Розділ 1520 — Нескінченний мул

Я знав, що буде погано, але боже, тут усе стає просто смішним.

Платформа зазнавала постійних нападів відтоді, як почалася хвиля, і це не проблема , ми цього очікували. Але ч ого я не очікував, так це того, наскільки огидним буде п’ятий шар . Тунель, що веде до платформи, яку я захищаю, перетворився на кілометрову річку мулу та слизу. Стіни буквально вкриті соплями та слизом, які стікають у повільн ому пот оці слизу. Оскільки платформа та решта фортеці від’єднані від тунелю порожньою щілиною, все це просто стікає вниз і падає в абсурдно глибоку щілину, яка проходить по всій висоті фортеці.

Там мусить утворюватися абсолютний океан істот . Я сподіваюся, що Колонія побудувала якийсь аварійний переливний клапан чи щось подібне. Я хвилююся, що якщо все так піде й надалі, все буде накопичуватися, поки ця платформа не опиниться під водою!

Що ж, слиз безпосередньо на мене не впливає. Він не злітає і не б’є мене по обличчю, принаймні поки. Чи сприяє це абсурдно токсичній місцевій атмосфері? Звичайно, але мені не потрібно з нею боротися!

Однак ця огидна, шкідлива річка мулу, здається, доводить монстрів, що народжуються тут, до повного божевілля. Вона кишить моторошними слимаками, крабами, дивними рибами-присосками та багатьма іншими істотами , і усі вони вистрибують на платформ у , викидаючи бруд і намагаючись мене вкусити.

Це просто... так огидно.

Природно, я не маю багато шансів відпочити, але, на щастя, відпочинок мені і не потрібен. Я більше ніколи не виходжу в токсичну ману, залишаючись на платформі з рештою Колонії та ополчення , якнайкраще використовуючи свої здібності, щоб допомогти зупинити хвилю.

Клац !

«Атака зліва. Обережно!»

Клач !

«Надходить рій! Обережно, паразити!»

Гравітаційна бомба!

ГГГГГОООООООО !!!

Я ненавиджу паразитів.

« Найс тарший!»

Кла – ой ! Це кусати не потрібно !

«Бертран? Якого біса ти підкрадаєшся до мене!? Йде битва!»

Я зосереджуюсь, збираю ману і запускаю ще одну гравітаційну бомбу. У ній небагато енергії, але я надаю їй підсилення , щоб забезпечити поштовх, потрібний для ефективності. Зважаючи на те, наскільки щільний там мул і слиз, навіть гравітаційні бомби не надто ефективні. Вони поглинають буквально тонни слизу протягом кількох секунд і висихають. Якщо створити настільки велик у бомбу , щоб завдати серйозної шкоди, я б ризикнув цілісністю самої платформи.

Принаймні я все ще можу кидати їх на щільні зграї монстрів, перш ніж вони підійдуть надто близько. Маючи кілька секунд перепочинку , я знову звертаю увагу на тамплієр а .

«Все гаразд? Є якісь проблем и ? У тебе закінчилася сіль?»

Соляні бомби Бертрана виявилися набагато ефективнішими, ніж я думав. Чоловік має надзвичайний талант отримувати максимум від невеликої кількості сили . Він навіть розробив соляні катапульти , які ми почали використовувати. Різьбярі були обурені «неелегантністю» дизайну, але не могли сперечатися з його ефективністю.

«Ні, нічого подібного», — відповів старший чоловік, нахиляючи голову в незграбному напівпоклоні-напівкиванні, чого я вже кілька разів просив його не робити. «Генерал хоті ла поговорити з вами, і… е-е… інші тамплієри сподівалися, що ви зробите … перерву».

Мені не складно відчути інших тамплієр ів , і коли я зосереджуюся в цьому напрямку, я бачу інших п’ятьох, які сидять і пильно дивляться в цьому напрямку. І діти теж… боягузи! Вони послали Бертрана спробувати змусити мене відпочити, бо в них не вистачило сміливості. Пха !

Зачекай -но секундочку.

« Генерал також просить мене зробити перерву? » Я запитую .

«Можливо?» Бертран підстраховується, але я можу сказати, що він просто намагається не сказати «так».

Він разом з іншими новими тамплієрами навчилися використовувати мову феромонів як частину свого « к ласу», що здається мені надто потужним . Мені потрібно було еволюціонувати та вирощувати нові органи, щоб це робити? Ви отримуєте цю здатність вже тоді, коли підвищуєте рівень? Я практично нічого не отримую, коли підвищу рівень !

Знову ж таки, вони не можуть еволюціонувати, що начебто погано.

Постійні бої сприяли їхньому зростанню, і більшість із них близькі до того, щоб перетворити свій базовий клас т амплієрів на щось привабливіше. Чим це обернеться, ніхто з нас не уявляє.

«Слухай, я вже десяток разів пояснював, мені не потрібно відпочивати! Я спеціально на лаштований не потребувати цього, і я тут потрібен!»

Лише тому, що я боровся вже п’ять днів поспіль… це ще нічого! Це буде тривати тижнями!

«Я знаю це , Ентоні, я знаю!» Бертран каже, піднявши руки в заспокійливий жест: «Але діти стають дуже наполегливими. Мені здається, що вони хвилюються за вас».

Зачекай... діти?

Я знову дивлюся на них і швидко знову перевіряю . Вони виглядають не так «стурбовано», як… «дуже роздратовано». Чому вони так на мене дивляться?

Поки я спостерігаю, за ними ніби піднімається тінь. Світло зливається з темрявою, відкриваючи стільки мурахи , що хова є ться всередині, щоб та могл а передати мені повідомлення.

Не. Змушуйте. Нас. Це. Робити.

Моя лють миттєво спалахнула.

Підходьте. І . Спробуйте.

Я люто передаю у відповідь.

Ви думаєте, що зможете мене приспати! Засу нути мене в ковдру та прочита ти мені нічну казку ! Це я той, хто першим наполягав на розкладі сну! Тоді саме Крініс піш ла і схопила кількох мурах , які потім зайш ли надто далеко!

Зачекай... чому діти йдуть до мене? Зачекай… хіба вони не зрозуміли, що я показую безіменному позаду них? Вони думають, що це повідомлення було для них!?

Вони також виглядають настільки рішучими! Ем і лія аж тріщить кісточками! Невже мені доведеться боротися з ними?

«Добре!» Я вигукую , роздратований. «Добре. Ви вигра ли . Я відпочину . Цк . Ви просто неможливі».

Я обертаюся і запускаю ще одну гравітаційну бомбу, а потім із задоволенням спостерігаю, як вона поглинає бруд, перш ніж зникнути.

Ем і лія, Тріан і Еллісон все ще недовірливо дивляться на мене, і я не можу не поворушити їх волосся кінчиком вусика .

«Я йду, добре? Я йду!» Я їм кажу. «Я спочатку зустрінуся з генералом, а потім піду спати. Ви вигра ли ».

Вони виглядають задоволеними, але все одно наполягають на тому, щоб піти зі мною до генерала. Я вже на півдорозі до кімнати відпочинку всередині фортеці, перш ніж розумію, що безіменн а , можливо, хитро підстави ла мене.

Дідько !