Розділ 1595 — Шипляче видовище

Знаєте… Гравітаційно стиснутий діамант — справді вражаюча річ. Він просто такий… такий щільний. Чесно кажучи, він може посперечатися навіть з Крихіткою .

Я стрибаю у велетенську кулю слизу, що насувається, і вона одразу ж бризкає назад на мене . Не буду брехати, це неприємно .

Я майже очікував, що вон а прогризе мій панцир за лічені секунди, зрештою, це ж п'ятий шар , але ні! Діамант тримається міцно!

Що ж, мій діамант тримається міцно. Діамантове покриття на платформі тримається не настільки ж добре. Але як же ж боляче. Це як купатися в кислоті, яку використовують для плавлення інших кислот. Мої вусики відчувають це найбільше , мої ніжні органи чуття. Через кілька секунд у мене більше немає вусиків.

Принаймні, Колонія на той час зуміла розібратися, як користуватися водяною гарматою Бертрама. Після обстрілу водою на висок ій швидк ості з близької відстані їм вдалося змити багато липкого слизу, але знадобиться набагато більше, щоб змити його з мене. Що ж, п ринаймні кислий слиз мав би спалити кілька сіток.

Ах, звісно, що ні. Навіщо К ратам використовувати не слизостійк і сітки ? Насправді, у мене таке відчуття, ніби вони починають мене затягувати. Я відчуваю, як натягуються мотузки, відчуваю, як мій панцир тягне по підлозі.

Дурні! Думаєте, що це кінець? Ха!

Я схоплююся на ноги, але цього не відбувається. Святий Боже, мої ноги в жахливому стані.

План Крат ів також не схож ий на завершен ий . За хвилею слизу вони послали ще одну орду монстрів, що мчать до платформи. Всілякі звірі різних форм і розмірів, всі відчайдушно прагнуть кинутися в очищену ману та знищити її.

Я бачу, що Колонія збирається разом. Зводяться бар'єри, розвідники стріляють скоординованими кислотними залпами по слимаках над нами та наступаючій орді. Маги сформували команди та використовують свої найкращі далекобійні заклинання, сіяючи жах за допомогою Ратвіна та інших.

Люди також беруть участь у витві . Священники у своїх безглуздих капюшонах-антенах співають щосили, поки оточуючі з фанатичним запалом кидаються в бій.

Вам, хлопці, потрібно трохи розслабитися, не потрібно так напружуватися.

Особисто я почуваюся досить спокійно. Навіть трохи сонно. Що… дивно… тепер, коли я про це думаю.

Ох, ці паршиві сітки все ще на мені! Та припиніть ви вже ! Кілька з них нарешті просочилися мені в суглоби та знайшли отвір, щоб випустити свою отруту. Знадобиться вічність, щоб виснажити мене, зрештою, я досить великий, але врешті-решт це спрацює.

Ці кляті слимаки наполегливо працюють. Я знову активую свою регенераційну залозу, дозволяючи крижаній рідині по текти по всьому тілу, щоб допомогти загоїти рани. Кхм , це жорстоко.

« Найс тарший! З вами все гаразд?»

Ого, цілителі здаються досить засмученими. Вони не часто виявляють таку щиру стурбованість. М ені, м абуть, варто щось сказати, щоб їх заспокоїти.

«Зі мною все гаразд», — кажу я, весело розмахуючи залишками моєї задньої лівої ноги. «Ніби п’ятий шар може приготувати щось настільки сильне, що мені зашкодить».

« Ви в порядку, правильно ?»

«Звичайно!»

«Тоді йдіть сюди, щоб я могла вас вдарити!»

Решта цілителів також втручаються.

« Ви сам і заблокува ли цей слиз! Я вас бачи ла ! Ви що, думає те , що у нас недостатньо роботи , чи що?!»

« Ви, я к завжди, ускладнює те нам, цілителям, життя!»

« Ви ніколи не думає те про маленьку мурашку!»

«Гей!» — кричу я у відповідь, трохи роздратований. — «Я часто думаю про маленьк их мурашок ! Я допомагаю вашій касті більше, ніж будь-хто інший у всій родині!»

Вони розмірковують над цим якусь мить.

«Цього недостатньо!»

«Так!»

«Потурбуватися про решту вас – неможливе завдання!»

Що ж … вони мають рацію.

«Ваші побоювання справедливі!» — кричу я їм у відповідь. «Давай те обговоримо це, коли мене не будуть тягнути злі слимаки».

Мені здається, що це справедлива позиція. Багато-багато мурах хочуть кинутися на мене, я це бачу, але я продовжую відмахуватися від них. Навіть дотик до цього супер - слизу, мабуть, пригнічив би їх і призвів би до вічного заціпеніння. Вони знову оббризкують мене водою, що знімає з мене трохи слизу, але його все ще багато. Зрештою, очищена мана спалить його, але це потребує часу. Часу, якого в мене насправді немає.

Звісно, у мене ще є свої хитрощі в рукаві. Або ж я можу просто подрімати…

Ні! Ніякого дрімання! Час для фокусів.

Вдаючи якомога більшу безпорадність, я дозволяю слимакам продовжувати тягнути мене до межі платформи, поки Колонія готується до атакуючих монстрів, а ряди хоробрих героїв займають свої місця в рядах .

Я відводжу свої щелепи .

Вівтар аж ніяк не повний, але там є трохи рідини, цього повинно бути достатньо, щоб спричинити трохи проблем.

Мушу визнати, що шкряба ння панцира об діамантове покриття платформи — це не надто приємне відчуття, але я терплю це, дозволяючи Кратам повільно тягнути мене вперед. Так… це ваш момент, брудні слимаки. Насолоджуйтесь ним! Смакуйте!

Коли вони нарешті дотягують мене до межі , а мурахи продовжують тримати дистанцію, я готуюся. Їм знадобил о ся трохи часу , щоб витягнути мене на край стіни навколо платформи, але вони впоралися. Завдяки невеликим маніпуляціям ногами, моє обличчя випадково виявляється спрямоване назовні, до наступаючої орди та стіни, за яку чіпляються К рати.

І саме тоді я вивільняю свій потужний Руйнувач Зірок .