Розділ 1588 — Злут піднімається

Рада Крат'латів була напруженою, якщо не смертельною, справою навіть за найкращих часів. Крат'лати, яких Злут знав протягом усього свого життя, здебільшого були дрібними хуліганами, вискочками та головорізами. Сильніші за інших або більші, вони могли здобути вплив, використовуючи найгрубіші методи. Коли такі вожді племен зустрічалися, результат був неминучим: бійка, смерть і руйнування.

Але це були дрібні вожді незначних племен, такі як його власн е плем’я Слі. Слабкі та нікчемні, їхні сварки через найменш бажані тунелі в усьому пласті були настільки незначними, що справді могутній Крат навіть ніколи про них не чув. Тепер перед ним була зовсім інша ситуація . Улліз, Мульзоз, Чозт, Солузз, вождь племені Зісст, та інші, могутні вожді глибинних племен, що зібралися за закликом Стародавніх.

Ці вожді були настільки ж зловісно хитрими, як і могутніми. Очі, що бігали по їхніх стеблах, бачили все, завжди напоготові до найменшої ознаки слабкості. Навіть Чозт, гладк а і смертоносн а , згорнут а кільцем равлик-змія, готов а стрибнути, вигляда ла серед них лише звичайн ою , одн ою з багатьох.

Солузз, величезний і буквально потріскуючий кислотною силою, був тут першим серед рівних, і саме він займав центральну позицію.

«Наші розвідники змогли визначити, що всередині фортеці є осередки виверження місцевої мани», — продовжив свій звіт Злут. « О твори їх напружують, хоча, можливо, не настільки сильно, як ми сподівалися».

На верхівках своїх стебел очі інших Кратів пильно спостерігали за ним, і він відчував їхній погляд, немов фізичну вагу, на своїй плоті. Було складно рефлекторно не перейти в камуфляж.

«Які розвідники змогли зібрати цю інформацію?» — пробурмотів Улліз. — «Можливо, нам варто поговорити з ними».

«Я так і зробив», — відповів Злут лукавим тоном у голосі.

Це також було нелегко. Прокрастися під саму платформу, використовуючи слиз, що накопичився на нижніх частинах , було одним із найнебезпечніших вчинків, які він коли-небудь робив. Але він мусив це зробити, у нього не було іншого вибору. Якби якийсь інший розвідник добув кращу інформацію, то він би опинився тут раніше перед вожд ями племені заміть нього . Вони теж були у відчаї. Побачивши нагоду, розвідники- К рати спробували всі можливі хитрі та підступні методи, щоб зібрати розвідувальну інформацію або перешкодити своїм суперникам.

Це було змагання, яким насолоджува ли ся всі Крат и , і Злут переміг.

«І тобі вдалося підійти достатньо близько, щоб підтвердити спів?» — запитав Солузз.

«Так, спів цікавить мене найбільше», — сказав інший голос.

Крат'лат з племені Глуззгіт, Тулзісс, прибула з глибин лише кілька годин тому разом із кількома сотнями своїх найкращих воїнів- К ратів. Як і Чозт, вона не була настільки великою, як деякі інші лідери, але здавалася щільною та вибухонебезпечною. Повітря небезпеки навколо неї було густим, наче токсична міазма.

«Ти зміг його почути?» — за питала вона його.

Злут намагався не здриг ну тися від спогаду.

« Саме так », – підтвердив він.

«І? Опиши його мені», – сказала вона йому, а його очі почервоніли від сили волі, що тиснула на нього.

«Це… це…» Злут насилу підбирав слова. Як це описати? Хоча він ледве міг вловити звук, той наповни в його, обпік його розум, а його кислот а закипіл а . Він похитав головою та глибоко вдихнув, відкидаючи цей спогад. « Він бу в лютим. Бридким і огидним, він розпали в у мені лють, якої я ще ніколи не відчував».

«Гидота», — видихну в Тулзісс. «Гнида пляма на нашому домі, псування творіння Творця. Ми повинні забезпечити, щоб спів припинився, незалежно від ціни».

«Теоразн попросив нас це зробити, і ми це зробимо. Питання в тому, як», — пробурмотів Улліз.

Могутні Крат'лат на мить замислилися, кожен обмірковуючи власні плани та стратегії. Розуми з такою ж кількістю поворотів і звивин, як лабіринт, обмірковували, планували та опрацьовували власні плани, кожен з яких був складнішим і більш диявольським за попередній.

«Чи можу я дещо запропонувати ? » — улесливо сказав Злут. — У мене виникла одна думка, поки я спостерігав за цими загарбниками.

Знову всі погляди звернулися до нього, кружляючи по стеблах. Що б він не сказав, це краще було б хорошою ідеєю , інакше його б за мить з'їли.

«Загарбники. Ці… мурахи. Вони шалено віддані один одному, що доводить їхня готовність кинутися на небезпеку, щоб врятувати будь-кого, кого ми захопимо».

Крат'лат и , що оточували його , посміхну ли ся та захихоті ли .

« Ти вважає ш , що цією слабкістю можна скористатися?» — за питав Солузз.

«Можливо. Древні попросили нас перетворити двох монстрів. Наскільки мені відомо, ми не знайшли одного з них, але інший тут, на платформі. Вони люто захищають цю істоту. Щоразу, коли вона в небезпеці, вони реагують».

« Ця істота також потужн а . Кожен розвідник погоджується, що з цим звіром складно боротися», – заявив Крат'лат, а його очі за палали червоним.

«Є способи, якими ми можемо наблизитися. І якщо ми з можемо наблизитися, ми з можемо зробити свій хід. Якщо ми візьмемо цю мураху та повернемо її, інші підуть за нами, навіть під час хвилі».

«Ти справді так вважаєш ?»

« Так, — підтвердив Злут і зловісно посміхнувся. — Ми можемо вивести їх з їхньої маленької фортеці та знищити їх» .