Розділ 1401 — Вторгнення Колонії!

Що ж, дозвольте мені сказати, Солант справді знає, як організ ову вати. Я маю найкращий вид на все , тому що мені , як завжди, пощастило спускатись в тунель першим. Це означає, що я прямо в центрі плацдарму, поки навколо мене формується повна сила вторгнення. Як і передбача ла Солант, потрібні години, щоб усі стали на свої місця, не лише ряд за рядом мурах, а й союзники, які спускаються з ними, вуфери, різьбярі та всі матеріали, необхідні їм для будівництва вузлів.

Я лише миттєво глянув на всі плани, які викла ла Солант, але навіть цього було достатньо, щоб у мене розболілася голова. Спостерігаючи за всіма цими особами, я знаю, що Солант відда ла кожному з них надзвичайно докладні накази, аж до хвилини виконання.

Усе було сплановано до секунди. Добре, що я дав Інвідії та Крініс графік, інакше я б не мав шансів за всім поспівати .

Тут набагато більше вуферів, ніж я очікував. Я не знаю, як формувачам ядер вдається їх створювати , але що б вони не робили, це працює. Ті, хто отримав досвід у п’ятому шарі , також еволюціонували на ще один крок, що піднімає їх на шостий ранг .

Кожен з них представляє величезні інвестиції ресурсів з і сторони Колонії, і ми абсолютно не можемо дозволити собі, щоб вони потрапили в руки ворога. З усіх речей, на яких зосереджується цей план вторгнення, безпека вуферів є надзвичайно важливою.

Коли всі зібралися, це моторошне видовище. Мільйон мурах, кожен у ідеальному строю разом з нашими союзниками, об’єднані метою. Їхня воля вливається всередину , наповнюючи мене їхніми думками та очікуваннями. Кожен з них вірить у абсолютну перемогу Колонії, і ця думка знову і знову напливає на мене, поки наш успіх не стає неминучим у моїй свідомості.

Ніколи я так не боявся Вестибюля, ніж коли настільки велика кількість мурах думають настільки синхронно. Їхня воля утворює такий шалений потік, що майже змиває мої власні думки.

«Ти готов а , Солант? Давай зробимо це!» — вигукую я.

Моє ядро стукає від енергії, і енергія рухається по всьому моєму панциру.

Незважаючи на все, що відбувається навколо нас, Солант абсолютно спокійн а ; навіть посмикування її вусиків не видає натяку на нервозність.

«Ще не час, старший», — каже вона мені.

« Коли вже буде час? » Я вимагаю.

Вона радиться з мурахою поруч.

«Одна хвилина і дев'ятнадцять секунд», — каже вона мені.

«Дідько ! »

Я починаю відчувати себе трохи сором'язливим, поки стою тут, а на мене дивиться понад мільйон осіб . Ми ж можемо вже піти , правильно ? Чекати цю останню хвилин у майже нестерпно, але я справляюся з собою, і секунди цокають.

«П’ять. Чотири. Три. Два. Один. Почати вторгнення», — спокійно оголошує Солант.

« Юху-у-у-у !»

Я практично пірнаю через край і в тунель до п’ятого шару , вільно падаючи на десяток метрів, перш ніж вда ри тися ногами об кам’яну стіну, міцно тримаючись ними , щоб уповільнити спуск.

« Ти не фанат надихаючих промов, га ?» Я запитую Солант.

« Вони не є необхідними », — відкидає вона цю думку. « Успіхів, старший, скоро побачимось.

Як і належить хорошому генералу, Солант переконається, що на плацдармі все пройде без проблем, і повірте, що ті з нас, хто очолює атаку, знають, що ми робимо. Я маю на увазі, що вона мусить мати впевненість; вона змусила всіх тренуватися і практикувати це вже тисячу разів.

Наче провідні краплі на гребені хвилі, я кидаюся в тунель, і неможливий тиск слідує за мною. Отруйний бруд п’ятого шару стає все більшим у моєму зорі , але настільки приголомшлива сила заливає мій Вестибюль, що мені взагалі байдуже.

Ледве сповільнившись, я кидаюся в бруд, падаючи в п’ятий шар , наче ракета у формі мурахи .

І, звісно, вітальна група тут у повному складі.

Бруд у тунелі був потовщений , аж майже залитий слизом. Щойно я приземляюся, я ледве можу рухатися, оскільки токсична жуйка починає склеювати мої суглоби та вштовхувати заражену ману в моє тіло. Я вже відчуваю монстрів, які пливуть крізь цей бруд , наближаючись до цієї, очевидно, вразливої здобичі зі злим наміром.

Це ви, слимаки? Що ж , я дуже ціную цей прийом, дозвольте зробити вам подарунок!

Г ГГГГГГГГГГГ ОООООООО!!!!

Але я такий щедрий, що одного просто недостатньо!

ГГГГГГГГГГГООООООООО !!!!!

Вуфери та перша хвиля мурах уже спускаються тунелем, і я планую зустріти їх повністю чистою зоною посадки. Ми тут не байдикуємо!

Бомби роздирають слиз і детонують за кілька сотень метрів, після чого потужна сила вакууму відтягує мул від мене. Цей матеріал настільки щільний і насичений маною, що цих двох слабких бомб буде недостатньо, щоб очистити все відразу, але це буде чудовий початок.

Перед моїми очима з’являються примарні лінії нападу, і незабаром мої вусики починають поколювати, оскільки невидимі вороги все ще намагаються атакувати мене.

У дачі вам з цим !

Вівтар блимає силою в мені, і вся ця енергія вливається в мій панцир. Стиснутий гравітаційний діамант пульсує один раз, а потім вибухає світлом, відбиваючи кожну атаку. Після першого вибуху він продовжує пульсувати, коли в оля вбирається в діамант .

Ви думає те , що може те покласти свої брудні пазурі на цього чудового звіра?! Дурниця!

Д ві гравітаційні бомби вдалині згасають, коли гравітаційна мана всередині них знищена. Але це цілком нормально.

ГООООООООООООООООО!!!!

ГООООООООООООООООО!!!!

Є ще наб агато більше там , де вони взялися! Гве-хе-хе!

Я сподіваюся, що слимаки, якщо вони там є, насолоджуються цим вступним актом . Тому що Колонія скоро прибуде, і коли вони прибудуть, усе стане безладним!