Розділ 1419 — Серцебиття

«Та -а-ак ! Подивіться, як вони горять! Спаліть їх усіх!»

Кулант спостерігала, як її вогнян а сестра вивільняє свою нищівну магію на нападаючих слизових монстрів. Коли вона направляла свої заклинання, сама Пропел а нт спалахнула червон им через полум’я , що піднімалося з міні-вулкана на її спині, коли вона запускала лаву та смуги майже рідкого блакитного вогню на створінь п’ятого шару .

«Я вважаю, що твої заклинання ефективні лише на двадцять відсотків», — зауважила Кулант своїм звичайним різким, холодним тоном. «Незважаючи на всю еволюційну енергію, яку ти вкла ла у максимізацію своєї магії вогню. Така марна трата».

Пропел а нт повернулася до своєї сестри і її гнів спалахнув.

«Що?! Хто б казав ! Ти витрати ла всю свою енергію, щоб стати ще більш крижаною , і наскільки ефективна тут твоя магія? Вона навіть гірша за мою!»

«У магії води та льоду є корисність, яку ще належить повністю реалізувати », — відповіла Кулант , зневажливо ляскаючи щелепою.

«Ха! Ти думає ш , що хтось у Колонії вірить в цю ідею «це щось хороше , але ми ще не знаємо чому »? Ти обманюєш себе!»

«Робиш поспішні висновки? Я б ніколи не очікувала, що ти зробиш таке поспішне рішення», — зауважила Кулант, а у її феромонах відчувався натяк на сарказм.

Дві сестри дивилися одна на одну, і одна ставала холоднішою, а друга гарячішою. Нарешті вони обидва відвернулися та віддалилися від іншої .

«Ми ліквідували все в цій частині тунелю?» — запита ла через мить Кулант .

«Я вважаю, що так, — відпові ла Пропелант, — хоча це я викона ла більшу частину роботи!»

Відмовляючись підхопити наживку, Кулант лише зітхнула і почала зосереджуватися на своїх більш езотеричних відчуттях. У п’ятому шарі було складно щось робити, навіть правильно використовувати відчуття мани. Токсичність п’ятого шару була настільки всеосяжною, що все, що торкалося його, руйнувалося, навіть мана. Через токсичн у ман у спілкування за допомогою магії розуму теж було неможливим. Повідомлення були зіпсовані, і будь-який побудований міст з часом розвал ював ся.

Це був той самий принцип, який запобігав проходженню воріт повз цей шар.

«Безпечна зона притискається до вентиляційного отвору, — зауважи ла Кулант , — але мине деякий час, перш ніж вона буде повністю подолана».

«Чи зможемо ми коли-небудь повністю усунути його вплив, поки він продовжує вивільняти ману ?» — роздратовано відпові ла Пропел а нт.

Усе, що вона не могла вирішити за допомогою вогню, у ці дні дратувало її. Однак вона мала правильну ідею . Не було ніякого способу дізнатися, коли вентиляційні отвори зупиняться, і чи вони колись взагалі це зроблять . Цей інцидент значно призупинив вторгнення. Незважаючи на всю роботу, яка ще тривала, безпечна зона неминуче звужувалася.

«Нам потрібно приєднатися до інших», — заяви ла Кулант, і вони обидв і повернулися спиною до відкритого тунелю і пішли глибше до територі ї , на яку претендувала К олонія. Кілька шеренг військ зімкнулися за ними, перебуваючи у стані підвищеної готовності з огляду на поточну кризу.

Неподалік вони виявили, що їхні загони магів гарячково працюють. Потрібно було прокласти нові труби, мережу потрібно було відрегулювати в кількох місцях, і навіть невеликі коригування створювали дисбаланси, які впливали на продуктивність. Навіть труби, які не потрібно було переміщати, все одно потрібно було відрегулювати. Доки вентиляційні отвори не припинять викидати ману, вуферам доведеться відда ва ти перевагу споживанню цієї енергії над іншими джерелами.

«Чи були якісь зміни з вентиляційним отвором?» — за питала Кулант, підійшовши до метушливих мурах- магів.

