Розділ 14 — Швидкісна дорога

[Ви спожили нове джерело біомаси: Puer Aranea, ви отрим у єте одну біомасу]

[ Базовий профіль Puer Aranea розблоковано]

[Ви отримали одну біомасу]

[Puer Aranea: Дитина П авук . Щойно народжений монстр-павук покладається на свою павутину, щоб ловити здобич.]

Мені дуже соромно.

Схоже , що гнів, який я спрямував на цього павука, та презирство, яке я відчував до того, що він жирів на біомасі за своєю зручною павутиною, були дуже недоречними.

Це дитина павук першого рівня. Цілком можливо, що йому взагалі не вдалося спожити біомасу.

Як жалюгідно.

Твоє існування таке жалюгідне!

Давай навіть не будемо говорити про твій кінець...

Пробач, маленький павук!

Після моїх перших двох вибухів кислоти павук уже був важко поранений, не маючи жодно ї можливості залікувати шкоду, завдану моєю кислотою, а його жалюгідно маленький запас здоров’я скоротився майже до нуля.

Коли я зайшов у гніздо, щоб продовжити бій, він вже бу в на межі смерті, а мого останнього пострілу вистачило, щоб перемогти його. Оскільки він був лише на першому рівні, я впевнений, що я отримав не так багато досвіду , але, споживаючи його (смак був таким, яким ви можете його собі уявити), я отримав ще дві біомаси.

О чі +3 знову на меж і моєї досяжності!

Коли мій зір нарешті буде в стані, що не загрожує життю, я зможу зосередитися на інших аспектах свого тіла.

Можливо тоді я справді зможу з чимось боротися.

Прийняття бажаного за дійсне! Я найгірший !

Мені потрібно дізнатися, як я можу вирости хоча б в дорослу мураху. Можливо, мені потрібно отримати більше рівнів? Перш ніж це станеться, мені потрібно знайти місце, де я з можу полювати.

З’ївши нещасного павукоподібного, я принаймні забезпечив собі шлях вперед, тож у мене немає іншого вибору, окрім як продовжувати свою подорож.

Я використ ав уламки та пил, щоб розчистити павутину з іншого боку гнізда та знову протиснутися між павутинням .

Знову в режим скритності !

Повернувшись до стелі, я знову обережно рухаюся тунелем.

Незабаром я знай шов щось нове.

Шахта, що падає прямо вниз у темряву.

Прямо в центрі тунелю підлога миттєво падає, і переді мною з’являється отвір діаметром чотири метри, дна якого я не бачу, незважаючи на звивисті нитки, що наповнюють стіни скелі .

Як глибоко опускається ця шахта ?!

Тунель, у якому я перебуваю, продовжує рухатись вперед, тож я знову маю вибір.

Якщо я припускаю, що глибше означає небезпечніше, то ді я маю залишити дослідження цієї шахти на потім. Але я все ж витра тив час, щоб обережно обнюхати край діри своїми вусиками , шукаючи будь-які сліди.

Н ічого .

Я трохи розчарований, але водночас відчув трохи полегшення . Я б волів не йти глибше в ці тунелі, якщо м ожу цього уникнути, але оскільки підніматися вище в тунелях теж небезпечно (через загрозу болісної смерті від людей ), йти глибше може бути розумніш им варіант ом ...

Гах! У мене болить голова!

Зрештою мені , мабуть, доведеться дослідити всі варіанти. Не має сенсу думати про це зараз . Далі !

Пройшовши повз отвір шахти, я далі йду тунелем, обережно при цьому все оглядаючи .

Через двадцять хвилин я стикаюся з іншою подією.

Виявляється, що мій маленький тунель з’єднується з набагато більшим, схожим на ту печеру, в якій я був раніше. Цей великий прохід має щонайменше тридцять метрів завдовжки і двадцять метрів заввишки. Стоячи біля входу в свій маленький тунель, я вже бачу інші маленькі отвори, що розгалужуються від цього головного проходу.

Я знаю, що це означає...

Більше монстрів!

Я вже бачу кількох, що рухаються між скельними утвореннями, і чую ще більше. Цікаво, цей уривок з’єднується з перш ою печер ою , в якій я був? Чи я щойно зробив широку петлю і знову потрапив до того самого проходу, від якого намагався втекти?

Я повинен бути обережним.

По-перше, я відступаю назад у менший тунель і починаю шукати ділянку м’якого бруду, яку можу використ а ти для копання. Мені довелося відійти приблизно на сто метрів, але я знайшов ділянку стіни, з якою можу працювати.

Далі я знову поч ав будувати гніздо, відкриваючи отвір у стіні та видаляючи шматки бруду та каміння, щоб загородити тунель. Я не можу почува ти ся в безпеці, якщо не зможу захистити себе навіть дуже слабким шаром землі .

