Розділ 1598 — Приз

«Ви вже знайшли його?» — запита ла Чозт.

Злут міг навести з десяток вагомих виправдань, але знав, що кожн е з них призведе до його смерті. Натомість він просто сказав «ні» і чекав.

Як і очікувалося, могутня Крат кипіла від сирої люті, її очі витріщилися на стеблах, а тіло помітно тріскало від кислотних вибухів. Її губи розтягнулися, оголюючи ікла, і Злут знав, що він на межі смерті, проте Чозт вчасно взяла себе в руки.

Її самовладання було неймовірно вражаючим, і рідкісним для особи з її становищем та апетитом. Якби йому довелося звітувати перед кимось іншим, він би вже був у бігах або ж наполегливіше працював, щоб знайти когось іншого, хто б звітував замість нього. Завдяки Чозт він міг залишитися головним і отримати визнання, яке належало йому по праву, і водночас вижити до кінця цієї халепи.

«Ця штука вбила багатьох моїх найсильніших слимаків», — процідила Чозт крізь стиснуті ікла. «Не втрать його ».

«Ми вже близько», — сказав він їй, почуваючись достатньо впевнено, щоб говорити, але лише тихо. «Слиз густий і неймовірно токсичний, але ми майже його впіймали».

«Іди. Не повертайся без нього ».

Не потребуючи зайвих слів, Злут розвернувся та помчав геть. Він не хотів йти на ризик і проводити більше часу , ніж потрібно, у присутності розлюченого Крат'лата. Усі вожді племен були розлючені. План був добре продуманий і добре виконаний. Ключовим моментом було використання слабкості мурахи, її небажання жертвувати нижчими представниками свого виду, щоб забезпечити власне виживання. Чого вони не врахували, так це силу істоти. Той останній укус пробив оборону Кратів і спустошив настільки велику територію, що майже всі Крати потрапили під удар.

Він здригнувся, згадавши це. Сліпуче світло і сила удару були достатніми, щоб відкинути його очні стебла, а потім спалахнув вогонь…

Він похитав головою. Не було потреби зациклюватися на цьому, мураха вже була або недієздатною, або мертвою. Все, що йому потрібно було зробити, це дістати її.

Обережно р ухаючись, Злут почав повертатися вузьким проходом, який прорізали розвідники, щоб дістатися до глибин цієї порожнечі, створеної мурахами. Попри все, він не міг не бути вражений тим, що створили загарбники. Їхня фортеця існувала як яйце, оточене кишенею порожнього простору. Не сама конструкція викликала його неохоче захоплення, а її масштаб. Незважаючи на те, що він рухався якомога швидше слизьким проходом, йому знадобилися години, щоб дістатися до потрібного рівня.

На дні мурашиної фортеці утворився величезний резервуар слизу. Здавалося, що вони були готові до чогось подібного, враховуючи простір, який вони залишили тут, а також дренаж, який вони збудували, але, як і всі інші , хто прибував сюди раніше , вони недооцінили п'ятий шар . Величезний рівень кислотності та об'єм слизу в'їлися в камінь і обвалили кілька тунелів, заблокувавши споруди. Більше не стікаючи настільки ж швидко, як слиз наповнюва в ся, нижня частина бази загарбників швидко перетворювалася на океан смертоносного слизу.

Десь у цьому всьому, вони знайдуть їхню мураху .

Коли він повернувся до решти розвідників, що тулилися до стіни над величезним, смертоносним слизом, вони здивовано та заздрісно подивилися на нього. Було очевидно , що вони не очікували побачити його живим після повідомлення про свою невдачу. Він люто їм посміхнувся.

«Знову мене недооціни ш , і стане ш їжею», – подумав він, задоволено спостерігаючи, як найгірший з них відвернувся, не в змозі зрівнятися з його поглядом.

«Знову повернувся?» — зауважив Блузот, старий слимак.

Молодші, амбітніші стримувались, чекаючи, щоб побачити, як підуть справи, перш ніж спробувати захопити владу. Блузот бу ла занадто стар а , щоб більше цим морочитися. Змирившись зі смертю, вона була повною протилежністю Ґозі. Вона б ільше не плела інтриг і не намагалася вижити, вона просто намагалася зробити те, що від неї просили, і повернутися до слизу, щоб відпочити.

Ніби щоб відповідати її браку сили , її тіло зморщилося, залишивши її однією з найтонших і найменших Кратів , Злут будь-коли бачив. Незважаючи на все це, вона була наполегливою та розумною, саме тому він і призначив її головною на час своєї відсутності.

«Мене нелегко вбити. Ми вже знайшли його?»

«Так».

« Дійсно ?»

«У певному сенсі».

« То ви знайшли його, чи ні?» — запитав Злут.

Блузот лише зітхнула і вказала однією зі своїх тонких рук на ділянку безкрайнього океану слизу.

«Ми намагалися знайти його за допомогою нашого відчуття мани, але слиз робить це неможливим. З якоїсь причини там, в низу, надзвичайно багато тіньової енергії. Її небагато, вона ледь-помітна , але це все, що нам вдалося отримати наразі».

«Хтось заходив перевірити?»

«Ні, — пирхну ла Блузот, — хто б наважився на подібне без прямої загрози смерті над своєю головою?»

Злут міг лише кивнути. Це мало сенс. Слиз був неймовірно густим і дуже потужним . Просто перебувати у п’ятому шарі під час хвилі хвилі було жахом навіть для К рата — власна шкіра Злута шипіла від концентрованої енергії в повітрі — але пірнати в цей безлад було майже гарантованою смертю. Він зневажливо подивився на інших розвідників, які всі відвернулися, не бажаючи привертати його уваги.

Вони були певні, що він о бере одного з них, змусить стрибнути та спробувати знайти ціль, і ця особа , ймовірно, загине під час цієї спроби.

Які всі вони дурні . Намагаються вижити, хоча мали б намагатися піднятися! Слимак, якому вдасться повернути ціль, буде відзначений Крат'латами та відповідно винагороджений. Особливо після того, що сталося на платформі. Він ніколи не збирався давати їм такого шансу.

Якщо ця незначна перевага була єдиним, чого вони збиралися досягти, то він теж збирався діяти відповідно.

«Принес іть мені слиз і розтягн іть його в мотузку».

Блузот похитала головою, але нічого не сказала. Вона, мабуть, очікувала цього від нього. Вона була розумна.

Поки вони приносили те, що йому було потрібно, Злут зосередився на собі. Останнім часом він надзвичайно успішно розвивав свою внутрішню кислоту. Його неодноразові успіхи під час цього вторгнення призвели до того, що він витратив кілька нагород, і він не дозволив жодному з цих дарів пропасти даремно.

В результаті він був здатний на набагато більше, ніж раніше.

Поєднавши свою потужну внутрішню кислоту з маною, Злут почав вивергати на себе густу суміш слизу. Спочатку вона пекла, шипіла на його плоті, поки не розтанула. Коли Блузот поверну ла ся, він майже закінчив покривати себе цим захисним шаром. Вона простягнула йому мотузку, і він міцно стиснув її, перш ніж втягнути руки якомога глибше у власну плоть, а потім зробив те саме з очима.

Зовсім сліпий, він підняв ще один шар покриття, накрився ним і почекав, поки той як слід прилипне. Нічого не кажучи, він стрибнув у слиз, покладаючись на свої більш езотеричні почуття.

Щойно він опинився всередин і , він відчув, як кислота впивається в його оболонку. Незабаром він розплавиться нанівець.

Але Злут був в певнений, що досягне успіху. Він народився для успіху.