Розділ 1378 — Подорож у четвертому шарі

Як я і очікува ла від К олонії, їх гостинність була вишуканою, просто вишуканою! Пройшовши через ворота, Емілія привела нашу маленьку групу до того, що я можу описати лише як мурашиного консьєржа (у комплекті з чарівним капелюшком), який направив нас до найбільш підходящого місця проживання.

«У К олонії насправді немає «туризму» чи «готелів», як їх можна знайти там, звідки ви родом», — пояснила Емілія. « Існує не так багато людей , які хочуть приїхати і залишитис ь тут, крім людей, які потрапляють на територію мурах ».

Це ще ДУЖЕ м’яко сказано ! Інформація про внутрішню роботу К олонії майже повністю невідома! Якби це було не так, чи я, Толлі, смілив а авантюрист ка , прийш ла б сюди розслідувати? Немає пусток, яких я не витримаю, немає небезпек, яких я не витримаю, і немає чаю, якого я не спробую в гонитві за просвітленням.

Незважаючи на те, що Емілія розповідала мені про брак місць для проживання, я вже звик ла до прийому цих мурах, тож зна ла , чого очікувати, коли ми нарешті дістанемос ь нашого помешкання.

Я м ожу описати це лише як величезну спільну квартиру з кухнею, окремими ванними кімнатами, кількома вітальнями, обідньою зоною та БАСЕЙНОМ.

Емілія, мабуть, помітила шок на моєму обличчі, тому почала пояснювати.

«Колонія дізналас ь , що людям, як і браті а нам, дуже подобається відчуття занурення у воду. Тож вони, як правило, включають басейн , коли мають вільну кімнату».

У всякому разі, я бу ла шокован а ще більш е , коли зайш ла у свою спальню і побачи ла там зручності. Мушу сказати, читачу, що ніхто не міг бути вражений рівнем комфорту більше, ніж я. Ліжко було досить величезне. Що ж, воно бу ло одночасно великим, але не надто великим, якраз того розміру, щоб людині було в ньому було абсолютно комфортно. І матрац!

Чим старш ою я стаю, тим більше ціную хороший матрац, і мушу сказати, що коли я лягла перевірити його, я одразу зрозуміла , що візьму його з собою додому. Неважливо, скільки я повин на бу ду заплатити!

Я б його в кра ла , якби довелос ь , читачу, я не проти тобі зізнатис ь !

У нього настільки ніжна твердість, що я не можу уявити, як вони цього досягли. Само собою зрозуміло, що постільна білизна та ковдри також були найвищої якості. Я справді з нетерпінням чека ла можливості зануритис ь в їхні теплі обійми. Ще більше здивувала неймовірно добре зроблена, м’яка та приваблива плюшева іграшка, яку я знайш ла на своїй подушці.

Здавалос ь , це була досить божевільна мураха, з нахабним блиском в її очах і дикою посмішкою на обличчі. Її панцир також мав дивний колір, далекий від звичайного іржаво -червоного кольору мурах, яких я бачи ла . Придивившись уважніше, я побачи ла маленькі мерехтливі кишеньки світла, вплетені в розмитий зовнішній вигляд іграшки, від чого я втрат ила дар мови. Навіщо так старатис ь заради такої дрібниці?

Я вийш ла , щоб запитати Емілію, що відбувається, і побачи ла , що вона стискає власну пухнасту іграшку-мураху з широкою усмішкою на обличчі.

«О, ви отрима ли Блискучу », — сказала вона мені весело. «Отримати її вважається знаком до удачі» .

Тоді вона простягла мені свою іграшку, щоб я її огляну ла .

« Це Солант » .

Іграшка , про яку йшлос ь , дуже відрізня лась від моєї . Вона випромінювал а серйозне, навіть споглядальне відчуття, але в погляді мурахи була якась суворість, якась сталь.

« Вона… якийсь відомий генерал? » Я зробила припущення .

« Саме так! » — захопилас ь Емілія. « Вона надзвичайно здібна, найвидатніший полководець К олонії » .

Потім вийшли мої охоронці з розгубленими виразами на обличчях, кожен з яких тримав свою плюшеву іграшку. Один тримав пухнасту істоту, схожу на горилу, з крилами кажана, а інша явля ла собою невимовний жах жахів , на який я не могла дивитис ь , не втрачаючи здорового глузду.

«О! Ви отримали Крихітку та Крініс! Вони такі рідкісні!»

Виявляється, що плюшеві іграшки є предметом колекціонування в К олонії, оскільки їх не так багато, і більшість мурах хочуть мати принаймні деякі з них. Природно, я запита ла , яка бу ла найбільш рідкісн ою , тому що звичайно, що я запита ла , читачу! Якщо є якийсь рідкісний предмет для колекціонування, я МУШУ отри мати його, щоб виставити на мою камінну полицю, щоб він своєю величчю безшумно панував над моїм оточенням.

Я бу ла дуже здивова на , коли отрима ла відповідь на своє запитання.

« Найрідкісніший з усіх? » Емілія на секунду задумалас ь . « Дайте мені подумати на мить » .

« Це не Найстарший? » запита ла я. Я, звичайно, очікува ла , що це буде найбільш шанована мураха.

«О ні, — засміялас ь Емілія, — у всіх є Найс тарш ий . Вони роблять їх в набагато більш их кількостях , оскільки попит настільки високий».

Хоча я очікува ла , що пошана до Найстаршого зробить цю високу фігуру найрідкіснішою в колекції, натомість він ста в найпоширенішим. Вони зробили це задом наперед! Я все ще наполягаю, що б все було навпаки!

« Якби я мусила сказати , яка була найбільш рідкісною, хоча я лише здогадуюсь, я б сказа ла , що це Королева».

« В сенсі …»

« В сенсі першої К оролев и , так».

Це мене трохи збентежило. Я дума ла , що вона теж буде шалено популярною.

«Вона завжди ненавиділа, коли її діти надмірно поважають її, — зізналас ь мені Емілія, нахилившись уперед і тихо промовляючи, — тому ніхто не хоче, щоб їх спіймали з її іграшкою, чим засму тити її. В очах Королеви такі речі, як ці, це безглузде витрачання ресурсів, і вона їх не схвалює».

Жінка справи! Я точно можу це оцінити!

«Знаю, я вже запитува ла раніше, але тепер, коли ми настільки глибоко, чи є шанс отримати інтерв’ю з Королевою?» Я запитую, стежачи за тим, щоб правильно передати в мові велик у літер у .

Емілія за вагалас ь .

«Це… малоймовірно. Але я можу запитати».

Вона благала мене не сподіватис ь , але ти мене знаєш, читачу. Коли я ставлю ногу в двер і , мені вже фактично можна починати тиснути руку. Який ексклюзив!