приземлення.

Все вигляда є приблизно так само. Річка слизу . Густа кислота. Хмари отрути. Барвиста токсична цвіль. І не забуваймо, багато справді жахливих монстрів, готових і очікуючих , щоб вирвати океан жовчі на будь-якого монстра, який насмілиться витяг ну ти тут навіть швабру.

Ще більш загрозливим є те, що Крат и мож уть бути там, спостерігати та чекати, готов і кинути сь на нас, щойно ми розслабимось .

Я не вперше згадую того слизького слимака, що в тік від мене наприкінці останньої місії. Він бу в швидк ий.

І надто розумний, щоб бути просто ще одним монстром. Мені буде цікаво дізнатись , чи щось подібне з’явиться знову.

Наразі я не бачу та не відчуваю нічого загрозливого — що ж , більш загрозливого, ніж зазвичай, — тож я даю знак продовжувати та знову спускаюс ь до п’ято го шару . Незабаром після цього з’являється величезна брила очищеної мани, наповнена мурахами та вуферами. Місцеві монстри миттєво дивляться вгору, наче гончі, які нюхають якісь дуже смердючі шкарпетки, і ми починаємо .

[ Крихітка , спробуй переконатис ь , що наші гості Легіону залишаться в безпеці, гаразд?] Питаю я у великої мавпи.

Він дивиться на мене.

[Гей. Моррелія непогана , а інші двоє з нею, ясно ? Немає потреби в такому ставленні.]

Він згинає лівий м'яз.

[Я знаю, що ти достатньо розумний, щоб говорити! У тебе більше немає потреби спілкуватис ь згинанням м’язів !]

Він повертається до мене спиною.

[Ні! Ей ! Мені байдуже, що кажуть твої лати, ясно ? Просто тримай їх у безпеці ! Боже !]

Я не знаю, коли саме він вирішив, що йому не подобається Легіон, але ця думка дійсно застрягл а в ньому. На периферії свого надзвичайно широкого зору я бачу, як він сигналить своїми дельтоподібними м’язами, але не звертаю на нього уваги. Це найризикованіший момент операції, і якщо нам не вдасться закріпитис ь , то все піде дуже погано дуже-дуже швидко.

Дивні слизові та ракоподібні істоти біжать на мене, і я не розслабляюсь , використовуючи комбінації укусів пустоти , доки їхні панцири не тріснуть і в моєму розумі не з’являться сповіщення. Для мене найкраще витратити свої запаси енергії зараз і дати їм відновитис ь потім , коли наша позиція буде краще укріплена, тож я продовжую наполягати.

Величезн ий шлейф подиху дракона виривається з-поміж моїх щелеп, і я запалюю все перед собою. Менших монстрів відразу смажить , але більші істоти та наповнене слизом середовище залишаються вперто стійкими до вогню.

Що ж, я міг би запустити гравітаційну бомбу, але це заклинання погано діє на моїх родичів , тому це наразі не варіант .

Тож замість цього я роблю все по-старому . Всеелементна конструкція обертається і крутиться, поки я доводжу її до межі, створюючи кілька елементів постійним потоком. Списи льоду. Струмені вогню. Кулі лави. Шиплячі отвори пари. Наповнені осколками, ріжучі вітри. Я випускаю все це разом зі своїми надійними щелепами протягом цілої години, поки все нарешті не вляжеться достатньо , що б я міг відступити в безпечну зону та присвятити себе викоріненню всієї токсичної мани, що прослизнула повз мою охорону.

І її багато .

Використання такої кількості магії вимагало багатьох розумових конструкцій, через що мій захист був занадто слабким , щоб належним чином відбивати шкідливу ману. Зрештою, це гідний компроміс.

У центрі рядів Моррелія стоїть разом з двома своїми союзниками, близько до вуферів, дивлячись на все, що відбувається широко розплющеними очима.

[Ласкаво просимо до п’ятого шару ,] — кажу я, широко махаючи вусиками навколо. [Ви щось пропустили?]

[Ні . Ні, не пропустили .]