Це займе кілька годин, але я викопаю затишне темне гніздо та зумію перегородити тунель до нової печери, залишивши маленький отвір на стелі, щоб я міг пройти.

Т акож:

[ К опання досяг нуло Рівня 4].

Навіть якщо це досить марна навичка, приємно розвиватися та вдосконалюватися! Якщо подумати про це , я вже значно покращений маленький монстр, в порівнянні з тим, яким я був, коли тільки починав. Мої відчуття гостріші, моя кислота сильніша, а мої навички покращилися.

Я все ще жалюгідно слабкий у бою, я це знаю, але все ж.

Дозвольте мені пишатися собою.

Гніздо захищено. Час дрімати!

Щоб досліджувати нову місцевість і, можливо, полювати, мені потрібно бути кмітливим, тому я вирішив спочатку трохи відпочити. Я опускаю свій твердий панцир, розводячи ноги. Я фактично не можу заплющити очі, оскільки в мене немає повік. Це, м’яко кажучи, трохи дивно. Оскільки я вирощував комах у минулому, я знаю, що мурахи насправді не сплять, а просто залишаються нерухомими та відпочивають деякий час. Це стан, що називається торпор.

Поки я залишаюся нерухомим, я поступово дрейфую в нечіткий стан низької уваги. Усі подразники перетворюються на фоновий шум, і мій розум повільно віддаляється від усіх почуттів.

Трохи заплющи вши очі... Насправді не заплющ юючи очей.

Через якийсь час я прокидаюся та підтягую ноги під себе, готовий встати та рухатися вперед.

Мій розум оновився! Пікова продуктивність досягнута, настав час досліджувати.

Зараз мене хвилюють дві речі. По-перше, я хочу спробувати отримати ще одну біомасу, щоб я міг знову покращити свій зір. Коли це буде досягнуто, я не буду намагатися набрати ще чотири бали, щоб отримати +4, а почну вдосконалювати решту свого тіла. З потужнішими ногами, панциром, нижньою щелепою та кислотною залозою я почуватимусь набагато комфортніше під час полювання.

По-друге, мені потрібно отримати більше балів досвіду . З більшою кількістю рівнів я можу підвищити свою статистику або стати дорослою мурахою, що може значно збільшити мої шанси на виживання. У мене також є план спробувати безпечно отримати більше досвіду. Сподіваюся, що я зможу спробувати це в цій печері, якщо там достатньо монстрів . Я очікую , що так і буде.

Я виходжу у великий тунель і швидко ховаюся серед скельних утворень на стелі. Моя скритність давно досяг ну ла третього рівня. Сподіваюся, я зможу підвищити її , спостерігаючи за місцевими монстрами.

Озираючись вперед і назад, я можу побачити , що ліворуч від мене печера поступово схиляється вгору, вигинаючись у далечінь. Я не можу не хвилюватися, що цей тунель — це шлях, що простягався від печери, в якій я був раніше. Я ж не обійшов навколо, щоб знову опинитись прямо перед солдатами , правильно ?!

Схоже, що ця зона підземелля здебільшого складається з цих великих «головних» тунелів разом з маленькими, що розгалужуються та звиваються в усіх напрямках, створюючи простір для існування та групування менших монстрів.

Отже, великі тунелі – це шосе, а менші – провулки?

Щось подібне .

Махаючи вусиками , я рухаюся до сторони , що опускається вниз .

[ Відчуття Тунелю досяг нуло рівня 3]

Га . Отже спроба визначити напрямок і нанести на карту тунелі в моєму розумі підвищує моє В ідчуття Т унелю? Мені трохи дивно думати, що система здатна стежити за моїми думками...

Що ж, наразі рівень навичок може лише допомогти!

Сподіваюся, десь у цьому напрямку я зможу знайти те, що шукаю.

Я вже помітив два нових типи монстрів у цій місцевості. Перший схожий на великого щура, але з трьома хвостами, на кожному з яких є якийсь шип. Абсолютно не хочу зв'язуватися з цим и хлопц ями . Другий — істота, схожа на молюска . Ї ї довге слизове тіло вкрите органічними колючками яскравих кольорів, майже схожими на корали, що ростуть безпосередньо зі спини істоти. В цій істоті варто врахувати те, що вона принаймні вдвічі більша за мене, і вона явно здатна рухатися по стінах, оскільки я вже бачив, як дві з них вертикально по них ковзали .

Я ненавиджу такі речі, як слимаки! Бе ! Здається, що вони не здатні рухатися дуже швидко, але я був би шокований, якби ці яскраво забарвлені істоти не були якимось чином отруйні.

Я уникатиму їх теж , просто про всяк випадок.

Ага ! Я починаю чути солодкий звук, на який я сподівався! Гарчання звірів і скрегіт кігтів починають лунати далі попереду! Вперед на повній швидкості !