Розділ 1524 — Нескінченна дурість

«Ти справді ідіот ».

« Найс тарший... будь ласка. Ви не думає те , що мені вже і без вас досить погано?»

« Через що ? ЖИТТЯ?! Скажи мені, що ти засмучен а тим, що вижи ла , давай, зроби це ».

Лірой, мудро на цей раз, приховала свій запах при собі.

У мене все одно виникає спокуса дати їй прочухана .

«Таємно еволюціонувати , намагатися втягнутися в бійку, яку ти не зможеш пережити, викликаючи у цілителів абсолютне марення, не кажучи вже про ресурси, які ти могла змарнувати ! Мені не подобається називати своїх родичів егоїстами, Лірой, але, боже - боже, як ти це ускладнюєш!»

«Я не егоїст!» — протестує вона. «Я просто хочу віддати себе К олонії! Невже це настільки неправильно , хотіти присвятити себе сім'ї?»

«Лірой, твоє життя нам набагато корисніше, ніж твоя смерть», — роздратовано кажу я. «Ти так багато робиш для сім'ї, ти хоробр а і сильн а , ти і твої послідовники так завзято боре теся . Усе це зникне , якщо ти потрапиш у велику колонію в небі».

Лірой на мить виглядає збентежен ою .

«Там є ще одна колонія? Ми маємо їх знищити! Я славно пожертвую собою, щоб переконатися, що ми переможемо як кращі мурахи!»

«Я мав на увазі не це...»

Я зітхаю. Цю мураху не виправити . Скільки б разів я не намагався її виправити, вона не може триматися від своєї саморуйнівної філософії. Нам хоча б я кось вдалося перетворити інших, хто поділяє її точку зору, на корисних і продуктивних членів Колонії. Що є справжн ім диво м .

Тепер Лірой лежить на землі, а численні цілителі перебирають її панцир, сміючись до такої міри, що втрачають хватку і падають. Тепер усі сліди грибкового на росту зникли, але мені сказали, що це було досить вражаюче видовище, коли вона була у повному розквіті.

Що ж, не те щоб мені потрібно було це бачити, щоб знати, що воно робить — для цього й потрібна Хірургія Ядер .

[Вічний гриб-зомбі: потужний варіант гриба кордицепса, цей напіврозумний на ріст використовуватиме свого хазяїна, щоб поширювати спори, що виснажують життєву силу, своїм ворогам. Після досягнення критично низького рівня здоров’я грибок активується, бере контроль над тілом і втягує те, що він поширив, щоб зцілити господаря.]

Що робить все ще абсурднішим, так це те, що я майже впевнений, що спори одного грибка-господаря добре працюватимуть на іншому, оскільки це той самий вид гриба та той самий вид хазяїна. Це означає, що коли все більше й більше Безсмертних досягають сьомого рангу , вони поширюватимуть спори повсюди, як божевільні, роблячи себе ще більш невмирущими .

«Я не знаю, як ти це зроби ла , Лірой, але тобі вдалося зробити себе ще більш невмирущою ».

На відміну від Органу Фекінса , який мав чітко визначену слабкість, час, який був потрібен для заповнення після використання, цей гриб просто вічно триматиме мурах при житті . Вони навіть не можуть втратити свідомості, грибок просто візьме верх і змусить їх боротися, і поки вони завдають шкоди, вони поширюють більше спор, що призведе до кращого загоєння.

Від одної лише думк и про те, скільки спор вони розповсюдили б при лобовому прориві , у мене починає боліти голова; вони могли б триматися в битві годинами. Фактично, вони б навіть були змушені триматися в битві !

« Ви збирає те ся змусити інших Безсмертних о брати цю еволюцію, чи не так, Найс тарший?»

«Очевидно. Ця еволюція абсолютно крута . І ти не скажеш про це ні слова. Ти вже завдал а достатньо шкоди».

