Розділ 1555 — Прийняття Булгів

Злут здригнувся, б’ючись і борючись із зв’язуючими його мотузками . Його спіймав молюск ? Чи може його перетравлювала черепа ха ? Це було б жахлив е становище , але він міг би втекти, якщо не про був тут довго. Шлунковий сік черепахи був підступним, розщеплюючи здобич зсередини. Поки той не проник нув надто глибоко, він усе ще міг закликати свою магію, щоб...

Зачекай… це не був шлунок черепахи, і його не з’їв молюск . Де він був?

Крат-р озвідник припинив боротися і почав уважніше оглядати своє оточення. Звичайно, він був занурений у рідину, але це була не шлункова кислота, а живильна форма слизу, яку вирощували племена, яка називалася стрет; він упізнав її смак. Звичайно, він був прив’язаний, але коли він припинив дику боротьбу, йому було легко маніпулювати своїм тілом і вислизнути з пут.

Пробивши поверхню рідини, Злут глибоко вдихнув і виявив, що його рани у значно кращому стані , ніж він пам’ятав. Це могло означати лише…

Покрутивши оч і , він побачив іншого Крата, який дивився на нього з диким виразом обличчя .

«Який смачний шматочок у нас тут», — зареготала вона. «Тепер, коли ми полагодили тебе , ти готов ий до тарілки».

Злут не сприйняв її слова всерйоз, оскільки це було досить типове вітання до члена іншого племені . Цілком ймовірно, що вони мали намір його з’їсти, але той факт, що вони його вилікували, означав, що спершу у них були інші справи.

«Я Злут, Крат'лат із Слі та Крат'сізз, служу під керівництвом Чозт з Тууз. У мене є повідомлення для Улліза, лідера вашого племені» .

« Звичайно мусись бути якесь повідомлення, — відповів Крат, — щоб ти лазив Підземеллям під час хвилі».

В її очах була неохоча повага, визнання неймовірних знань, умінь і удачі, необхідних для такої подорожі.

«Що ти наробив , щоб отримати такий обов’язок?» — запитала вона з цікавістю.

Злут оголив свої загострені зуби.

«Я зголосився», — сказав він.

Її очі розширилися, і вона простягнула кінцівку , щоб допомогти йому вибратися з лікувальної речовини .

«Це має бути ще те повідомлення».

«Мені потрібно поговорити з Улліз. Терміново».

Йому потрібен був час, щоб належним чином загоїтись , і жахи подорожі залишаться з ним надовго разом із шрамами, але він вистояв і якось вижив. Булг, мабуть, знайш ли його десь у тунелях, оскільки він узагалі не пам’ятав, як дістався до їхньої Слизової З емлі.

Останнє, що він міг пригадати, це те, що він мчав, щоб з’їсти черв’яка, перш ніж той з’ї сть його першим. Очевидно, він виграв змагання, але втратив свідомість. Який сором .

Поки Злут продовжував збиратися з силами , навколо нього щось відбувалося. Цілитель привів когось важливішого, який зробив те саме, доки когось не послали привести його до Крат'лата. Ковзання крізь Слизову З емлю могутнього племені Б улгів відкрило очі Злуту. Розмір був для нього величезним; Велика кількість Кратів була вражаючою. Як вони годували стільки ротів? Їхні ферми мають бути величезними, а їхні блуб звірі надефективними, якщо вони можуть підтримувати настільки велику кількість Кратів .

Куди б він не глянув, скрізь були слимаки, які дивилися на нього, коли вони займалися своєю роботою, або спостерігали за ним зі своїх маленьких будинків, вкопаних у стіни. Слі були невеликим і слабким племенем, він завжди це знав, і коли він виявив, що С уг г оти удвічі більші, він уявив, що більші племена будуть удвічі більшими за них . Бути в двічі більш ими розміром і сил ою за С у г готів, могутнє плем’я , яке могло похитнути п’ят ий шар , здавалося Злуту незбагненним.

Булги були не вдвічі більші, вони були принаймні в десять разів більші.

Коли його нарешті привели до кімнати Крат'лата, Злут відчув гнів і був присоромлений вражаючою демонстрацією влади та багатства. Могутні вихованці-монстри вешталися навколо піднесеної платформи в центрі кімнати, оточені розкішним і яскравим садом цвілі, грибів і квітів, найкорисніших і найпривабливіших рослин, які можна знайти в цій частині п’ятої.

Масиви, що живляться від великих ядер, використовувалися для освітлення та пом’якшення температури, створюючи тепле парне середовище, яке викликало утворення вологи на його шкірі.

Порівняно з цим, Слі справді були нічим…

У центрі всього цього, оточений величезними охоронцями, сидів Крат'лат, Улліз. Масивний, із плямистим візерунком шкіри, поширений у його племен і , і випромінююч ий авторитет, Улліз був зображенням владного, злобного лідера, яких люблять в племена х .

Коли Злута привели до нього, могутній ватажок зневажливо посміхнувся, відкрито дивлячись на розвідника згори, незважаючи на його героїчні зусилля , щоб дістатися до них.

«Злут, Крат'лат із Слі», — пробурмотів він, наполегливо дивлячись на нього. «Чозт здалася ? Посла ла тебе ковзати через Підземелля, щоб благати про допомогу?»

Злут вишкірив зуби, і Крат'лат миттєво вибухнув гнівом, а його тіло зашипіло від сили власної кислоти. Перш ніж він встиг наказати іншому Крату розірвати Злут а на частини, розвідник знову заговорив.

«Творець прокинувся. Теоразн знову звернувся до племен».

Гнів миттєво вивітрив ся з кімнат и , і Злут використав цей момент, щоб шанобливо вклонитися, а його попередня зухвалість тепер залишилася в далекій пам’яті.

«Чи почує Б улг слова древнього ? Творця С лизу та Майстра Крат ів ?»

До його честі, Улліз зміг швидко зібратися.

«Коли Теоразн говорить, Б улг діють . Які слова має древній для свого народу?»

« Теоразн вимагає трьох речей. Є два монстри, які повинні померти або бути заражені . Один має бути знайдений, а інший є частиною вторгнення. По-третє, спів має припинитися».

Улліз нахмурився.

«Який спів?»

«Це запитання, на яке ми повинні відповісти», — відповів Злут.