Розділ 1382 — Подумайте про Лірой?

Ці штуки справді не хочуть перетворюватис ь на біомасу настільки, що збираються відновити себе з крихітних шматочків мотлоху?! Як вони взагалі живі?! Я відчуваю, що борюс ь з еквівалентом Ліро й та Безсмертних п’ятого шару . Цей монстр вклав усі свої еволюційні сили в обман смерті?

Окремі краплі звиваються і котяться по підлозі, залишаючи за собою шиплячий слід кислоти. Мої товариші-мурахи не наважуються атакувати , побоюючись поширення токсичної мани по всій безпечній зоні, тоді як Крихітка з ентузіазмом знищує кожну краплю мулу, яку бачить, на дедалі дрібніші шматочки. Однак здається, що йому все ж не вдалос ь з ними покінчити. Незалежно від того, наскільки маленьк ими стають ці шматочки, вони все одно починають збиратис ь назад.

Це не має сенсу, десь там мусить бути ядро. Що ж , я припускаю, що це не обов’язково , але монстр, який еволюціонує без нього, навряд чи буде потужним , незалежно від того, як далеко він зайшов.

Або, можливо, ядра можуть мати іншу форму? Мені запропонували еволюцію, яка по суті перетворила б мене на шматок енергії. Куди поділося б моє ядро з таким тіл ом ?

Мушу сказати, що якщо нам вдасться знайти спосіб вбити цих паскудн их істот , але ми не отримаємо від них ядра , я буду обдурени й .

Скрізь н авколо мене кульки цих монстрів; деякі навіть на мен і , утворивши мені душ після мого катастрофічного укусу. Кислота люто палить, поки вон и повільно с повза ються разом, залишаючи слизові сліди на моєму дорогоцінному панцирі.

Я це не потерплю !

Час використати всеелементну конструкцію! Невдовзі я відчуваю потужний потік води, що очищає мене, і ревучий спалах вогню намагається піджарити мул , поки він намага є ться з’єднатись .

Звичайно, це працює не надто добре . П’ятий шар , схоже, інстинктивно знав, що спалення всього тут вогнем буде реакцією більшості істот на зустріч з цим місц ем , і він відповідно чинив опір. Чим більше я намагаюс ь спалити цей матеріал, тим менш ефективним це здається . Зовні кожен шматок піджарюється , а ле всередині? Жодного ефекту, наче шматки слизу пожертвували зовнішнім шаром, щоб захистити себе від пожежі.

СЕРЙОЗНО?! Наскільки стійкі ці штуки ? Це стає просто смішним.

Навколо мене купи липкості стають все більшими й більшими, оскільки все більше мас и збирається разом. Кінцівки починають з’являтися знову, і незабаром деякі з них знову стануть цілими, наче я взагалі ніколи не атакував їх посиленим укусом порожнечі.

Він був посилений.

УКУС ПУСТОТИ ! Тільки подумати , що існує монстр, який може просто відмахнутис ь від такого удару , ніби це дрібниця … Я не в захваті від цього, Гендальфе! Хтось обманює систему! Я вимагаю перевірки !

Пха . Має бути спосіб знищити ц их істот , і я збираюс ь з’ясувати, який саме .

Я віддаляюс ь від Колонії та безпечної зони, перемикаючи свій звичайний вогонь на Подих Дракона.

Перегрітий струмінь майже білого вогню виривається вперед, миттєво підвищуючи температуру в усьому тунелі. Це, н апевно, піджарить ці паршиві шматки плоті !

Це більше схоже на те, щоб піддати монст рів ракетн ому двигун у , ніж вогнемет у , це абсолютно новий масштаб вогню.

І… це дійсно працює! Т рохи.

Мені вдається спалити деякі дрібніші шматки, які все ще збираються разом, але більші маси здатні чинити опір. Навіть якщо я спалю третину з них, внутрішня серцевина м’яса, схожа на слимака, буде захищена.

Це так дратує !

Через кілька секунд деякі з них знову стануть повністю мобільними, і я все ще не знайшов рішення. Що ж, що я можу зробити, це переконатис ь , що вони не є загрозою, поки ми тим часом намагаємос ь все з’ясувати.

[Крихітка, не хвилюйся про маленькі шматочки, але коли вони стануть достатньо великими, знову розбий їх на частини. Я спробую знайти спосіб покінчити з ними.]

[Добре…]

Крихітка весело лютував усередині очищеної мани, але він лише погіршив проблему, поширюючи всюди токсичн ий слиз.

Нам потрібно знайти спосіб знищити цих істот на фундаментальному рівні….

Я міг би просто розкусити їх усіх на маленькі шматочки та спалити, але не кожен має доступ до подиху дракона. Фактично, це лише я, то ді як хтось інший має з ними боротись ?

Я мчу по полю бою, знищуючи кожного майже реформованого монстра. Мої щелепи розрізають їхні тіла, але у відповідь отримують значну шкоду кислотою, що не ідеально. Після розрізання дюжини з них і розрізання частин на менші частини знадобиться ще хвилина-дві, щоб вони відновилис ь , але я можу використати цей час, щоб знайти рішення.

[Інвідія,] я розпачливо запитую, [у тебе є якісь ідеї щодо того, як впоратис ь з цими штуками ?]

Голос демона муркоче в моїй свідомості, неймовірно задоволений.

[Так-с-с-с, ви можете залеж ати від мене! ]

Що ж … добре? Я саме це і роблю на даний момент ….

[Їх потрібно знищити, розбивши їхню ману . ]

[Це звучить абсолютно виснажливо. Скільки часу це займе?!]

Розбити їх, шматок за шматком, атакуючи їхню ману? По-перше, розбити ману всередині істоти складно . По-друге, мана п’ятого шару самовідтворюється. Чи зможу я взагалі знищувати її швидше, ніж вона себе відновлює ?!

[Немає необхідності її знищувати. ]

[Почекай… Ти щойно сказав…]

[Тут є іс -с-с-с тоти, які с - с - спеціалізуються в цьому. ]

Він... він говорить про вуферів?

[ Ти хоче ш , щоб ми нагодували цих монстрів вуферам? Це взагалі спрацює?]

[Це можливо. Це буде швидше, ніж робити все це самостійно . ]

Саме тоді я нарешті помітив, як Інвідія літає всередині безпечної зони, час від часу змахуючи своїми крильцями, щоб піднятис ь трохи вище . Куди б він не потрапив, усюди відсихають і гинуть шматочки, але лише найменші. Навіть йому складно впоратис ь з більшими шматками.

[Добре, ми спробуємо.]