Розділ 1430 — Дім, милий дім

«Нам потрібно більше м’яса для звірів», — пробурмотів Йозіш до Злут а , а її тон був рівним і злим.

«Звичайно, що нам потрібно більше м’яса для звірів, — різко сказав Злут, — нам потрібно більше м’яса для всіх! Наші мисливці працюють настільки швидко, як тільки можуть, але це незнайомі мисливські угіддя. Для цього потрібен час ».

У ньому кипіла лють, але він насилу її контролював. Було б поганою ідеєю почати їсти членів свого племені. Попередній Крат'лат зроби ла вже достатньо цього і позбави ла Слі занадто багатьох Кратів. Деякі були некомпетентними, але інші ні, і тепер їх дуже бракувало.

Невдовзі яйця вилупляться, і народиться нове покоління злісних Слі. Їм потрібен час, щоб вирости, але Крати ніколи б не вижили, якби вони не знайшли способів залучити молодь до роботи. Сам Злут доглядав за полями цвілі , які мали набагато вищий рівень виживання, ніж звірині ями.

Адже звірам потрібне м'ясо.

« Тобі поки потрібно буде задовольнитися запасами, які ми маємо, — люто прошипів Злут, — інакше ми будемо змушені шукати альтернативні методи, щоб вгамувати голод цих істот».

« У тебе не залишилося достатньо доглядачів звірів , щоб в би ва ти когось з нас і сподіватися поповнити наш запас, — сплюну ла Йозіш.

« Я не говорив про тебе » , — радісно прошепотів Зл у т. «Ти не помиляєшся, доглядачі звірів надто дорогоцінні, щоб ними ризикувати. Однак… ти відкла ла яйця цього сезону, Йоз іш ?»

Очі самки Крата вирячилися та стали червоними від люті, коли її рот відкрився, показуючи її дикі ікла. Злут ковзнув від неї, відступаючи назад і даючи їй простір, потрібний для контролю над собою.

«Я радий, що ми розуміємо одне одного», — сказав він, коли вона заспокоїлася.

Йозіш з ненавистю гляну ла на нього.

«Звірі отримають своє м’ясо, — запевнив він її, — але більше не сумнівайся в моїх рішеннях, якщо ти не готова заплатити ціну».

Далі вона пішла, повернувшись до ям , а Злут повернувся, щоб вирішити наступну надзвичайну ситуацію, але побачив, що його чекає Гозі. Старий Крат виглядав незадоволеним, як завжди було останнім часом . Його запланований затишний вихід на пенсію пішов нанівець , оскільки Злут, здавалося, був налаштований працювати над ним до кісток.

І чим нещаснішим він ставав, тим більше Злут вирішува в стежити за ним. Він показав, як далеко зайшов би, щоб вижити, цей хитрий старий слимак, і Злут не хотів давати йому шанс зробити це знову.

«Що хочеш , Гозі? » — запитав Злут, переводячи обидва о ка на свого партнера по злочину.

«Су г готи прислали гінця», — невиразно сказав старий слимак. «Вони чекають біля входу в слизову територію ».

« Що ж , ми не можемо змушувати наших товаришів Крат ів чекати», — сказав Злут. « Ми повинні негайно піти та зустрітися з ними » .

«Ми?»

«Звичайно, що ми. Веди дорогу, Гозі, я буду відразу за тобою».

Було д уже кумедно спостерігати, як старий Крат без жодного слова повертається до входу, не скаржачись. Він з самого початку знав, що Злут вимагатиме, щоб він прийшов. Було б цікаво побачити, чи запланував він на цьому шляху якісь... сюрпризи.

Вони двоє пройшли крізь територію слизу , а потім до вузького звивистого входу. Стиснувшись, вони проскочили через прихований вхід і вийшли в тунель назовні. Двоє чергових Слі все ще були там, сховані в цвілі та слизу поблизу, але вони були самі.

Злут і Гозі вийшли повільно та обережно. Очні стеблинки двох охоронців сіпнулися, щоб підтвердити їхню присутність, але не припиняли оглядати навколишній тунель. І не без підстав.

За дюжину метрів зграя з шести К ратів збилася разом, стиснувшись і сховавшись між складками скелі. Їм було помітно незручно, що їх так викрили, і Злут не хотів змушувати їх чекати, навіть якщо над ними нависла загроза вторгнення.

Підштовхнувши Гозі йти першим, Злут поповз уперед, перш ніж трохи витягнутися, щоб відкрити свій рот.

«Вітаю вас, друзі з племені С у г готів. Я Злут, Крат'лат з Слі».

«Я Пузіт, Крат'лат з Сугґотів», — відповів один з слимаків. «Ми не залишимося надовго. Твої слова про вторгнення підтверджені. Наша міжплемінна ворожнеча буде відкладена , і тобі буде надано свободу управління цими тунелями, щоб використовувати їх як мисливські угіддя. Ми вже відправили гінців до інших сусідні х племен, незабаром , швидше за все, буде зібрання».

«Чи очікується, що я буду присутнім?»

«Звичайно. Ти найкраще знайом ий з вторгненням. Ми надішлемо когось, щоб розповісти тобі деталі зібрання. Є ще щось?»

«Наше плем'я перебуває у важкому становищі», — сказав Злут. «Після зіткнення з вторгненням ми втратили більшість наших звірів, нашу землю та багато чудових К ратів. Чи могли б С уг г оти надати якусь допомогу?»

Надовго запанувала тиша, поки кожен з слимаків сприймав це надзвичайно незвичайне прохання. Допомога… від іншого племені? Це було… незвично » .

« Що тобі знадобиться? » — повільно сказав Пузіт.

«Переважно м’ясо. Ці тунелі незнайомі нашим мисливцям, і ми не можемо дозволити собі втрачати Крат ів ».

Неможливо стати Крат'латом такого великого племені, як Суггот, не будучи рішучим .

«Ми доставимо трохи м’яса найближчими днями».

Сказавши це, вони зникли, всі шестеро ковзнули в тунель і швидко сховалися від очей. Почекавши кілька секунд, Гозі тихо засміявся.

« Ти по просив у них м’яса ? » — реготів він.

« І вони погодилися » .

«Я ніколи не думав, що побачу день, коли племена допомагатимуть одне одному».

« Ти , напевно, також ніколи не дума в , що побачи ш масове вторгнення».

« Дійсно ».

«Ну що ж, — міркував Злут, починаючи повертатися до с лиз ової території , — принаймні я маю хороші новини для Йозіш».