Розділ 1458 — Атака Кратів

Хм. Як би я не був радий виявити перші ознаки Кратів , незабаром стає очевидним, що тут відбувається щось дивне . Їх надто багато. Я навіть не був тут так давно, а вже знайшов десятки! Це занадто багато!

Вони не могли знати, що я збираюся сюди прибути , тому вони, мабуть, були тут весь час, правильно ? Щ о тут взагалі відбувається?

Я ненадовго обмірковую можливість розвернутися і повернутися назад до Віктора для звіту. Я сумніваюся, що вона очікувала виявити, що на околицях території Колонії ховається настільки велика кількість Кратів. Цього достатньо, що б навіть я почав відчувати певну загрозу.

І якщо їх стільки в цьому тунелі, то в інших може бути така ж кількість. Солант, як завжди, ма ла рацію. Я не знаю, чи назвав би я кілька сотень К ратів армією, але це більше, ніж ми зустрічали до цього моменту. Вони нарешті організувалися і вирішили прийти і боротися з нами по-справжньому.

Це тривожно, але й трохи хвилююче! Якщо я зможу вдарити їх достатньо сильно, можливо, вони розвернуться і покинуть К олонію на деякий час.

Що ж , я не повинен забігати наперед. Мені потрібно побачити те, що я можу побачити, перш ніж будувати грандіозні плани.

Поки я просуваюся глибше в тунель, зберігаючи свій впевнений шестиногий крок, мої відчуття залишаються напоготові. Я впевнений, що вони збираються щось зробити , вони ніяк не дозволять мені просто побродити, не спробувавши щось… правильно ?

Після п’ятнадцяти хвилин спалювання , нахабства та жування бродячих монстрів, які з’являються , я починаю думати, що вони просто воліють ховатися.

Це, звичайно, саме той момент, коли вони вирішують запустити свою пастку.

Я поняття не маю, як їм вдалося приховати слизову сітку, я можу бачити буквально в усіх напрямках одночасно (майже), і в тому числі прямо над своєю головою. Я все ще не помічав цю кляту річ, аж поки вона не почала падати на мене!

Природно, я починаю діяти, коли помічаю її . Моя нервова система схожа на змащену блискавку, а мої ноги активуються ще до того, як мій мозок навіть усвідомлює чому.

Я мчу ліворуч, і мені майже вдається ухилитися від сітк и . Паршива штука розповзається ширше, падаючи , змінена якоюсь формою хитрощів слимака, і встигає зачепити мою середню ногу з правого боку тіла, міцно прилипаючи.

Звичайно, я намагаюся негайно позбутися її , але мені не пощастило, що б вони не зробили, воно не знімається настільки просто .

Я помічаю гуркіт удалині і незабаром помічаю орду монстрів, що повертає за ріг попереду. Це, м абуть, нещодавно породжені монстри, яких вони загнали за останні кілька днів. Пха ! Невже вони справді думають, що купи таких слабких монстрів буде достатньо?

Мій мозок напружується , і я починаю плести гравітаційну бомбу, а потім помічаю, що сітка поводиться трохи дивно.

Ця п аскуда жива.

Лише невелика її частина встигла зачепитися за мою ногу, а решта слизу активно збирається і тягнеться до мене. Секція, яка таки встигла зачепити мене, буквально повзе по моїй нозі, зміцнюючи свою хватку.

Не маючи часу на роздуми, я створюю ще Подих Дракона і даю йому активуватися , обсмажуючи при цьому свою ногу. Мені с початку складно сказати точно , але після того, як я дозволив полум’ю горіти протягом п’яти секунд, я перевірив, і, звичайно, що вони зробили цю паскудну річ вогнестійкою. Не зрозумійте мене неправильно, вон а добре просмажен а , але все ще жив а , якимось чином слабко звиваючись, пробираючись далі вгору по моїй нозі.

Я не можу дозволити собі, щоб мене тут спіймали, тому я роблю єдине, що можу, і швидко кусаю себе за ногу. У той момент, коли я прогризаю собі ногу, я відстрибую, щоб ця сітка знову не вхопилася за мене.

У мене є готова слабка гравітаційна бомба, тож я наповнюю її В івтарем і дозволяю їй розірвати ся , кидаючи її тунелем у бік наступаючих монстрів. В она починає кричати , і верескливий вітер трохи мене втішає, після чого я починаю створювати ще одну разом з кількома щитами та ще більш ою кількістю вогню.

Я все ще відчуваю Кратів, і їх багато. Вони неподалік, але тримаються подалі від мого поля зору. Можливо, вони навчилися зі своїх попередніх, більш агресивних спроб розібратися зі мною? Прикро .

Перший з монстрів біжить головою вперед у бомбу, що наближається, і вона розширюється, негайно поглинаючи істоту. Однак тунель широкий, і немає жодної причини, щоб усі вони зайшли в бомбу, багато з них обходять зону, з якої вони не змогли б уникнути тяги.

Однак, коли вони підходять ближче, вони всі повертаються до мене, з тією самою ненажерливою злістю, яку я бачу в кожному монстрі п’ятого шару . Коли вони підійшли досить близько, але не надто близько, я в и пустив другу бомбу і спостерігав, як вони стрімголов кидаються в неї.

Це момент, коли Крат и завда ють свого удару.

З дюжини різних точок уздовж стелі летять більше сіток, наче з гармати. Вони охоплюють широку територію, охоплюючи не лише мене, а й територію навколо мене на десятки метрів.

Схоже , що вони справді хочуть мене схопити! Що ж , шкода, лохи!

Щити вже на місці, і сітки видають мокрий звук , коли вони контактують і хапаються навколо невидимих бар’єрів. Звичайно, я передбачаю, що вони миттєво розтоплять ці щити, і я біжу, перш ніж вони навіть вдаряться об них .

Намагає те ся спіймати мене у свої розумні сіт ки приреченості, га ? Вам доведеться постаратися трохи більше , дурні слимаки! Гвехехехех.

Я очікую, що вони спробують ще раз, розширять свої можливості та ще раз зазнають невдачі , але вони цього не роблять. Побачивши, що їхня спроба була зірвана, усі Крати, як их я відчуваю, починають відступати , ковзаючи крізь вузькі щілини в камені між тунелями, віддаляючись з кожною секундою.

Що ж ... це розчаровує.