« Нічого » , — пролунала швидка відповідь. «З тих пір, як ви пішли, темп залишився стабільним, як і щільність».

Взагалі б ез змін. Що ж , їм не ставало краще, але принаймні не ставало і гірше.

«Продовжуйте працювати над трубопровідною мережею. Ми з Кулант знову оглянемо вентиляційний отвір, коли у нас буде така можливість», — сказала Пропел а нт.

«У нас мало часу» , — нагадала сестрі Кулант. «Нам потрібно незабаром знову посилити захист тунелю».

« Я знаю!».

Два члени ради вийшли за межі своїх команд, слідуючи щойно прокладеній зачарованій трубі, яка рухала постійний потік зіпсованої мани назад до найближчого вузла вуфер ів , що знаходився за двісті метрів. Незабаром вони зустріли нову небажану межу між вентиляційним отвором і очищеною енергією. Прямо посередині тунелю знаходилася пориста скеля і нескінченний потік чистого бруду, що виривався з неї на безпечну зону.

Кулант та Пропелант рухалися вперед, доки не опинилися лише за два десятки метрів від неї . Бульбашка токсичності, створена вентиляційним отвором, швидко скоротилася, коли мережа труб почала відсмоктувати її, але стабілізувалася приблизно на такому ж розмірі. Вона п ринаймні більше не відрізал а їх від решти К олонії.

«Ти відчуває ш щось ще ? » — запитала Кулант , намацуючи вентиляційний отвір.

«Ні», — буркнула Пропелант, а її панцир засвітився темно-червоним, коли її гнів почав зростати . « Вона просто сидить на місці . Ти впевнена , що я не можу її підпалити?»

« Так, я впевнен а» , — зітхну ла Кулант . «Ми маємо суворі вказівки не завдавати їм шкоди».

Знаючи Пропелант , вона підірвала б цю штуку, відкривши ще ширший отвір, який забезпечив би ще більший потік енергії.

«Дай мені хвилину, я піду перевірити, чи можу я щось відчути».

Викинувши зі свого розуму нетерплячу відповідь сестри , Кулант заглибилася всередину , зосередившись на вивченні енергії навколо себе. Отвір миттєво перетворився з дивної форми скелі на джерело щільного шлейфу мани. Цьому п отоку, здавалося, не було кінця. Звідки б не надходила ця мана, її джерело жодним чином не закінчувалося.

Це розчаровувало, здавалося, що не було жодного способу відстежити цю енергію. Вона відчувала, як вона піднімається вгору крізь скелю, але якщо вона намагалася піти за нею в низ, вона почала зливатися з навколишньою скелею, перш ніж могла далеко зайти .

Як неприємно!

Сповнена рішучості не ганятися за глухими кутами , Кулант натомість звернула увагу на шлейф токсичної мани. Вона розглядала його в деталях , терпляче, навіть поки Пропел а нт става ла дедалі більш нетерпляч ою поруч з нею.

« Ти закінчил а ?» — запитала маг вогню.

« Зачекай, ти це відчуваєш? » — раптом сказа ла Кулант .

Пропелант нахмурилася, розширюючи власні відчуття. « Відчуваю що ?»

Наскільки вона могла судити, тут нічого не було, але аромат Кулант був інтенсивним, що змусило її подвоїти свої зусилля.

«Почекай…» — пробурмоті ла Кулант . «Я впевнен а … так! Ось! Ти це відчула ?»

«Я… я вважаю , що так», — сказала Пропелант, задумливо цокаючи щелепою. «Що це було?»

Стався ... зсув... у потоці, що виходив з вентиляційного отвору. Він бу в незначн им і д уже невелики м , але вона справді його помітила.

Протягом наступних кількох хвилин вони вивчали вентиляційний отвір, досліджуючи ці незначні зміни, коли вони відбувалися, і врешті-решт визначили ритм .

«Це наче ... серцебиття», — зрозумі ла Кулант . « Воно повільн е , дуже повільн е , але це точно як серц ебиття ».

Туп-туп. Туп-туп. Туп-туп.

« Що це означає, заради Пангер и ? » — здивува ла ся Пропелант.