Розділ 1459 — Блискуча звітує

Здається, цього разу Крати планують бути обережнішими. Чесно кажучи, я очікував від них більшого, на відміну від їхнього досить відвертого та агресивного підходу, свідками якого ми були досі.

Усе, що ми знаємо про них, говорить про те, що племена слимаків — це найхитріші, найнеприємніші та відверто огидні істоти, з якими хтось може зустрітися в Підземеллі. Я навіть не думав, що побачу Кратів ще протягом багатьох років, не кажучи вже про те, щоб вони кинулися на мене майже відразу, коли ми прибули.

Це більше схоже на те, що я очікував. Вони збираються штовхати і тицяти , намагатимуться зрозуміти, що я можу зробити, і розроблять хитрий план, як розправитися зі мною раз і назавжди. Це дратує, але я вважаю , що на даний момент я дізнався достатньо, щоб це вимага ло повернення для доповіді .

Крім того, у мене відсутній кінець однієї ноги.

Наявність усіх шести ніг у робочому стані є мінімальною вимогою для масштабного дослідження. Туди вже досить боляче виходити навіть без відкритих ран.

Оскільки Крати відступають, я теж відступаю, і Віктор трохи здивован а , побачивши мене настільки скоро.

«Вони там», — підтверджую я, похитуючи куксою ноги. « Вони н амагалися спіймати мене якоюсь дивною живою сіткою. Вони, з дається, дуже хочуть схопити когось з нас».

«Ніби ми б їм дозволили», — п и хкає вона.

« Їх т ам набагато більше, ніж я очікував», — попереджаю я її. «Якщо інші тунелі схожі на цей , то ді тут навколо багато Крат ів . Я вважаю , що найближчим часом вони хочуть зробити щось велике ».

«Я передам повідомлення Соланту. Ми будемо на сторожі».

Невдовзі розвідники біжать передати повідомлення, і я спостерігаю, як ставлення оточуючих солдат ів стає ще серйознішим, якщо це взагалі можливо. Знати, що десь там є орда маніакальних слимаків, це одне, а знати, що вони прямо біля твого порога, це інше. Я не сумніваюся, що Колонія буде готова, коли Крати нарешті вирішать атакувати безпечну зону.

Незважаючи на те, що я вийшов лише на короткий проміжок часу, цілителі піддали мене ще одному ретельному обстеженню та процесу очищення. Присягаюся, їм подобається змушувати мене сидіти і чекати, поки вони тицяють і штовхають мене. Врешті-решт вони дали мені знак, що все чисто, після того, як перевір я ли мою ногу надто довгий, на мою думку, період часу .

Коли це все закінчилося, я вирішив, що настав час завітати до Блискучої і перевірити, чи досягла вона якогось прогресу щодо наших «друзів» у Церкві Шляху. Звернувшись до неї через Н еф, я підштовхнув її, щоб побачити, що вона робить.

[Гей, Блиску ча, маєш секунд у ?]

[Що? Ні,] бурчить вона. [У мене є сотні різних дослідницьких проектів на ходу.]

[Це справді проблема?]

[Ні, тому що я БЛИСКУЧА !]

[ Я так і припускав. Чи може ш ти спуститися до п’ятого шару , щоб побалакати?]

[Хіба ми не розмовляємо вже зараз ? Чому я маю туди йти?]

[Краще вести розмови особисто.]

[Ви хочете, щоб я переміщався між вимірами заради вашої зручності?]

[Так.]

[... Добре.]

Маленькому магу п отрібно напрочуд мало часу щоб з’явитися . Вона з’являється настільки швидко, що я припускаю, що вона була на шляху з того моменту, як я вперше заговорив до неї.

Я лежу на землі, даючи собі трохи часу для регенерації ніг, і раптом у мене на спині з’являється мураха .

« Я бачу , що ви старанно працюва ли », — іронізує Блискуча .

«Мені довелося відкусити собі ногу, щоб уникнути пастки Крат ів . Дай мені спокій».

« Тоді с хоже, що все йде так, як і очікувала Солант».

«Почекай, вона консультувалася з тобою? Я не знав, що ви взагалі розмовляли ».

«Звичайно. Я спілкуюся з Солант і Жвавою напіврегулярно , д ілюся думками, обговорюю розбіжності в наших думках і майбутні проекти».

Чат-клуб чемпіонів? Я поняття не мав, що щось подібне існує. Я вважаю, що це добре , вони мають унікальні погляди на К олонію, і їм точно не завадить співпрацювати один з одним.

«Залишаючи це в стороні , я хотів поговорити з тобою про Церкву Шляху».

« Я так і припуска ла» .

«Що ти дізналася ? »

Вона замовкає на мить, що незвичн о для Блискучо ї . Коливання — це останнє, чого я міг би очікувати від цієї хвалькуватої мурахи .

« Ви справді хочете знати, Найстарший ? » каже вона, нарешті. «Це… нічого хорошого ».

Я н авіть не знаю, що на це сказати.

«Вони забрали одного з нашої сім’ї, Блискуча . Я ніколи це не відпущу».

« Що ж, це правда», — зітхає вона. «Я досліджува ла це питання , як ви і просили, і я вважаю, що дізна ла ся, чого вони хочуть від нас, і процес, за допомогою якого вони досягають своєї мети».

« П роцес? Що вони там роблять?»

«Церква має деякі… цікаві переконання. Я вважаю , ви дещо з про них вже знаєте?»

«Підземелля та монстри були створені, щоб дати розумним расам можливість піднятися… чи щось подібне ».

«Правильно. Однак Церква доводить цю точку зору до крайності. У їхніх очах Підземелля та монстри, створені в ньому, є ресурсами, які існують лише для того, щоб нада ва ти можливості гідним».

«Є багато груп, які намагаються використовувати Підземелля», — знизую я вусиками . «Майже всі так роблять певною мірою, навіть ми».

Якщо чесно, Колонія працювала над використанням Підземелля майже в промислових масштабах.

«Це більше, ніж просто екстремальний характер ставлення, це методи, які вони о бирають для застосування. Ось тут і вступає в гру Нектар».

« Нектар? »

«Це надзвичайно цінна рідина, доступна лише через Церкву, оскільки лише вони знають метод її створення. Мабуть, дивовижна річ. Просто випивши її, можна отримати досвід і рівні».

« Лише випивши ?!»

Це звучить обурливо, але навіть більше, ніж шок, я відчуваю, як глибоко в моєму серці зароджується неприємне почуття. Я починаю розуміти, чому Блискуча , можливо, не хоті ла розповідати мені про це.

«Просто говори вже . Як вони це роблять, Блискуч а ? Ти ж знаєш, правильно ?»

«Звичайно, Найс тарший. Я ж Блискуча ».