Розділ 1525 — Потік

Адвант, вірний солдат К олонії та член р ади, стояла поруч зі сво єю сестрою , генералом Слоун, і спостерігала.

« Ти не зрозумієш , доки сама не побачиш », — зазначила вона.

«Я тут в же три дні, і досі не можу в це повірити», — відпові ла Слоан. «Отримувати звіти вже досить складно , але це... це виходить за межі моєї уяви».

Вони д воє стояли, чіпляючись за стіну, дивлячись униз на зв’язок між четвертим і п’ятим шаром . Глибоко під горою, яку Колонія перетворила на своє гніздо, трансформація, що тут відбулася, просто спантеличувала .

Там, де колись були заповнені монстрами тунелі, перетворені на плацдарм для вторгнення, тепер розташувався центр промисловості, якому не було конкурентів на землях К олонії. Було створено нову мережу порталів . Е кстравагантні витрати вважалися виправданими, щоб заощадити час, потрібний для переміщення матеріалів з гори зверху вниз , і з цих порталів виливався нескінченний потік усього, що створ ювали мурахи.

Підкріплення, цілителі, ліки, нові стажери для ополчення , метали, дерево, дорогоцінне каміння, руди, ядра, біомаса, все.

Виявилося, що транспортування предметів через портал займає надто багато часу, тому різьбярі проклали доріжки та розробили візки, які могли б подолати щілину шириною самого порталу, щоб вони могли переміщати речі ще трохи швидше.

Два члени Ради спостерігали, як повністю завантажені візки рухаються через магічні ворота, сортуються та переміщуються різними шляхами, які приведуть їх до певних складів для розвантаження. Навколишні тунелі вже були заповнені сховищами, а оборонна лінія висувалася все далі й далі, щоб вмістити необхідний простір. Очистити вени Підземелля лише для цієї величезної кімнати було великим завданням ; н е так давно це було б поза можливостями К олонії.

І все це, все, що пройшло, усе, що було оброблено, усі матеріали, усі мурахи, усі люди, Г олгарі та різні інші раси, усе зникло у шахті у п’ятому шарі.

«Солант якимось чином вдалося збільшити продуктивність майже всієї К олонії», — зазначи ла Слоун. «Ми посилаємо десять тисяч мурах на день, а вона все одно хоче більше».

«Невже наші втрати настільки великі?» Адвант перелякалася . «Ми не повинні марно ви кидати життя наших родичів ».

« Ти бачил а звіти, втрати набагато нижчі, ніж ми могли очікувати, починаючи , але рівень поранень приголомшливий, а час, щоб загоїти рани, отримані там, унизу, набагато довший, ніж зазвичай. Усі цілителі, яких ми можемо заощадити в усій К олонії, вже там, і навіть цього недостатньо. Подивися сюди».

Генерал використала свої вусики , щоб привернути увагу Адвант, і та побачила, як будується новий об’єкт, величезна десятиповерхова будівля, вбудована у величезну стіну тунелю .

«Нова лікарня, перша з шести».

« Шести ?»

« Саме так . Їм не вистачає місця у фортеці для розміщення поранених. Поранення під час хвилі виявил и ся абсурдно висок ими . Ти бачил а , який середній час розгортання солдата на платформах?»

« Дві години » , — похмуро сказа ла Адвант.

«Дві години бою, а потім тиждень на відновлення», — підтверди ла Сло у н. «Генерали кращі, але все одно жахливі. Розвідники та маги живуть найдовше, але бої настільки напружені, що навіть вони не можуть уникнути поранень».

Вони д воє знову звернули увагу на шахту. У їхній свідомості вона перетвори ла ся зі звичайного ліфта чи тунелю на щось набагато жахливіше.

Це був рот, і він їв усе, що могла покласти туди Колонія.

« Фортеця — ненаситний звір » , — зітхну ла Сл оу н. «Ми вкладаємо вс е , що можемо виробити, але її апетит ніколи не зменшується. Усі прибутки від нашої торгівлі з конгломератом Братіан з'їдає цей монстр».

«Я дума ла , що ми використовуємо ці ядра, щоб отримати більше виводку ?» — запитав Адвант.

«І куди вони йдуть?» — відповіла Слоун, показуючи назад на діру в землі. « Не те щоб ми могли зараз зупинитися . Якщо ми відступимо, фортеця буде пере жована та отру єна за лічені дні. Нічого не можна буде відновити, все буде втрачено».

« Про що ти хвилюєшся? Просто скажи прямо».

Сло у н на мить замовкла, потираючи скроні вусиками, жест, який багато з них перейняли від Найстаршого. Адвант знала, що хвилює її сестру, їх усіх одинаково це хвилювало, але було краще, щоб такі речі були на відкритому повітрі.

«Солант обдури ла нас з самого початку», — сказа ла Сло у н. «Вона весь час знала, що буде означати цей проект, поступове розширення цього плацдарму само по собі є достатнім доказом. Якби ми з самого початку знали, чого це вимагатиме, ми б ніколи з цим не погодилися. Є так багато речей, на яких ми повинні зосередитися. Наша позиція в четвертому шарі все ще нестабільна. Зміцнення наших кордонів у третьому шарі . Навчання наших родичів , підвищення їхніх навичок і збільшення кількості мурах шостого рангу по всьому світу. Найстарший сам вимагав , щоб ми сповільнилися, щоб зосереди ти ся на цих речах».

«Все ж це була ідея Найс таршого — вторгнутися до п’ятого шару », — заяви ла Адвант. «Це рішення прийняла не Солант, вона просто виконує накази».

« Я це знаю » , — буркну ла генерал. «Я не критикую її, вона просто зробила те, що вважала за потрібне, щоб виконати поставлене перед нею завдання. Мене хвилюють ставки. Якщо це вторгнення зазнає невдачі, ми ніколи не повернемо ресурси, які інвестували в те, щоб досягти такого успіху. Це буде удар по Колонії, якого ми ще ніколи раніше не відчували».

«Це буде ударом для Найс таршого», — тихо сказа ла Адвант. «Дехто може за сумніватися в прийнятті ними рішень, по ставити під сумнів їхн є судження».

«Найстарший ніколи раніше не вводив нас в оману», — засмути ла ся Сло у н. «Ми просто повинні вірити, що цього разу не буде інакше».

Поки вони обговорювали, безперервний потік дорогоцінних ресурсів не припинявся навіть на мить. Він весь зникав у темряві, наче їжа для звіра.