Розділ 1608 — Занадто розумна, щоб називатися хитрою

Не завжди було легко бути найрозумнішою особою в кімнаті. Однак, Блискуча була не просто найрозумнішою особою в кімнаті, вона була найрозумнішою особою будь-де.

Який тягар вона несла на своєму панцирі.

Звичайно ж, десь були люди чи монстри з вищою Хитрістю, ніж у неї. Насправді, одного з них можна було знайти неподалік — розумний демон-улюбленець її Старшого мав значно більше розумової матерії, ніж у неї.

І все ж… чи робило це Інвідію розумнішим за неї? Зрозуміло, що ні, адже саме її звали Блискуча, а не його.

Ні, її невичерпні розумові здібності були присвячені чомусь іншому, ніж плетінню мани та накладанню заклинань, у неї не було часу на такі нісенітниці. Її мозок був повністю поглинутий знанням речей. Таємниці, які вона розкривала, головоломки, які вона розгадувала, і секрети, які вона дізнавалася.

Зараз вона працювала над однією такою головоломкою, і вона виявилася досить складною.

«Я ж тобі казала, ми не можемо вийти в ману п'ятого шару», —простогнала Асистант. «Ми розтанемо в калюжу за п'ять хвилин».

«Пха! «Не можемо» — це не те слово, яке мене цікавить, хіба що для цього є достовірні дані. А також вибухи! Ти ж чудово знаєш, що ми не плануємо подорожувати буденними засобами, тож не турбуй мене своєю нікчемною балаканиною! Я не маю наміру піддавати нас впливу забруднюючої енергії п’ятого шару більше ніж на частку секунди!»

Асистант роздратовано клацнула щелепами та спробувала стримати себе. Блискуча знову поводилася нерозумно, що було для неї цілком нормально, але перекидання з одного неможливого проєкту на інший за короткий проміжок часу ніяк не покращило стан Асистанта. Звичайно, вони повинні зробити все можливе, щоб врятувати Найстаршого, це був їхній обов'язок, але витягнути їх з небезпеки за допомогою альтернативного виміру?

«Ми недостатньо добре розуміємо, як ці виміри взаємодіють з нашими, щоб спробувати перемістити через них щось настільки потужне, як Найстаріший», — розсудливо сказала вона. «Ані як потрапити туди й вийти звідти. Ти можеш це зробити завдяки своїм еволюціям, а ми — ні».

Насправді, Асистант гадки не мала, як Блискучій вдавалося перестрибувати з одного виміру в інший. У неї була якась здатність, яка дозволяла їй їх бачити, орган чи мутація, але що до самих стрибків? Це було загадкою для всіх інших.

«Саме для цього й існують експерименти!» — заявила Блискуча, величним жестом обводячи ногою лабораторію.

«М-мене к-кликали?» — запитала Експериментант з-за сусіднього столу.

«Ні, не хвилюйся!» — весело заявила Блискуча, повертаючись до своїх інструментів.

«Так, ти сказала, що хочеш перевірити виміри на стабільність, але як нам це зробити? Ми ще не створили методологію! Ми починаємо з нуля і маємо бути готові за… години!»

«Ось чому, моя люба сестро, я створюю… це!» — заявила Блискуча, повертаючись і енергійно розмахуючи в повітрі креслярським документом. «Як тільки ми це зробимо, ми зможемо визначити відносну стабільність заданого виміру в певній точці простору та часу. Завдяки цьому ми зможемо визначити, який шлях буде нашим найкращим для просування через п’ятий шар, не входячи в нього! Це БЛИСКУЧЕ!»

«У тебе є креслення?»

«Так!»

«Скільки часу тобі знадобиться, щоб побудувати накреслене?» — запитала Асистант.

Блискуча відмахнувся від її побоювань.

«Я не можу перейматися такими деталями. Я ніколи сама їх не виготовляю».

«Воно ніяк не буде готово вчасно!» — верещала Асистант, настільки сильно протягуючи вусики крізь ліктьові суглоби, що здавалося, ніби їх ось-ось вирве з коренем.

«Він г-готовий», — сказала Експериментант, виповзаючи з-за столу, щоб поставити пристрій перед Блискучою.

«Ах, дуже дякую, Експериментант!» — променисто відповіла вона, щасливо клацнувши щелепами. «Я рада, що дала тобі вчора ці креслення. Гаразд, на чому ми зупинилися?»

Асистанту якимось чином вдалося це витримати.

«У нас досі немає безпечного шляху», — наполягала вона. «Ми знаємо, що мана п'ятого шару проникає у все, до чого торкається, і це включає іншу ману та виміри! Як нам знайти вимір, який є достатньо стабільним і не страждає від кровотечі мани настільки сильно, що ми нею заразимося?!»

На її шок і жах, вся лабораторія миттєво занурилася в повну темряву. Настільки глибока та прониклива тінь могла означати лише одне…

Асистант кинулася на землю.

«Я вчора відпочивала! Візьміть Блискучу, а не мене! Вона не відпочивала вже цілу вічність, вона винна!»

Вона лежала на місці, прикривши панцир ногами, і чекала, коли неминуча хвиля сонливості накриє її. Однак, минали секунди, а вона так і не приходила.

«Я регулярно відпочиваю, щоб ти знала», — пропищала Блискуча поруч.

Темрява повільно розсіялася, відкриваючи посеред лабораторії самотню маленьку мураху, нічим не відмінну від інших, яка дивилася на них. Асистант глибоко її боялася.

«Я — Безіменна, — сказала їм мураха. — Гадаю, я знаю спосіб доставити вас туди, куди ви хочете».

«Тіньовий вимір?» — розмірковувала Блискуча, клацаючи щелепами. — «Можливо, це спрацює».