Розділ 1550 — Старі майстри

Мистецтво формування ядер є тонким і глибоким. Маніпулювання енергією, закодованою в кожному ядрі, природно вимагає великої сили волі, сили розуму, наполегливості та витримки, але тонке ремесло дизайну – це те, що відрізняє майстрів від інших.

Для багатьох це давно залишена практика, витрати просто не перевищують переваги. Крім того, існують ризики. Дуже багато хто вклав своє серце і душу в створення та вирощування домашніх тварин. Піт і кров виливалися, щоб отримати необхідні ядра, розумова енергія спалювалася, як паливо, щоб маніпулювати ними та комбінувати їх, а потім приділявся час і терпіння, щоб їх виховати. Після всієї цієї роботи, усіх цих зусиль, якби цей вихованець впав у бою, це було б не лише руйнівною втратою ресурсів і зусиль, але й, можливо, втратою друга.

Багато з тих, хто бере участь у класах Майстра Вихованців або інших подібних класах, досягають точки, після якої вони просто не можуть продовжувати, втративши надто багато друзів, союзників, компаньйонів під час подорожі. Дехто вважає, що правильним методом є закам’яніти серцем по відношенню до домашніх улюбленців, сприймати їх як знаряддя, які можна використати та викинути. Такі чоловіки та жінки ніколи не підуть далеко, не маючи змоги вилити свою пристрасть і серце в тих союзників, які потрібні їм для успіху.

- Уривок з «Про домашніх тварин» Дуанольда

«Ми працювали над цим, Солант, але з тим, що маємо, ми можемо зробити лише обмежену кількість », — простогнала Белла.

«Доступно так мало ядер, а формування ядер — марнотратний процес, — погодилася Еллі, також опустившись. «Ми були настільки обережні та цілеспрямовані, наскільки могли, але попереду ще довгий шлях, перш ніж ми матимемо життєздатний дизайн».

Солант кивну ла . Це не вийшло за рамки її очікувань. Насправді це було повністю всередині них .

«Не хвилюй те ся, я знаю, наскільки важке це завдання. В се добре», - сказала вона.

З тих пір, як були створені королеви вуферів, кількість доступних вуферів швидко зросла, і формувачі ядер були зайняті їх вихованням, керуючи желейними краплями та гарантуючи, що вони щасливі та тріпочуть. Тепер, коли необхідну кількість вуферів було досягнуто, формувачів ядер нарешті було звільнено, щоб повернутися до інших обов’язків. Велика кількість осіб відправилася на платформи, використовуючи своїх домашніх тварин, щоб стримати на плив, але цього буде недостатньо в довгостроковій перспективі.

Солант ма ла на меті скористатися найпотужнішою властивістю домашніх тварин: їхньою адаптивністю. Зрештою, існували обмеження того, що Колонія могла зробити, щоб подолати свою монструозну біологію. Можна було б інвестувати в мутації та еволюцію, щоб спробувати адаптуватися до п’ятого шару , але навіть якщо зробити це прямо з першого рангу , це не гарантує, що солдат справді зможе витримати абсолютну токсичність навколишнього середовища тут.

Але народжені тут монстри точно можуть . І вони мають ядра. Ядра можна було перетворити на домашніх тварин. Домашні тварини, створені з монстрів, що належать до п'ятого шару , природно, зможуть битися та жити за межами безпечної зони. Ц е був єдиний реалістичний спосіб для Колонії залучити союзників, які могли б виконати цю роль.

Однак схопити щелепами рідні для цього шару ядрах було важко, навіть під час хвилі, коли кількість монстрів була абсурдно надлишковою. У них не було тут ферми; вони щохвилини були залучені в боротьбу не на життя, а на смерть. Деякі ядра за своєю природою були настільки отруйні, що наполовину розплав ля лися, коли потрапляли в очищене поле, роблячи їх марними.

Формувачі ядра не мали достатньо матеріалів для роботи, і їм довелося задовольнятися тим, що вони могли отримати. У них не було б шансу створити власний дизайн на основі загальнодоступних ядер, оскільки не було гарантії, що вони коли-небудь побачать другу копію будь-якого ядра, поставлену перед ними. Це означало зробити все можливе, щоб перетворити кожного, кого вони отримували , на якомога життєздатнішого домашнього улюбленця.

Солант також не недооцінюва ла , наскільки важко це було для формувачів ядер . Ці мурахи ставилися до своїх вихованців, як до власних дитинчат , піклувалися про них, плекали. Так було не завжди, але після настільки тривалої битви з вірними союзниками Солант могла це зрозуміти. Змушувати їх виготовляти одноразову зброю, яку вони ніколи не зможуть винести за межі п’ято го шару , і мати впевненість, що вони помруть, якщо Колонія досягне успіху, було б для них складно .

«Я знаю, що це далеко не легке завдання, і я не вимагаю негайних результатів», — запевнила вона двох членів р ади. «Зробіть усе можливе, і я впевнен а , що зрештою ви створите те, що ми зможемо використовувати».

«Я відчуваю, що щось наближається», - сказала Белла, звучачи виснажен ою. « Ти також може ш висловитися, Солант. Не шкодуй наших почуттів, ми можемо це прийняти».

« У мене н емає жодної критики, жодних звинувачень чи погроз», – заяви ла Солант. «Ваша каста відіграла важливу роль у нашому успіху; вуфери були натхненним творінням, і ви працювали настільки ж старанно, як і всі інші».

«Але?» — запитала Еллі.

«... Але я подума ла , що вам буде потрібна допомога в такому складному завданні, як це».

«Допомога?» — глузувала Белла. «Хто збирається нам допомогти? Можливо, Найс тарший міг би, але їх набагато краще використовувати деінде. Ти знайшл а якихось зовнішніх магів, щоб допомогти нам? Експертів у формуванні яд ер ? Я не впевнен а , що ми повинні комусь довіряти долю фортеці» .

«Будьте впевнені, я б прийняла когось у настільки делікатну ситуацію, як ця, лише якби вони мали нашу повну довіру . Серед поверхневих рас немає магів, яки м я дозволи ла б з вами працювати. Проте це не означає, що їх немає».

«Тоді… хто?» — здивувалася Еллі.

Вусики Белли напружилися.

« Ти ж не має ш на увазі … ?» — ахнула вона.

Потужний ментальний міст в став на місце в кімнаті, а за ним почувся настільки ж потужний ментальний голос.

[ Що ж, що ж, що ж ! ГАРНЕ ШО У, Я КАЖУ ! Я вже давно не був настільки глибоко у Підземеллі! ДАВНО ! Як мої улюблені учні?]

[Формо!]