Розділ 1515 — Пробудження зараження

Глибоко в Підземеллі, де мана кипіла і коливалася , а тиск був настільки сильний, що міг розчавити людину до смерті, якась істота ворушилася , піднімаючись з глибокого сну.

Коли сутність почала повертатися до свідомості, почали відлунювали поштовхи. Спалахи відчуттів проникали в сни, які все ще зберігали свій розум, сильна спека і легкий дискомфорт після століть без руху. Невеликими кроками неспання зникало , а сон звільняв свою хватку .

Було складно прокинутися з такої глибини, і істота, лінувавшись у напівнеспанні, напівсоні, ліниво задавалася питанням, скільки часу вже зайняв цей процес.

Можливо, місяці. М ожливо , роки . Це не мало значення. Цей процес повторювався вже багато разів і повторюватиметься ще багато разів, якщо не буде знайдено двадцят ого і в’язниця остаточно не буде зруйнована.

Мана виринула з ядра як незбагненний потік сили, і істота жадібно всмоктувала її. Доки енергія проливалася крізь кінцівки, істота поступово приходила до тями, і нарешті вирвалася та розплющила очі.

Теоразн прокинувся .

Гнилий С віт заворушився поруч зі своїм господарем. Густий суп з токсинів, отрути, кислоти та розпаду, навіть сама мана не була захищена від її псування, енергії, що розпадається, гниє, а потім перетворюється на щось нове. У цьому місці все було перероблено за образом Теоразна.

Одну за одною древній ворушив кожною зі своїх кінцівок. Товсті й могутні, кожна з п’яти рук згиналася , впиваючись нечистотою, що їх просочила, і використовувала її, щоб зміцнитися. З-під його масивного тіла десять ніг розгорнулися та випробовували землю, штовхаючи Теоразна вгору, доки його очі витягувалися на довгі стебла.

Д омінуюча аура відразу прокотилася Гниючим Світом, змусивши мешканців цього місця втекти у свої лігва, використовуючи свою хитрість і вміння, щоб сховатися. Це були найбільш токсичні та отруйні монстри у всьому Підземеллі, але вони знали, що робити, коли з'являється д ревній: ховатися. На тих, кого спіймав Теоразн, чекала лише найжахливіша доля.

Спочатку повільно, але зі зростаючою швидкістю древній поширив свої органи чуття на всю свою територію, намагаючись зрозуміти, що змінилося з плином часу. Голод був на місці , глибоко всередині, зяюча порожнеча, яку потрібно було заповнити, але вона могла на мить почекати. Спочатку д ревній буде слуха ти і вивчати .

Минуло небагато часу, доки Теоразн не відчув, що інша свідомість дотягнулася до його власної, слабкий зв’язок, який обмежував контакт між двома величезними розумами.

[Ти прокинувся, Теора з н?]

Глибокий і звірячий голос гримів, наче передсмертне зітхання старого вовка.

[Одрен. Як незвично для тебе, відпочи ва ти від полювання.]

Теоразн ковзав з боку в бік, відчуваючи, як сила й міць повертаються з кожною секундою. Батько Монстрів загарчав, і частка диких зубів клацнул и по їхньому з’єднанню.

[Полювання пройшло добре. Цей цикл багатообіцяючий.]

Уперше за багато століть Теоразн відчув цівку інтересу. Щоб Одрен сказав так багато, старий монстр, мабуть, спіймав щось з реальним потенціалом. Можливо, у них все-таки був шанс? Вихід з цієї клітки.

[Хто ще не спить?] запитав Теоразн.

[Багато. Тарріфлікс нещодавно прокинувся. Арконідем і Карріфлер до цього. Лерревін не спить, а також Бракссін і Кігар.]

Пауза.

[Морріболг теж ворушиться,] розмірковував Одрен.

Теоразн прошипів, і вибух токсину на мить розчинив усе навколо древнього , створивши порожнечу, зайняту лише ним самим. Отже, стара купа бруду незабаром мала прокинутися?

[Добре,] сказав Теоразн, приховуючи будь-яку злість, [я вже давно не розмовляв з Мо р ріболгом . ]

[Цікаво, чому…] Одрен здивувався, але Теоразн відчув дику посмішку іншого древнього .

[Багато хто заворушився,] продовжив Одрен, [незабаром ми всі прокинемося. Тоді ми повинні о брати.]

Отруйний древній усунув своє роздратування і зосередився. Втрачати концентрацію під час розмови з однолітками було смертельною помилкою, і Теоразн, хитрий і спритний, не робив таких помилок.

[ Ти виглядає ш надзвичайно захопленим. Чи справді перспективи настільки багатообіцяючі?]

[Поки ми говоримо, у п’ятому є два,] сказав Одрен. [Чому б тобі не подивитись і не переконатися на власні очі?]

П'ятий? Теоразн вже давно не прявляв своєї присутності в цьому місці. На відміну від Арконідема, який був одержимий своїми підданими, Теоразн не хотів зупинятися на досягнутому в минулому.

Проте… якби він захотів … він міг .

Двоє древніх дозволили контакту послабитися , доки той остаточно не розірвався. Інші теж звернулися до свого щойно пробудженого члена, але Теоразн відкинув їхні намагання . Він хотів думати, і їсти .

Могутній звір піднявся на ноги і покрокував ліворуч і праворуч, дозволяючи крові та мані про текти крізь своє тіло, відпрацьовуючи наслідки багатовікового сну. При цьому Теоразн поширив свій розум у навколишні тунелі. Отрута, токсин и і бруд капали з самого повітря; кожна поверхня була в постійному стані з’їдання та регенерації. Ніщо не могло вижити тут, у світі, що розкладається, без можливості витримати найогидніші умови, але тепер, коли господар цього місця прокинувся, небезпека піднялася ще більше.

З кожним кроком Теоразн всмоктував отруту, впивав її, наче кришталево чисту воду. Мана намагалася спустошити його нутрощі, спалити, зруйнувати, здичавіти та знищити, але не змогла; натомість древній черпав енергію та живлення з токсину, а потім повернув його, видихаючи його вдвічі сильніш им , ніж раніше.

Стіни навколо нього почали шипіти та розчинятися в каші, а Теоразн усміхнувся, і круглий рот, прихований у центрі кінцівок, оголив у світ свої зелені ікла.

Настав час бенкетувати.