Розділ 1557 — Нова броня

Як я і обіцяв, я таки взяв перерву. Після відновлення моєї гравітаційної мани я скинув її всю разом із усією енергією у Вівтар і та повністю зрівняв усе, атакуючи платформу г равітаційними колодязями. Це допомогло . Н апевно. Батальйони, що оборонялися, змогли очистити платформу, організувати ряди, вилікуватися та насолодитися коротк им перепочинком. Незважаючи на те, що я викинув стільки гравітаційної магії, на скільки я особисто здатний, це не надовго стримало приплив. Невеликі бійки почалися ще до того, як я навіть зійшов з платформи, швидші монстри мчали через бруд, щоб кинутися на захисників попереду решти.

Я не в захваті від цього, але я мало що можу з цим зробити. Незважаючи на мою неймовірну витривалість, мені все одно потрібно час від часу відпочивати. Я постійно боровся протягом багатьох днів, піддаючись токсичності п’ятого шару знову і знову. М ені, мабуть, варто добре себе очистити .

Як завжди, цілителі залізають на мене, буркливо й роздратовано вистежуючи кожну частинку токсичності та руйнування в моєму тілі, перш ніж відправити мене в дорогу. Поруч із платформами стоять величезні казарми, що допомагають підтримувати абсурдні показники плинності для батальйонів, які там воюють. Якщо на платформі двадцять тисяч, то вісімдесят тисяч чекають, щоб миттєво туди відправитися . Тут достатньо місця, щоб зайти у більш відкриту зону відпочинку і притиснутися до стіни.

Емоційно виснажений постійними бійками , я на мить втрачаю зосередженість , світ зникає, а мої думки завмирають. Солодке, солодке заціпеніння.

Я ВСТАВ! ХУУ !

Оновлений, насичений бобами, наповнений силою та пожвавлений. Я готовий атакувати, готовий битися, готовий перемагати! Але спочатку: сніданок.

Отримати гідн у страву тут нелегко, враховуючи жахливу, токсичну природу біомаси, яку ми знаходимо. Згори доставляється справді величезна кількість їжі, але, що цікаво, як тільки я з’являюся в їдальні, я бачу, що на тарілці є деякі з новонароджених істот, які почали з’являтися у фортеці.

«Чи впевнені ми, що вони безпечн і для вживання?» Запитую я у мурах, які достави ли їжу.

« Все перевірено та дозволено», — каже вона, знизуючи вусиками . «Як добре, що тут тепер з’являється щось, що ми можемо поїсти».

Що ж , це справді так . Я починаю їсти і отримую кілька системних повідомлень від густо - бородатого.

[Ви спожили нове джерело біомаси: Пожираючі М’язи , ви отримуєте одну біомасу]

[Ви спожили нове джерело біомаси: Голодний Тромбоцит , ви отримуєте одну біомасу]

[Ви спожили нове джерело біомаси: Полюючі Лейкоцити , ви отримуєте одну біомасу]

Гей, я завжди радий отримати три додаткові бали біомаси. Ось що ми називаємо перемогою. Продовжуючи жувати, я бездіяльно переглядаю профілі. Мені цікаво дізнатися, чи може Гендальф сказати щось інформативне про цих звірів.

[Musculus Vorator: Пожираючі М’язи, ц і маленькі монстри не надто загрозливі самі по собі, але коли вони формуються в зграю, вони значно небезпечніші. Здатні прикріплюватися одне до одного та зливати свою плоть, ці істоти можуть завдати потужного удару.]

[Fames Thrombycyti: Голодний Тромбоцит , ці монстри відомі своєю здатністю утримувати біомасу протягом тривалого часу. Вони прагнуть засмоктати та з’їсти свою здобич, переміщуючи збережену біомасу в безпечне місце, де з часом можуть її переварити.]

[Venatio Leucocytos: Полюючі Л ейкоцити, спеціалізований хижак, який шукає різних паразитичних монстрів, поглинаючи та розчиняючи їх у своїй драглистій формі.]

Справедливо, чому б і ні? Всі ці чудовиська здаються мені дивними, але це п’ят ий шар , що тут є звичайного ? Якщо вони хочуть почати скрізь з’являтися , вони можуть, чому б ні.

Забувши про це, я вирушаю знайти Ковалянт , яка, як і очікувалося, працює у своїй кузні. Я навіть не маю можливості відкрити рота, перш ніж вона біжить до мене.

«Нарешті ви тут!» — заявляє вона, стукаючи молотком по моєму панциру.

«Гей, не три діамант!» Я протестую.

«Посуньтеся! Туди, на те сидіння. Може мені хтось допомогти ?!»

Переміщення важких частин броні — занадто важка задача для одно ї Ковалянт , але з допомогою інших вона змогла накинути все на мене, а потім почала перевіряти підгонку. Відчуваючи себе непотрібним у цьому процесі , я мовчки сиджу , поки коваль тицяє, штовхає, міряє та бурмоче собі під ніс. Знявши кілька шматочків і сердито вибивши їх у кузні, вона охолоджує їх і одягає назад.

«Це достатньо добре», — заявляє вона. «Як вам шолом?»

«Е-е... важкий».

«Добре».

Мушу сказати, я не маю звички носити… що ж … нічого. Ковалянт час від часу оснащува ла мене кільцями та іншими дрібними предметами, але цей набір трохи міцніший. З багатошаровими пластинами, що покривають мої суглоби ніг, навіть на суглобах між сегментами мого тіла, відбувається дуже багато чого. Це купа додаткової ваги, вартістю кілька тонн, і шолом є вишенькою на торті.

Очевидно, він залишає простір для моїх очей і вусиків, і також не гальмує рух моїх щелеп. Загалом, він добре покриває чіткі ділянки панцира вздовж передньої та бокової частини моєї голови, що, сподіваюся, допоможе мені залишитися живим, якщо я вирішу використати ще один Руйнувач Зірок .

« Тут все зачаровано, це одна з моїх найкращих робіт», — хвалиться Ковалянт . «Високостійк а до корозії та псування, ця броня повинна про триматися досить добре навіть у п'ятому шарі . Вона навіть повин на допомогти прискорити поглинання мани, але це лише додатковий бонус, який я туди додала ».

Що ж , якщо все це в тримає мене в безпеці там, це означає, що я можу зробити більше, що буде дуже корисно .

«Дякую, Ковалянт . Я ціную це», - кажу я їй, і вона задоволено цокає щелепою.

« Що ж , мені варто повернутися до роботи ».

Назад на платформу. Коли ж ця хвиля нарешті закінчиться?!