Розділ 1470 — Схопити власний хвіст

Я вірю, що мої сестри зможуть впоратися зі спробами захопити своїх родичів, тому звертаю свою увагу на Кратів. Якщо вони думають, що можуть завдати стільки руйнувань і піти геть, не зазнавши болю, тоді вони не повністю розуміють ситуацію .

А саме те, що я їх поб’ю .

За мить я повернувся в отруйну ману, полюючи на Кратів, які запускали свої слизові мотузки з позицій в укриття х . Я згортаю ноги під собою і кидаюся вперед, широко розплющивши щелепи, перш ніж вкусити слизистий виступ скелі, повністю знищуючи його.

Мотузка, яка була запущена з цієї позиції, розривається моїми щелепами, але я не отримую жодного повідомлення про смерть Крата , і незабаром я зрозумів, чому.

Під виступом є маленька щілина, і я вже бачу, як щось зникає в її глибині

Я підриваю її швидким струменем Подиху Дракона , але я все одно не отримую сповіщення, тому просто рухаюсь далі .

Багато з них атакують зі стелі , тож я вміло маніпулюю силою тяжіння, щоб змусити себе впасти до стелі, де я приземляюся з потужним хрускотом, перш ніж кинутися до найближчої мотузки слизу . Я швидко пере р и в аю три різні мотузки поспіль , і кожного разу Крати зникають у тріщин ах в камені, ковзаючи геть, як боягузи, якими вони і є.

Отже, ось як воно буде? Д обре!

Замість того, щоб атакувати наступну схованку, я просто обсмажую її за допомогою Подиху Дракона. Через кілька секунд я перекриваю потік вогню і роблю ривок , використовуючи щелепи , щоб глибоко вгризтися в скелю, але знову ж таки Крат, який був т ам схований, в же втік.

Зрозуміло, що вони не хочуть бути десь поруч зі мною і докладуть усіх зусиль, щоб триматися якомога далі. Я впевнений, що той, хто керує наступом слимаків у цьому тунелі, вже бачив мене раніше. Вони дуже обережно тримаються подалі від моїх заклинань гравітації, стежачи, щоб один з них не потрапив у мою пастку .

Це ще один доказ. Вони дійсно роблять усе, щоб не потрапити в мої лапи.

Мурашині ряди все ще в хаосі, оскільки десятки мотузок все ще намагаються витягнути безпорадних мурах у токсичну територію . Тепер це фактично гонка проти часу . Синя мана зрештою розчинить моторошні кокони, які утворилися навколо спійманих мурах, але якщо жертву витягнути перш ніж це станеться ...

Сповнений розчарування та гніву, я викидаю їх у формі гравітаційної бомби.

Вона маленька , без сили, але її все одно достатньо, щоб розірвати на шматки частину стелі тунелю, куди я націлився. Камінь, міазми, слиз і все інше в межах досяжності розривається на шматки ненажерливою порожнечею, і нарешті я отримую сповіщення від Гендальфа, а його грубий голос повідомляє про отримання досвіду за вбивство Крата.

Так тобі , слимак! Ти не зможеш втекти в камінь, якщо він також буде знищений !

Маючи нарешті виграшну стратегію, я починаю плести більше гравітаційних бомб, витягуючи все більше й більше мани, щоб упакувати її в гіперущільнені кулі сили. Навіть зараз я можу працювати лише над двома одночасно, і цей процес швидко виснажує мої запаси мани. Тим часом я продовжую щелепами перекушувати мотузки, і коли два заклинання готові, я одночасно їх запускаю .

Вони починають вити і роблять свою смертоносну роботу, хоча цього разу я не отрим у ю жодних слів від Гендальфа. Здається, що тепер слимаки стали ще обережнішими, тікаючи, щойно почують, що я вистрілив.

Це не має значення , більшість мотузок перерізано, і порядок відновлюється серед рядів К олонії. Монстрів, які лише кілька хвилин тому жорстоко боролися , кидаючись у безпечну зону, щоб поширювати слиз, токсини і отруту, приборкано. Лише кілька мурах досі намагаються захистити своїх сестер від того, щоб їх витягли, і, схоже, що їм це вдасться.

Я дозволив колодязю гравітації згаснути, шукаючи свою наступну ціль. Обережно відчуваючи все навколо вусик ами , я намагаюся знайти будь-якого К рата, що ховається поблизу, шукаючи ті крихітні вихори в гравітаційному полі, які їх видають .

Натомість я знаходжу щось інше, щось , чого я справді не хотів бачити.

Падаючи з і стелі , я розбиваюся об підлогу тунелю та негайно починаю тікати. В чому справа ? В цьому !

Я пірнаю вперед, відкриваючи щелепи, перш ніж зачинити їх, ледве встиг аючи впіймати кокон, перш ніж він проскочить у тріщину та зникне з поля зору.

Ох .

Ні.

Ще .

ЧОГО !

Ви, жалюгідні слимаки, думаєте, що я дозволю вам витягти одного з моїх родичів ? Ви справді вірите, що я коли-небудь дозволю подібному повторитися?!

[Ми втратили полоненого!] Я реву Соланту через Н еф. [Негайно відправ команду пошуку.]

[Зрозумі ла ], — коротко відповідає вона, і я перериваю контакт, повертаючись назад, піднімаючи ману зі свого ядра та направляючи її в тріщину.

Камінь деформується та зсувається, наче перетворився на глину , коли моя сила наповнює його, роблячи його піддатним моїй волі.

Мені байдуже, як ти швидко рухаєшся , Крат, ти нікуди не втечеш. Я побіжу за тобою у наступний шар, якщо буде потрібно. Не чекаючи прибуття підкріплення, я кидаюся в тунель, що розширюється, а мої щелепи накачують ся так швидко, як я тільки можу це зробити . Слиз, бруд, каміння, це не має значення, мої щелепи, викувані з такого ж стиснутого гравітацією діаманту , як і мій панцир, пронизують усе це без жодних зусиль. У мені утворюється все більше й більше земної мани, і я продовжую витрачати її, як воду, формуючи тунель, пересовуючи пухку скелю та розширюючи вхід, рухаючись вперед .

Позаду я чую, як перша хвиля групи порятунку сповіщає про свою присутність приголомшливою хвилею феромонів, яка заповнює навіть тунель, який я копаю.

« ШУКАЄМО! »