Розділ 1384 — Переосмислення

Все не повинно було піти таким чином.

Злут трохи стиснувся, відсунувшись в бік, обережно не дивлячись на жахлив і речі , що відбувал и с ь поруч. Хоча, як він не старався, він нічого не міг вдіяти зі звуком.

ХРУСТ . ХРУСТ . СЛЮРП .

Єдине, що дійсно хвилювало Злута в цей момент, це те, що б не він потрапив під роздачу . Коли Крат'лат закінчила своє жахливе завдання, вона гротескно за булькала, поглинаючи плоть своїх поглинених одноплемінників.

«Невдача неприпустима » , — сказала вона, коли закінчила. Потім вона повернула стебла до Злута, який на мить завмер на місці.

«Звичайно, що ні, Крат'лат. Троє урудешів, які запропонували цей напад, явно були нижчими та завдали шкоди нашому племені».

«Ми справді сильніші після того , як усунули таку слабкість», — погодилас ь Крат'лат, а її очі почали пропалювати його . «Як та , хто відповідає за здоров’я нашого племені, мені цікаво, чи усуну ла я усі х невдач ».

Вона все ще була голодна? Злут боровся проти себе , щоб зберегти спокій.

«Яким чином я зазнав невдачі?» — впевнено заявив він. « Це я знайшов зловмисників. Це я сховався від їхньої уваги і доніс до племені інформацію про їхню нечисту ману».

Палаючі червоні очі на десятках стебел звернулис ь до Крат'лат, яка помітно скреготіла зубами. Її тіло помітно тремтіло від болю, поки вона перетравлювала те , що спожила, поглинаючи їхню потужну кислоту та використовуючи її для посилення власної. Покарання за слабкість приймалос ь , віталос ь , та святкувалось в племені. Безглузде вбивство... часом можна було пробачити, але не тоді, коли воно вплинуло б на плем’я.

Слабке плем'я стане їжею для своїх суперників. Буквально.

«Дуже добре», — нарешті заявила вона, перш ніж випустити особливо шкідливу хмару газу. Здавалос ь , що саме повітря за шипіло від її сили, і Злут відчув, як у нього закрутилис ь кишки від запаху.

Теперішній Крат'лат бу ла на своїй посаді вже деякий час і по бенкетува ла багатьма своїми колегами - Кратами. Вона очистила собі справді потужну кислоту, і він прагнув додати її до своєї власної.

Але зараз був не час; його позиція була недостатньо сильною, щоб виправдати виклик.

«Ми повинні вирішити, як найкраще катувати цих загарбників», — заявила Крат'лат, скриплячи зубами. «Говори, і я вирішу наш шлях».

Кожен з них розумів , що саме вона прийняла пропозицію трьох, нині з’їдених Кратів, які запропонували використати своїх домашніх тварин для нападу на загарбників використовуючи річку. Вони були впевнені в собі, а їхні домашні тварини базувалис ь на міцному дизайні. Злут усе ще дивувався, що це не спрацювало. І м ало того, що не працюва ло, це ще й д ода ло сили ворогу.

«Ми повинні бути обережними, щоб більше не допомагати нашим ворогам», — запропонував Злут. «Ми дізналис ь , що вони здатні зміцнити своїх… створювачів пакості» , — С плюнув він.

Куля веселково- зеленого слизу зашипіла на скелі поруч з ним.

«... за допомогою наших створінь. Кожного разу, коли ми нападаємо на них домашніми тваринами або проксі і зазнаємо невдачі, вони ставатимуть сильнішими».

«Я не запитувала, чого нам не слід робити», — Крат'лат знову звернула на нього свої вирячені очі.

Вона чомусь справді була проти нього . Злут відчув, як страх і лють згортаються в його тілі слимака. Це був небезпечний момент, але він мав великий потенціал. На щастя, хтось заговорив, щоб відвернути від нього увагу.

«Нашим першочерговим завданням має бути захоплення одного з наших ворогів живим», — буркнув Зассін. «Після того як ми отруїмо їх у мулових ямах, ми дізнаємос ь все, що потрібно для боротьби з ними».

Увага знову по вернулас ь до Злута, і він міцно тримався під їхнім поглядом. Як єдиний Крат, який безпосередньо спостерігав загарбників, було природно, що його запросили для коментаря.

«Це буде надзвичайно складно. Ворог весь час залишається всередині свого поля зіпсованої мани. Одне лише входження в нього завдасть нам шкоди. Лише одна мураха виходить з їхньо го блакитно го бруду».

«Тоді ми захопимо її », — заяви ла Крат'лат.

«Ця мураха запросто відноситься до сьомого, а можливо й восьмого рангу ».

Оскаржити її слова таким чином було занадто для Крат'лат. Незважаючи на свою огидно роздуту плоть, вона кинулас ь до Злута, роззявляючи рот і густий шлунковий сік, що витіка в з-поміж її зубів.

Знадобились чотири інші особи , щоб взятис ь за неї та утримати, доки її гнів не пройде. Коли вона відновила контроль над собою, вона тихо за гарчала, доки її не відпустили, і вона знову випрямилас ь .

Втрачати себе в люті було досить поширеним явищем, тому ніхто не дивився на неї гірше через цю втрату контролю.

Дискусії серед К ратів завжди були... жвавими.

«Сьомий або восьмий ранг …» — пробурмотіла вона.

Злут на трохи замо вкнув , щоб переконатис ь , що вона не збирається більше говорити, перш ніж він продовжив.

« Також , можливо, міфічний. Я не зміг отримати точні дані про ядро монстра, але воно було дуже потужним ».

« Сьомий ранг , можливо, міфічний , мураха» , — сказав Г озі . «Тут відбувається щось дивне».

Інший присутній Крат погодився. Сталос ь занадто багато несподіваних подій. Вторгнення монстрів, причому монстрів-мурах і ще й настільки високорозвинених? Вони навіть створили домашніх тварин, щоб змінювати ману п’ятого шару .

«Ми повинні далі спостерігати та вивчати», — заяви ла Крат'лат. «Ми будемо продовжувати переслідувати їх, спрямовуючи природні по родження в їхньому напрямку під час розвідки».

Розумне рішення, але Злут точно знав, що буде далі.

«Злут, ти досяг нув певного успіху в розвідці цих істот. Ти візьмеш на себе лідерство».

Її очі знову вирячилис ь червоним, обертаючись на своїх стеблах до нього. Він не здригнувся.

« Звичайно » , — пробурмотів він. «Я не підведу плем’я. Скільки Кратів піде зі мною?»

Вождь племені на мить задума лась .

«Я дам тобі чотирьох розвідників. Добре їх в икористовуй. Переконай ся , що ти поверн ешся до сезону розмноження. Я хочу тоді більше з тобою поговорити ».

Очі Злута на мить зів’яли на своїх стеблах, коли він зрозумів, що вона каже. Це був небезпечний досвід для чоловіка Крата, і він не відчував, що Крат'лат ма ла намір дозволити йому його пере жити.

Він мав переконатис ь , що «пропусти ть » цю зустріч.

«Звичайно, Крат'лат. Я відправлюсь вже незабаром».