Розділ 1509 — Останнє, солодке звільнення

«Це наш шанс», — прошипів Лірой. «Ми не можемо знову його зіпсувати».

«Шшш!» її другий командир, Хамадант, замовкла, махаючи вусиками, щоб швидше випустити запах. «Ми не знаємо, хто може слухати ».

Вони двоє крадькома озирнулися, далі зупинилися, потім оглянули тіні під ногами. Лірой дійшла до того, що тицьнула власну тінь вусиком .

«Мені здається, що ми в безпеці », — сказала вона сумнівно.

«У нас небагато часу», — сказа ла Хамадант. «Артаксант сказ ала , що броню відремонтують менш ніж за добу».

«Еволюція може тривати довше, ніж це — нервува ла Лірой. «А що, якщо вона не закінч иться вчасно?»

«Ми повинні скористатися цим шансом», — рішуче заяви ла Хамадант. «Це була твоя ідея, і ми всі погодилися».

«Муфасант була особливо захоплен а », — пробурмоті ла Лірой. «Вона розтоптала всі наші сумніви».

«Якщо хтось із нас буде еволюціонувати під наглядом, вони вимагатимуть, щоб ми пояснили наші опції та обрали їх за нас», — сказа ла Хамадант. «Наш єдиний шанс полягає в тому, щоб один з нас таємно еволюціонував і знайшов правильний варіант, який ми о беремо для всіх, і ти єдин а , хто дося гнула максимального рівня. Ми розраховуємо на тебе, Лірой».

Член р ади, одна з найстаріших мурах у Колонії, лідер Безсмертних і постійне розчарування для Найстаршого, Лірой відчула, як її серце переповнюється сильними емоціями, коли її другий командувач покла ла ногу на її панцир і так щиро заговори ла .

Все, що вони хотіли зробити, це пожертвувати собою заради Колонії. Невже це було так неправильно? Хіба це було так погано бути настільки відданим и і слухатися того, що підказує їм інстинкт?

Ні, звичайно, що ні ! Через помилку , якої вони припустилися під час еволюції до шостого рангу , вони потрапили у пастку, надто міцні, щоб їх перемогти, і навіть якби вони були переможені , вони б просто ожили. Полум'я Фенікса було настільки згубним для їхніх цілей, що майже зробило їх недосягненними . Щоразу, коли Безсмертні опинялися в такому жахливому становищі, щоб зазнати першої поразки, Колонія згуртовувалася біля них , гарантуючи, що вони не отримають шансу бути переможеними двічі.

Навіть так. НАВІТЬ ТАК , Лірой та її послідовники не втратили надії. Зовсім ні. Пошуки тривали, поки вони не знайш ли те, що шукали.

«Візьм и це. Це найкраще, що ми з могли знайти».

Хамадант простягну ла їй рідкісне ядро, твердо кивнувши, коли Лірой взя ла його в свої щелепи .

«Удачі. Покажи нам дорогу, — сказала вона, а потім розвернулася і вискочила з віддаленої кімнати , у якій вони сховалися.

І знову Лірой була глибоко зворушена, а потім зміцнила свою рішучість. Це був шанс; вона збиралася виправити свою помилку та знайти еволюцію, яка протистоятиме їхній поточній еволюції та її проклятому Органу Фенікса, даючи їм шанс досягти своєї справжньої мети.

Зосередившись, Лірой почала поглинати ядро, відчуваючи, як його енергія додається до її власної, а самоцвіт у її тілі розбухає й тисне на її нутрощі. Біль був сильний; вона вітала і прийняла його . Цей біль був ніщо в порівнянні з її палкою волею, її визначальним прагненням. У порівнянні з її потребою у славній жертві, що таке б іль ?

Нічого .

Коли ядро повністю поглинулося, вона знайшла хвилин к у, щоб зосередитися . Це буде велика еволюція, вона буде першою з Безсмертних, хто підніметься до сьомого рангу . Цього разу вона не могла дозволити собі помил ки . Вона прочита є повний опис кожного вибору .

Вона вже могла уявити, як Найс тарший сміється з неї, змушуючи решту Безсмертних йти її слідами, якщо вона зробить ще одну помилку. Цього разу все буде бездоганно.

Вона розпочала процес еволюції та зосередила свій розум, заспокоївши свій дух, який волав до безкорисливої жертви, досягнувши зосередженості. Відкривши меню еволюції, вона по гортала сповіщення, поки не з’явився список можливих видів. Вона оглядала кожен пункт, читаючи кожне слово так, ніби від цього залежало її життя.

У цих словах полягав порятунок, і вона буде перетравлювати кожне з них цілком і повністю.

Заради себе. Заради її послідовувачів . Заради пошуку.

Ваші варіанти еволюції такі:

Витривалий С олдат

Нескінченний В оїн

Невмираючий К омандир

Лірой здригну ла ся. Справи почалися не дуже добре. Навіть дивлячись лише на назви, все не здавалося багатообіцяючим. Вона сподівалася , що буде щось краще в особливих або рідкісних варіантах. Вона перевіряла деталі кожної еволюції , попередня помилка не могла повторитися. І все ж вона сподівалася, що буде принаймні щось багатообіцяюче навіть на поверхні .

Солдат-Фенікс Вічного Відродження ( Особливий )

Незга саюче П олум'я К олонії ( о соблив ий )

Від цього не стало краще . Тільки подивіться на ці імена! Лірой не була точно впевнена, що означало слово «незгасаючий» , але вона знала, що це погано. Вона хотіла, щоб її загасили ! Повністю! Кожен день, який вона проводила в незадовільному стані, був новою агонією!

Вона склала ноги і поплескала передніми ногами, як вона бачила людські священники роблять зі своїми дивними руками.

Будь ласка, благала вона, у рідкісних варіантах має бути щось.

Палаючи надією, яка не зникала, вона читала далі.

Броньований М ураха- Ф енікс Б езмежної Ж иттєвої С или та В ічного Ж иття (рідкісний)

Ні-і-і-і-і-і-і !

Саме це вона не хотіла бачити!

Лірой вдарилася головою об кам’яну підлогу печери, дихаючи глибоко та повільно. Була надія. Ще була надія. Залишався один варіант, і це точно буде саме те, що вона сподівалася побачити. Він мусив бути. Мусив .

Павший Зомбі-Солдат (рідкісний)

Очікуючи найгіршого, Лірой схилила голову набік, читаючи еволюцію. Хіба це не було... багатообіцяючим? Павший ? Це був хороший початок! Вона б хотіла впасти! А зомбі? Зомбі були мертві, правильно ? Вона чітко пам’ятала, що зомбі були потужно пов’язані зі смертельною маною і мали щось спільне з мертвими речами.

Хіба це не було… хіба це не було ідеально?

НІ! Її більше не обдур ять ! Потрібно було перевірити опис. Ретельно перевір ити !

[Рідкісний варіант еволюції : Павший Зомбі-Солдат (рідкісний). +20 бонус до хитрості, +100 бонус до волі, +250 бонус до витривалості, +150 бонус до сили . Обійми смерть, і вона ніколи не покине тебе. Полум'яний О рган Фенікса буде знищено—

«Це ідеально!» Лірой заревіла, вирячивши очі з панцира, і нажала « прийняти » . Кілька модифікацій, щоб перетворити її на ідеального жертовного солдата, і її еволюція буде завершена!

Вона не могла дочекатися, щоб Найс тарший знову побачи в її. Цього разу вони не будуть сміятися !