Лірой лише зітхає. Я бачу, що вона відчуває себе досить емоційно розгромленою, але на даний момент я не знаю, що з цим робити. І все-таки я не співчуваю, ця ідіотка заслуговує на страждання, якщо це означає, що вона змушена залишатися поруч і допомагати сім’ї.

Т ерпи вічно , дурню!

« Що ж , тепер, коли я повернувся, ти можеш піти відпочити разом з іншими Безсмертними», — кажу я їй. «Я впевнений, що в інших буде багато питань щодо твоєї нової форми, і Ковалянт , ймовірно, матиме кілька речей, щоб сказати».

«Добре, Найс тарший».

У цій мурасі не залишилося жодної сили . Її славний момент знову був викрадений. Я впевнений, що це тимчасово; ніщо не можу стримати цих дурнів надовго. Я не сумніваюся, що Лірой та решта Безсмертних незабаром повернуться до інтриг і боротьби.

А ось і вони . Проходять повз пригніченими, впорядкованими рядами, кожен з цілителем на спині, перевіряючи їх на наявність травм і шепочучи глузування їм у вусики.

« Ти будеш жити вічно».

«Поглянь на себе, жодної подряпини. Ні зараз, ні ніколи».

«Я так вражен а », — каже одна , в даючи щирість. «Ти віддан а вічному служінню Колонії. Вічному. Вічному».

«Я почув тебе і вперше», — скаржиться бідний Безсмертний.

« Вічно-о-о-о », — шепоче цілителька, замовкаючи, продовжуючи перевіряти наявність травм.

Похитавши головою, я відвертаюся від жалюгідного видовища й повертаюся до мурахи , яка виглядає переможен ою переді мною.

«Знаєш що, Лірой, ти ж тоді майже померла, правильно ?»

Вона ворушиться, дивлячись на мене з докором.

«Очевидно, що ні, — бурмоче вона, — я тут, чи не так?»

« Так , але прочитай свій вид ще раз. Ти майже помер ла , а потім грибок взяв верх і знову зібрав тебе разом . Це ж не ти боро ла ся там наприкінці, правильно ?»

« Що ж … ні, мабуть, ні», — каже вона трохи неохоче.

«Якщо ти запитає ш мене, то ти бул а мертв а , - кажу я їй, - мертв а , як цвях у формі мурахи . Грибок зомбував тебе і повернув до життя. Тож... певним чином...»

«Яким чином?» — каже вона, подаючи ознаки життя.

«У певному сенсі… хіба ця еволюція… не дає тобі можливість померти за колонію… багато разів? Ти може ш віддати своє життя за К олонію у славетній справі… а тоді грибок знову тебе збирає , щоб ти могл а зробити це знову. Не те щоб ти вирішувала повернутися, це поза твоєю силою, але ти вирішує ш славно боротися і померти».

«Це… це не те саме!» — протестує вона, але я можу сказати, що вона думає про це. Зерно думки було посіяне в її тверду-тверду голову.

Сподіваюся, що воно приживеться.

«Я залишу тебе у спокої. Заспокойся трохи, Лірой. Побачимося пізніше».

І я повертаюся на платформу.

Як завжди, тут повний хаос, і з посиленням хвилі все стає лише гірше. Що ж , нічого не вдієш , назад у гущу подій.

Мій мозок набирає обертів, коли я починаю глибоко втягувати свою гравітаційну ману, збираючи її разом і готуючись створити гравітаційний колодязь. Поки я це роблю, я починаю складати гравітаційну конструкцію мани. Цього разу я буду використовувати заклинання гравітації з усіх сил . Зрештою, мені потрібно звикнути використовувати свою нову магію. Ми побачимо, як п’ятому шару сподобається, коли йому кидають в обличчя Сингулярність, або п’ят ь Сингулярностей .

Я збираюся дати хвилі абсолютн ого прочухана , доки мене не змусять повернутися і знову відпочивати .

Тамплієри вже тут і чекають на мене, доки я підійду до центру платформи.

«Відпочи ли , Найс тарший?» — запитує мене Емілія.

Я т икаю її вусиком .

«Час для боротьби».