Розділ 1449 — Перехід на повну швидкість

Було справді вражаюче бачити, на що була здатна сім’я, коли вони справді прикла да ли до чогось свій розум. Я настільки звик до єдиного способу мислення моїх родичів завдяки Вестибюлю , що припинив думати, як це насправді виглядає для інших, коли всі мурахи працюють настільки злагоджено.

Під час перерви в дослідженні та боротьбі з територіальними монстрами я приділяю трохи часу, щоб підповзти до входу в п’ятий шар , просто щоб перевірити , як там все.

Варто сказати, мені подобається те, що вони зробили з цим місцем.

З огляду на обставини , минуло не так багато часу, але вузький вхід у тунель, та й сам тунель вже зовсім не схожі на те, що я пам’ятаю, коли вперше сюди спустився.

Насправді, він не може бути більш відмінним .

Вхід розширили і над цим активно працюють інженери. Низка ліфтів постійно рухається, піднімаючись і опускаючись, поки спускається нескінченний потік мурах, людей, матеріалів і всього іншого, необхідного для підживлення вторгнення. Я можу лише уявити, які махінації відбуваються вище в четвертому шарі , щоб підтримувати цей потік. Безсумнівно, логістична майстерність Солант показує себе в роботі.

Сам тунель повністю змінився. Очищений блакитною маною, він втратив токсичну атмосферу та туманний жовто-зелений відтінок, який я бачу всюди в цьому місці. Натомість різьбярі перетворили його на величезний центр для прийому та розподілу всього, що надходить згори. Тут є запаси, склади, широкі стежки, заповнені транспортом, я вважаю , що міг би навіть описати їх як дороги.

Незадоволен а існуючою мережею тунелів, Колонія була зайнята бурінням власних каналів у скелі, щоб створити більш прямі та ефективні з’єднання. Я вже бачу, як колосальна фортеця, яку передбачи ла Солант, починає набувати форми, і саме це місце має стати ядром операції. Можливо, ми ніколи не будемо самодостатніми тут, у п’ятому шарі , але поки ми зможемо ефективно рухати речі з четвертого, ми зможемо отримати все, що нам потрібно, щоб пройти через майбутню хвилю.

Одної лише думки про хвилю достатньо, щоб трохи потьмарити мій настрій. Що ж , вони завжди жахливі, але ц я наступн а …

Візьміть будь-який шар, і під час хвилі все, що викликає біль у панцирі, піднімається аж до одинадцяти і навіть далі. Я досі здригаюся від думки про нескінченні орди личинок демонів, які поснійно чіпляються кігтями та жують одна одну, наскільки сягає око. А я ким буде п'ятий шар ? Наскільки жахливішим може стати це місце?

Я знаю відповідь на це питання: на багато. Буде набагато гірше. Можливо, я не можу це сформулювати, але я відчуваю слизьку загибель у найдрібніших волосинках моїх вусиків . В они вже смикаються, ось наскільки все буде погано .

Насправді... це не має сенсу, що , в біса , відбувається?

Я точно щось виявляю, і я майже впевнений, що це не мій власний майбутній відчай, тож що я відчуваю ?

На подив усіх навколо, я підводжусь і починаю повзати територією, поки мої вусики крутяться з боку в бік і я вистежую це відчуття, як гончий пес по запаховому сліду.

На щастя, я достатньо великий, щоб переступати через усе, що трапляється на шляху, але це не означає, що людям, які не є мурахами, приємно дивитися, як велетенський монстр повзає у них над головою.

На щастя, я не надто сильно заважаю, поки рухаюся територією, зосереджуючись на слабкому відчутті, яке відчуваю. Це точно гравітаційне тяжіння, вирішую я. У полі є невеликий вихор, або, можливо, кілька, але вони досить маленькі, їх ледве достатньо, щоб вирізнитися з «шум у » усіх, хто тут рухається.

Я витрачаю десять хвилин, рухаючись туди-сюди, безсумнівно, заважаючи багатьом мурахам , але чомусь це справді застрягло в моїх щелепах, і я сповнений рішучості зрозуміти, чому. Врешті-решт я дійшов до того, що, як я майже впевнений, є джерелом принаймні одної з перешкод, але виявив себе дуже збентеженим, дивлячись на стіну.

Я маю на увазі… це гарна стіна, наскільки гарною може бути стіна . Природний, сформований у підземеллі тунель, старовин на р іч , нещодавно очищен а від слизу та слизу, камінь найвищої якості, усе таке хороше. То чому, чорт в і зьми, я отримую від нього вібрацію? Хвиля ще не почалася, тому там не повинно бути монстрів, тож що саме відбувається?

Саме тоді я помічаю невелику дірку, трохи більше ніж тріщину, і нахиляюся ближче, щоб дослідити. Так, за цією стіною точно є якась порожнина, хоча вона і не дуже велика. Я не думаю, що це викличе особливих проблем, тому я знизую плеч а м и і відкриваю щелепу, відриваючи шматки каменю, щоб відкрити маленьку приховану кишеню… і монстрів, що сховані всередині.

Ага! Там, м абуть, утворилася прихована маленька точка появи, але… але що ми тут маємо?

Їх приблизно дюжина, більші за личинки демонів, розміром, можливо, з дитинча мурашки, і вони агресивно червоні, дивлячись на мене своїми очима та кінцівками. Вони б ез попередження кидаються на мене, і я відповідаю , інстинктивно запускаючи шквал вогняної магії, яка випаровує маленьких істот.

[Ви вбили Vas Rubrum рівня 1 ]

[Ви отримали досвід ]

Е... перепрошую ?