Розділ 1600 — Коли плани йдуть добре

[Бачи ш ? Все добре.]

[Я не розумію, як все може бути добре , м айстре!]

[Що ти має ш на увазі? Ми не помремо. У найближчі кілька хвилин.]

[ Наскільки нам відомо!]

[Послухай, я не кажу, що все ідеально, але всй й не так погано, як могло б бути. Мабуть, є купа людей, яким живеться гірше, ніж нам.]

[ Ви кину ли ся у п'ятий шар під час хвилі!]

[ Що ж … це… це правда. З іншого боку, ми не голодні. Бачи ш ? Могло бути й гірше!]

[...]

Тепер я можу вважати, що Крініс замовкла, бо погоджується з моєю позицією та розмірковує над відносними перевагами нашого нинішнього стану, або ж вона повністю відмовилася від мене і тепер намагається знайти власний вихід із цього безладу. Я вирішую вірити, що ми згодні. Так веселіше.

[О - о - о - о, вони нас переміщують!]

[Їм слід забрати свої брудн і кігті!]

[Гей! Ого! Не витягуй туди свої кінцівки. У нас і так достатньо проблем з токсинами, які потрібно очистити .]

Наразі ми вдвох міцно оповиті слизовими сітками Кратів, які розширилися та злилися разом, покриваючи весь мій панцир. Зазвичай це не було б добре, але це буквально єдина причина, чому я зміг вижити всередині слизу. Крати або створили, або вивели цих істот неймовірно стійкими до кислотного та токсичного впливу п'ятого шару , а це означає, що до мене насправді дуже мало що доходить.

Цілком логічно, якщо подумати. Якщо вони хочуть, щоб їхні полонені вижили достатньо довго, щоб їх можна було заразити , їм потрібно знайти спосіб доставити їх живими до своїх калюж зла . З усіма моїми думками, присвяченими знищенню мани п’ятого шару , разом із зачарованим спорядженням, яке я отримав від Ковалянта , у мене , попри все, насправді все добре.

Єдина проблема в тому, що я не можу вирватися з цього слизового покриву. Доки я не буду набагато ближче до фортеці, або не відновлю набагато більше енергії , ніж маю зараз.

Наразі найкращий варіант дій — просто плисти за течією та залишатися в тіні. Проблема полягає в тому, щоб переконати в цьому Крініс.

[ВІДПУСТІТЬ МЕНЕ, Я ЇХ РОЗІРВУ!]

[Окей. По-перше, ні. По-друге, тобі потрібно заспокоїтися, і поки я не забув, наказую тобі ніколи більше не використовувати свої дивні щупальця на моїх мозках .]

[ Ви збира ли ся наказати мені повернутися до фортеці!]

[Звісно ж, що хотів! Я не хотів, щоб ти постражда ла ! Ти ж чудово знаєш, що це середовище для тебе небезпечніше, ніж для будь-кого з нас!]

[Але як інакше я маю забезпечити вашу безпеку?]

Вона звучить настільки стурбовано, настільки безпорадно, що я мимоволі починаю співчувати цій бідній маленькій купці безкінечної темряви та вічного відчаю.

[Гей,] я ніжно їй кажу: [Іноді я буду в небезпеці. Ти просто мусиш мені довіряти. Я завжди вибирався раніше, і я виберуся знову.]

За винятком того разу, коли я помер від голоду. Про це не потрібно згадувати.

[ Ви багато разів мало не помер ли ], — зазначає вона, все ще трохи сльозячись у голосі.

[Ключове слово – майже. Ти справді думаєш, що я колись дозволю собі загинути? Якщо я піду, то ти, Крихітка та Інвідія також загинете . Ми не можемо цього допустити. Я відмовляюся.]

Я все ще рішуче налаштований спробувати знайти спосіб відокремити їх від моєї власної долі. Мусить бути спосіб перетворити їх з домашніх улюбленців на повністю автономних істот в очах Ге ндальфа. Крініс точно відмовиться, але я б хотів , щоб вони о брали бути моїми друзями , ніж не мали іншого вибору.

Проблема на інший раз. А поки що мені потрібно спробувати знайти вихід із цього безладу. На щастя, у мене є кілька досить унікальних інструментів, які можуть допомогти. Я т рохи нервово тягнуся до Нефа, але нічого поганого там не знаходжу. Сподіваюся, що ситуація, яка спричинила падіння Тамплієрів, була успішно вирішена. Я маю зв'язатися з ними найближчим часом, але поки що я зв'язуюся з кимось іншим.

[Гей, Солант, як справи?]

[ Найстарший ?] — запитує вона, як завжди, холоднокровно, спокійно та зібрано. [Я здивована, що ви досі може те зі мною зв’язатися. Ця ваша комунікативна здатність надзвичайно потужна.]

[І абсолютно непридатн а для використання тобою. Дивно, як це працює . У будь-якому разі, я припускаю, що ти нікого не відправила мене рятувати?]

[ Ні, не відправила .]

Вона н авіть миті не вагалася. Так, я завжди зна в , що вона холодна, як лід, але навіть у цьому випадку вона не зупинилася ні на мить. Це жорстоко. Що ж, нічого страшного, зрештою, вона зробила правильний вибір.

[Добре. Якнайкраще т римай інших у строю. Гадаю, К рати намагаються виманити нас з фортеці, що було б катастрофою.]

[Я погоджуюся.]

Тепер настала дуже коротка пауза.

[ Ви знає те , що з вами зроблять Крати?] — питає вона.

Гадаю, ця коротка пауза означає, що вона знає краще за мене.

[Здається, вони не хочуть мене вби ва ти, тому, гадаю, це означає, що вони збираються мене заразити .]

[Справді. Я вважаю , що вони приведуть вас до найближчого серця, щоб досягти цього.]

[Хм. Знадобиться трохи часу , щоб дістатися аж туди. Чи триватиме хвиля настільки довго?]

[ Складно сказати. Хвиля вже досягла піку, але ми не можемо знати напевно, як довго вона триватиме. Якби мені довелося гадати, я б сказав, що це буде близько до того моменту .]

Цікаво… Я міг би виграти купу часу, просто чекаючи на місці. Якщо хвиля закінчиться перш, ніж вони дотягнуть мене до серця, я можу вирватися звідси та завдати купи шкоди. Якщо ні… тоді я переживу ванну безповоротності.

Не можу сказати, що ця ідея викликає у мене радість.

[Я поки що почекаю на місці ,] зітхаю я. [Тримай там все під контролем .]