Розділ 1530 — Найсильніші під землею
Розділ 1530 — Найсильніші під землею
«Хто ми?» — зареві ла Кайрон.
« ГЛИБИННИЙ ЛЕГІОН !» — заревли у відповідь солдати.
«Хто ми?» — запитала вона знову, а її голос запросто піднявся над громовим маршем броньованих ніг по каменю.
«ЩИТ ПРОТИ ТЕМРЯВИ !»
«Хто ми?»
«МЕЧ ЦИВІЛІЗАЦІЇ!»
«Хто ми?»
« ГЛИБИННИЙ ЛЕГІОН !»
«Чого ви бої те ся?»
«НІЧОГО!»
«Кому ви вклоняє те ся?»
« НІКОМУ !»
«ЯК ДОВГО ВИ БУДЕ ТЕ БОРОТИСЯ !?» — заревіла командир , а її голос прогримів, наче грім.
« ВІЧНО !»
«ХТО МИ?»
«П'ЯТДЕСЯТ ДРУГИЙ ЛЕГІОН!»
«П'ЯТДЕСЯТ ДРУГИЙ ЛЕГІОН!»
«П'ЯТДЕСЯТ ДРУГИЙ ЛЕГІОН!»
З кожним криком солдати, що тримали прапори, гордо піднімали їх у повітря, тоді як регулярні війська били кулаками об груди, змушуючи глибоке кільце сталі безодні здригатися по стінах.
Мурахи відчинили ворота досить широко, щоб Легіон пройшов колоною завширшки в десять осіб , і навіть доки вона закликала своїх солдатів і змушувала їх кров кипіти , вона пробігла своїм досвідченим оком по платформі, щойно ступила на неї .
Це був не перший раз, коли вона бачила п’ят ий шар під час хвилі, але навіть попри це… це було щось інше. Інтенсивність мани була абсурдно високою, і вони досягли ще навіть половини хвилі. Зверху й знизу зовнішня стіна фортеці утворювала суцільний бар’єр, що піднімався в темряву над головою і зникав у порожнечі внизу. Дивитися на чисту порожнечу цієї щілини між фортецею та рештою п’ято го шару було карколомно, але вона не звернула на це особливої уваги.
Ні, що привернуло її увагу, так це сама платформа.
Поки Легіон марширував крізь ворота та міст, їхні ноги стукали вниз в ідеальний унісон, вона вивчала кожен аспект платформи. Протікаючи через канали внизу, величезна кількість мани гуділа, мчачи, як шалений потік, через канали до самої фортеці. Навколо платформи мурахи вже вели важкі бої разом зі своїм ополченням.
Бої були жорстокими. На передовій мурахи були затоплені кислотою, слизом і брудом , доки вони боролися своїми щелепами, роздираючи та розриваючи нескінченну хвилю монстрів, які загрожували розбити їхні ряди будь-якої миті. Було легко зрозуміти, яка головна стратегія. Вони хотіли використати свою найпотужнішу зброю, очищену ману, з максимальною ефективністю, затягнувши монстрів у блакитну зону та дозволивши їй розбити зіпсованих створінь п’ят ого шару .
Очевидним недоліком було те, що це дозволило ворогу підійти занадто близько. Монстри п’ятого шару були дуже щасливі, що ї х тягли вперед, що дозволило їм викидати слиз, паразитів і бруд по всій платформі. Підтримка робила все можливе, запускаючи потужні шквали кислоти та складні артилерійські заклинання на наступаючу орду, але цього ніколи не було достатньо, щоб стримати хвилю.
Кайрон розвернула плечі і відчула, як старі кістки на її шиї тріщать і лопають. Минуло занадто багато часу, відколи вона мала нагоду по-справжньому атакувати бруд п’ятого шару . Це буде хороший день.
Вона повернулася спиною до хаосу і по дивилася, як її солдати йдуть у стр ою , гар ному, наче на параді . Їхні обладунки та зброя блищали; прапори п'ятдесят другого легіону були бездоганними, гордо демонструючи Залізну Г ору та схрещені мечі, які були символом цього Легіону вже понад дві тисячі років.
Її офіцери вишикувалися навколо неї, коли останні війська пройшли через ворота. Щойно вони займуть свої місця і звільнять мурах з їхніх позицій, ці ворота зачиняться, відрізаючи їх від решти фортеці.
Вона не могла дочекатися. Іноді було краще, коли все було менш складним.
«Запам’ятайте план», — сказала вона своїм офіцерам. «Немає потреби вигадувати нові речі. Формування коробки, три шари в глибин у . Магічні групи , щоб викликати свої власні цілі. Обертайтеся за моєю командою та тримайте лінії щільними. Переконайтесь, що центуріони пильно стежать за своїми людьми. Легко зайти занадто глибоко, коли бій стає інтенсивни м . Якщо ми втратимо когось від перевантаження , я буду тримати вас відповідальним и .»
Вона зиркнула на них, але вони витримали її погляд і кивнули, намірені не підвести своїх товаришів. Вона хвилювалася, коли вони нав’язали їй таких молодих офіцерів, особливо Й ошена та Моррелію як трибунів, але наразі вони виявилися багатообіцяючою сталлю, як їй і казали.
Тепер настав час покласти їх у вогонь і побачити їхні справжні якості.
Вона знову перевела погляд на дисципліновані лави свого Легіону. Б уло неможливо, щоб її серце не переповн илося гордістю від цього видовища. Найбільшою честю в її житті було керувати такими чоловіками й жінками.
Вона ще раз підвищила голос.
«ХТО ВИ ?» — заревіла вона.
« ГЛИБИННИЙ ЛЕГІОН !»
«ПЕРЕД ВАМИ ВОРОГ!»
«ВБИТИ! ВБИТИ! УБИТИ!»
«Жодного милосердя для монстрів!»
«ВБИТИ! ВБИТИ! УБИТИ!»
«ХТО ВИ ?!»
«НАЙСИЛЬНІШ І ПІД ЗЕМЛЮ!»
«ПОКАЖ ІТЬ МЕНІ!»
Кайрон витягну ла свій клинок і підня ла його високо, коли вона розвернулася і пішла на чолі колони. З кожною миттю звук бою ставав все голоснішим, а сморід слизу та шиплячого м’яса — усе сильнішим і сильнішим. За нею з кожним кроком організовувалися війська, шикуючись у стрій, організовуючи свої ряди. Центуріони швидко рухалися між військами, вишукуючи будь-які недоліки в їх русі, але жодного не знайшли.
Лівою рукою командир підняла свій щит, а правою міцно стиснула свій демонічний клинок. Броня з малюнком Інка важко лежала на її плечах, але мана, що палала по її тіл і , перетікала в метал, була частиною її, і вона прийняла її .
Як тільки вона опинилася в радіусі дії, Кайрон вирівня ла лезо, різко вдихну ла , а потім кину лася в шалений, бездоганний удар.
Їй не вистачало до зіткнення ще сто метрів , а її лезо навіть близько не торкнулося монстра, але це було не обов’язково.
З кінчика її зброї виривався промінь світла, пронизуючи темряву, наче Божий суд . Світло зіткнулося зі звіром, схожим на краба, і пронизало його наскрізь, розбиваючи панцир, наче його і не було.
«ВБИ ТИ !» — заревіла вона.
«ВБИТИ! ВБИТИ! УБИТИ!» — відповіли їй солдати.