Розділ 1590 — Перетягування канату

Все більше сіток падають зверху, і кожна з них цілиться в Аліс під різним кутом. Я не можу поворухнутися, оскільки вона не здатна жодним чином захиститися.

Розумні маленькі слимаки. Думає те , якщо ви приклеї те їх на мене , то я просто засну, і ви зможе те мене відтягнути? Не будь те смішним и .

Я відкидаюся назад і махаю головою широкою дугою, розкриваючи щелепи. Захопивши якомога більше мотузок між щелепами, я обмотую їх навколо них , міцно їх беручи . Потім я тягну.

Ну давайте , слимаки. Думаєте, що ви сильніші за монстра сьомого рангу ? Покажіть мені!

Щойно вся моя значна маса тягнеться назад і натягує мотузки, я відчуваю, як вони поступаються. Вони ще не намагаються мене затягнути, раді давати мені стільки мотузки , скільки я забажаю, поки я не засну і більше не зможу чинити опір. Слизові сітки все ще розтікаються по моєму панциру, шукаючи, намагаючись знайти отвір, щоб поширити свої паралізуючі токсини в моє тіло.

Удачі вам з цим. Ці отвори існують, але їх не так легко знайти, особливо в броні, яку я ношу. Я відхиляюся назад і знову та знову накидаю мотузки на свої щелепи . Щойно я відчуваю, що вони натягуються, я відхиляюся назад, встромляючи кінцівки в землю, і тягну.

Деякі мотузки слабшають, а інші натягуються ще більше. Ого! Дехто з вас готовий зі мною поборотися , га ? Чудово.

Крати так довго мучили мене та мою родину, що я радий, що вони готові взяти участь у перетягуванні каната, це дозволить мені зняти стрес.

«Хтось, йдіть і заберіть А ліс!» — кричу я позаду себе.

Цілителі вже штовхаються до мене разом із солдатами, генералами, магами, розвідниками, священниками , людьми… усіма хто є , по суті.

« Назад !» — реву я. « Ви потрапи те під сітки! Не хай хтось прийде і забере Аліс, це все , що мені потрібно!»

Тамплієри борються з невидимими ворогами всередині Неф у , захищаючи його від якоїсь духовної атаки, за яку, я підозрюю, відповідальні не самі Крати . Якби вони могли це зробити, вони напевно зробили б це вже давно. Можливо, вони не роблять цього самі , але знають когось, хто може, або, можливо, хтось кладе свої отруйні щупальця на терези…

Я маю захищати А ліс, не лише тому, що вона мені дуже подобається і я не хочу, щоб її вбили через мене, а й тому, що вона зараз активно відбивається від нападу на мене! Мені потрібна вся можлива допомога!

Зрештою, одна цілителька кидається вперед, ухиляючись від сіток та прослизаючи під захисними щитами, сплетеними магами. Їй вдається схопити Аліс і почати тягнути її назад, поки я накриваю їх обох своїм тілом. Мотузки натягуються, коли я відступаю назад, але їхньої сили недостатньо, щоб зупинити мене.

Повільно але неминуче, я повертаюся назад, доки Аліс не опиняється в безпечних руках резервістів, а потім знову рухаюся вперед. Небезпека чатує на всій платформі, але поки що К рати направляють свої сітки лише в мій бік. Якщо вони продовжуватимуть цілити ся в мене , тоді нічого страшного, я з цим впораюся. Так мені буде простіше забезпечити безпеку всіх інших.

Вдалині гравітаційна бомба мерехтить і зникає, розірвавши тунель на шматки та поглинувши обидві слизові Сфери Загибелі . Якщо щось і трапиться на нашому шляху, то це буде зараз. Я тримаю очі відкритими, поки мій розум вирує, згинаючи та скручуючи таємничу енергію у складні форми, необхідні для моєї магії.

Ці слимаки досі не мають уявлення, на що я здатний.

Слиз все ще розтікається по моєму панциру, і скоро він досягне суглобів. Якщо вони знайдуть спосіб проникнути всередину, то це буде кінець . Мені потрібно працювати трохи швидше.

Майже готов о …

Ніби відчуваючи мою майбутню контратаку, слимаки запускають ще одну свою власну . З темряви вириваються струмені кислоти. Не один чи два, а десятки, і всі вони сходяться в одній точці.

Я лаюся, а тіло рухається ще до того, як мій мозок встигає обробити інформацію .

Я відкидаюся на задні лапи, оголюючи нижню частину панцира, і дозволяю кислоті вдарити мене в груди, спрямовуючи бризки вниз, подалі від скупчених рядів позаду мене. Прокляті ці К рати, вони точно знають, що роблять! Стільки кислоти миттєво проїсть будь-які поспішно зведені щити. І вони цілляться не в мене, вони цілляться в будь-кого, хто знаходиться достатньо близько, щоб мене врятувати.

Тепер точно , в они тут заради мене.

Кислота пече, як це зазвичай буває з кислотами. Мій панцир неймовірно щільний, утворений з діаманту , стиснутого рівнями гравітації, які я навіть не можу осягнути. Його нелегко пропалити, тому я не відчуваю болю, поки кислота булькає та шипить, перетворюючи зовнішній шар мого дорогоцінного панцира на мул , але мені також не дуже подобається це відчуття.

Тоді г аразд, паршиві слимаки. Подивимося, чи сподобається вам скуштувати це!

Мої р озуми напружені на межі зриву, я розв'язую своє заклинання та підсилюю його енергією, що залишилася у Вівтарі.

Гравітаційний колодязь, поле, в якому я можу змінювати та формувати силу тяжіння на власний розсуд. Він велики й та покриває широку ділянку стіни, з якої надходила кислота та сітки.

Заклинання було готове , після чого з’явився фіолетовий колодязь, темно пульсуючи.

Я міг би спробувати втиснути Крат ів у стіну, це заклинання повинно бути достатньо міцни м , щоб подіяти на деяких із них. Проте вони вже бачили цей трюк раніше. Цього разу потрібно щось інше.

Я маніпулюю полем, щоб відтягнути їх від стіни.

Ефект миттєвий, і з мокрим хлюпанням, які я чую з платформи, К ратів відриває від стіни. Злетівши в повітря, вони проходять крізь колодязь і виходять з іншого боку, розмахуючи у відкритому просторі, перш ніж почати вигинатися дугою вниз і падати на платформу.

Я клацаю щелепами від розваги.

Підійдіть і привітайтеся.