Розділ 1606 — Плисти за течією

Ви можете подумати, що нема чого робити, будучи загорнутим в кокон слизу та рухаючись по Підземеллю, прямуючи до слизової калюжі загибелі, створеної богом-монстром, якому кілька тисяч років, і ви маєте рацію!

Принаймні у мене були люди, з якими можна було поговорити.

[Крініс, востаннє тобі кажу, я не дозволю тобі жити всередині мене. Припини запитувати, цього ніколи не станеться.]

[Я б не питала, якби ви припинили потрапляти в такі неприємності], —відповіла вона мені. [Ви всіх нас турбуєте, і як ми можемо вам допомогти, якщо ви не підпускаєте нас до себе?]

Ох, знову це. Усі хочуть няньчити мене, Колонія, і тепер мої власні домашні тварини. Мені не доводилося турбуватися про подібне, коли я був людиною! Насправді, тоді ніхто взагалі не звертав на мене особливої уваги.

[Є різниця між тим, щоб бути «близько до мене» та «всередині мого тіла». Мій панцир — це не будинок!]

[Можливо, йому варто ним стати.]

[Цього не буде.]

Крініс знову починає дутися, а я не можу не зітхнути. Я не хочу її засмучувати, але водночас не хочу, щоб всередині мене жив клубок нескінченної темряви та жаху. Мій панцир лише для мене, невже це настільки обурлива вимога?! Проте рано чи пізно мені доведеться піти на якусь поступку. Зрештою, те, що я постійно потрапляю в такі ситуації, — це правда. Що ж, це не так вже й погано.

Звісно, мене оточує еквівалент мани, що є смертельною токсичною речовиною, але зараз вона до мене не доходить. Крім того, я починаю вигравати війну проти отруйної мани, яка вже просочилася в мене, що також є плюсом. Мої рани регенерують і я зменшую кількість токсинів у своєму тілі, це все перемога!

Що ж, це було б перемогою, якби мене не віддаляли все далі й далі від фортеці. Я все ще запросто можу дістатися до Вестибюля, але це не буде тривати вічно. Щойно я втрачу зв'язок з фортецею, все стане досить небезпечним. У цьому питанні я досить безпорадний. Якщо я розірву слизовий кокон, мене за лічені хвилини огорне смертельною дозою токсичної мани. Щойно хвиля вщухне і концентрація енергії знизиться, я зможу вистрибнути звідси і без проблем надрати слимаками зад. А до того часу мені доведеться залишатися на місці.

[Гей, Солант, як там справи?]

Я звертаюся до маленького генерала за допомогою свого Нефу, просто щоб уникнути постійних суперечок з Крініс. Також тому, що мені просто нудно.

[Зайнята,] — коротко каже вона.

[Чи не могла б ти… уточнити?]

[Ні.]

Як грубо! Чому, на її думку, я взагалі тут? Я впав з тієї платформи, борючись до останнього, щоб захистити своїх родичів!

[Гей, гадаю, ти можеш заощадити мені кілька думок, правильно? Мені тут справді нудно.]

Подумки лунає довге зітхання, і я відчуваю, як її думки повільно звертаються до мене, немов мурашина королева звертається до особливо жвавої личинки.

[Так?] — каже вона.

[Боже. Я дам тобі такого прочухана, коли я повернуся.]

[... Це не стимулює мене забезпечити ваше безпечне повернення.]

[Тобі потрібен стимул?! Невже до мене так ставиться моя власна родина?!]

[Звісно, що ні], — зітхає Солант. [Ми зробимо все можливе, щоб повернути вас. Вибачте, якщо я здаюся грубою, але тут справді багато чого відбувається.]

[Дай мені швидке оновлення, і я заберусь з твоєї голови.]

[Що ж, добре. Ми продовжуємо втягувати стільки енергії, скільки можемо обробити, що збільшує навантаження на і без того перевантажену мережу. Вентиляційні отвори все ще вивергають ману, очевидно, Крати вважають, що ми не зможемо протриматися вічно, але поки що нам вдається стримувати пошкодження. Ледве.]

[Звучить… небезпечно.]

[Без використання цієї енергії ми не зможемо виконати наші квоти. Це нам необхідно.]

[Не хотілося б пропустити квоту. Щось ще?]

[Битви на платформах стають дедалі складнішими. Ми страждаємо від сильного виснаження. Я вважаю, що ви завдали сильної шкоди Кратам на вашій власній платформі, що зняло там тиск, але це не означає, що вони не тиснуть на інших напрямках. Поки що нам вдається триматися, але ситуація нестабільна. Я постійно переміщую батальйони та коригую тактику. Насправді, я маю намір вирушити на одне з найбільш запущених полів битв і взяти командування на себе.]

[О, чорт забирай. Невже все настільки погано?]

[Це складно,] визнає вона, [але ми переможемо.]

[Ніколи не сумнівався.]

Як і обіцяв, я перервав зв'язок, розмірковуючи над почутим. У фортеці справи йдуть важко, але вони тримаються. Їм не доведеться ще довго терпіти, якщо наші прогнози правильні. Хвиля вже досягла піку, тож якщо вона скоро спаде, все буде добре. Якщо ні, то мені потрібно швидко щось вигадати.